Головуючий у 1 інстанції - Калмикова Ю.О.
Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.
01 лютого 2017 року справа №415/6211/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Василенко Л.А., Ханової Р.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 26 грудня 2016 р. у справі № 415/6211/16-а (головуючий І інстанції Калмикова Ю.О.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, в якому просив, визнати протиправним та скасувати дії суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області від 27.10.2016р. № 177/С-7 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити призначення позивачу пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ) з 24 жовтня 2016 року в розмірі 90% від суми місячного (чинного) заробітку; розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначити за останні 24 календарні місяці роботи без обмежень, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією; із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, а також стягнути на його користь судові витрати (а.с.2-9).
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 26 грудня 2016 року позовні вимоги задоволені частково. Суд першої інстанції визнав противоправними дії суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області від 27.10.2016р. № 177/С-7 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_2, зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити призначення ОСОБА_2 пенсію за вислугою років відповідно до Закону № 1789-ХІІ з 24 жовтня 2016 року в розмірі 90% від суми місячного (чинного) заробітку; розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначити за останні 24 календарні місяці роботи без обмежень, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією; із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу (а.с.53-58).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи (а.с.61-62).
В апеляційній скарзі зазначено, що позивач у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, 25.11.2005 за № 22-1, не звертався до Управління Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії встановленого зразка. Також, апелянт зазначає, що посилання позивача та суду першої інстанції на Закон № 1789-ХІІ є хибними, оскільки він втратив чинність 15.07.2015 року, крім окремих положень, які не стосуються предмету спору. Відповідно до твердження позивача, вислуга років на момент звернення становила 21 рік 09 місяців 21 день, що у відповідності до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) не дає право на призначення пенсії за вислугу років. За приписами статті 86 Закону № 1697-VII пенсія призначається у розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати, а не 90%. Крім того, за вимогами вказної статті, тимчасово з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року особам які працюють на посадах та на умовах передбачених цим Законом пенсії не виплачуються.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.
18 січня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області з заявою довільної форми, в якій просив прийняти рішення про признаення йому пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ в розмірі 90 % суми місячного (чинного) заробітку із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу з дня звернення, зарахувавши до вислуги років у трикратному розмірі час проходження ним служби протягом якої він брав участь в антитерористичній операції в особливий період, а загалом визначити вислугу років, що дає право на пенсію згідно з Законом України «Про прокуратуру» на день звернення за призначенням пенсії (а.с.23-28).
Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області листом від 27.10.2016 року № 177/С-7 повідомило, що відповідно до ч. 1 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ позивач немає 23 років страхового стажу (а.с.29).
Відповідно до матеріалів справи, позивач має статус учасника бойових дій, з 08.08.2001 року та по теперішній час працює на різних посадах в органах прокуратури, з 22.09.2014 року по теперішній час безпосередньо бере участь в антитерористичній операції (14-18, 22).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо відмови в призначенні пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується, з наступних підстав.
Спірним питання у справі є право позивача на призначення пенсії у відповідності до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що 15 липня 2015 року набрав силу Закон України «Про прокуратуру» 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.
Відповідно до пп.1 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII, визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України "Про прокуратуру", крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50 1, частини третьої статті 51 2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року;
Отже, приписи ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратили чинність з 15.07.2015р.
Тобто, з 15.07.2015р. статтею 86 Закону № 1697- VII визначено порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
Колегія суддів зазначає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на положення ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ, які втратили силу.
Враховуючи, що позивач реалізував своє право на звернення за призначенням пенсії 25.10.2016 року, питання щодо наявності у нього права на пенсійне забезпечення як працівника прокуратури має вирішуватись у відповідності до приписів чинної на цей час статті 86 Закону № 1697-VII, а не Закону № 1789-ХІІ.
Отже, дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугою років є правомірним.
Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанцій не взято до уваги, що позивач особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально не звертався з заявою встановленого зразку до Управління Пенсійного фонду України з приводу призначення йому пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 5 статті 45 вказаного Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок).
За приписами п. 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Вказаним додатком встановлено форму заяви, з якою має звертатися особа, яка просить про перерахунок її пенсії.
Згідно п. 4.3. Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший.
Таким чином, в органу Пенсійного фонду виникає обов'язок прийняти рішення за наслідками розгляду заяви особи, яка складена у формі, встановленій вказаним Порядком.
Зважаючи на відсутність іншого нормативно-правового акту, що регулює порядок призначення пенсії працівникам прокуратури, застосуванню підлягають приписи діючого Порядку № 22-1, відповідно до яких для призначення пенсії особа має подати заяву особисто або через представника у встановлене ній формі, безпосередньо до органу, що призначає пенсію.
Відповідно до матеріалів справи, позивач не звертався до Управління Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка для призначення пенсії. В матеріалах справи наявна заява позивача викладена в довільній формі, в якій позивачем наданий аналіз нормам права щодо призначення пенсії. Отже, оскільки позивачем порушений порядок звернення за призначенням пенсії у відповідача відсутній обов'язок прийняти рішення щодо перерахунку чи відмови в перерахунку пенсії.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, а тому оскаржувана постанова через порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 26 грудня 2016 р. у справі № 415/6211/16-а задовольнити.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 26 грудня 2016 р. у справі № 415/6211/16-а скасувати.
Прийняти нову постанову.
Відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв
Судді: Л.А. Василенко
Р.Ф. Ханова