26 січня 2017 рокусправа № 808/2536/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.
суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.
за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року в адміністративній справі
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС
про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги,-
ПАТ «Запоріжтрансформатор» у серпні 2016 року звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати: вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ю-6, винесену Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС 14 вересня 2016 року, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000441400, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС 14 вересня 2016 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС у період з 22.02.2016 по 15.06.2016 було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Запоріжтрансформатор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт № 49/28-04-14-00/00213428 від 23.06.2016.
Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Запоріжтрансформатор» п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок в сумі 27730,52 грн., що відбулося у зв'язку з включенням заробітної плати по угодам цивільно-правового характеру замість заробітної плати за трудовими договорами.
На підставі висновків акту контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4 від 23 червня 2016 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 27730,52 грн.
Також податковим органом 23 червня 2016 року винесено рішення № 0000141400 про застосування до ПАТ «Запоріжтрансформатор» штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 13865,26 грн.
За наслідками адміністративного оскарження рішення та вимоги, ДФС України рішенням № 19487/6/99-99-11-02-02-25 від 09.09.2016 скасувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4 від 23 червня 2016 року та рішення № 0000141400 від 23 червня 2016 року, одночасно зобов'язало СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС винести та направити нові.
СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на підставі вказаного рішення 14 вересня 2016 року було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-6 про сплату ПАТ «Запоріжтрансформатор» заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 27730,52 грн. та рішення № 0000441400 про застосування до ПАТ «Запоріжтрансформатор» штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 13865,26 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що трудові угоди, укладені між ПАТ «Запоріжтрансформатор» та фізичними особами, фактично являються трудовими договорами, а не цивільно-правовими, як стверджує позивач, а тому єдиний внесок встановлюється у розмірі 3,6% визначеної бази його нарахування.
Проте суд апеляційної інстанції вказані висновки суду першої інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з частиною 2 статті 6 цього Закону платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 8 статті 9 Закону визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 2013 по 2014 роки ПАТ «Запоріжтрансформатор» з фізичними особами було укладено договори щодо надання послуг, а саме: консультацій і рекомендацій з питань захисту прав та охоронюваних законом інтересів замовника, організації правової роботи, корпоративних відносин, забезпечення правовими засобами збереження власності, організації використання праці глухих робочих, прибирання службових приміщень в будівлі заводоуправління, контролю і спостереженню за збереженням ТМЦ, вирішення організаційних питань ветеранської організації замовника та керівництво в роботі Ради ветеранів працівників, здійснення охорони об'єкту ПАТ «ЗТР», підтримка чистоти і порядку в будиночках на території санаторію тощо.
На виконання вказаних договорів були виписані акти прийому-передачі наданих послуг за трудовою угодою.
На думку податкового органу вказані угоди за своєю правовою природою є трудовими договорами, а не цивільно-правовими угодами з надання послуг, як стверджує ПАТ «Запоріжтрансформатор», від чого відповідно залежить й ставка єдиного внеску.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з приписами статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Статтею 97 КЗпП України встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Відповідно до положень статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що трудовий договір передбачає певну специфіку правовідносин, які він урегульовує, зокрема, працівник зобов'язується дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, заробітна плата є особливою формою винагороди за працю, що обумовлюється в колективному договорі підприємства, установи, організації та передбачає наявність затверджених тарифних сіток, ставок, схем посадових окладів, умов запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 ЦК України).
Статтею 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається зі змісту угод, укладених ПАТ «Запоріжтрансформатор» з фізичними особами, останні містять умови, притаманні саме цивільно-правовим угодам щодо надання послуг, у вказаних договорах чітко передбачено обсяг послуг, що має надаватися та у який строк мають бути надані послуги, визначено розмір винагороди за надання послуг, зазначено обов'язковою умовою особисте надання послуг виконавцем.
Вказані договори не місять обов'язкових умов щодо дотримання виконавцем правил внутрішнього трудового розпорядку, крім того, зарахування вказаних осіб до штату працівників ПАТ «Запоріжтрансформатор» не доведено жодними доказами, відсутні накази та розпорядження щодо їх зарахування на роботу.
Щодо посилання суду першої інстанції на п. 6 ст. 134 КЗпП України, відповідно до якого законодавством на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, що на думку суду першої інстанції спростовує доводи позивача про неможливість притягнення виконавців послуг до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів зазначає, що статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
При цьому стаття, на яку посилається суд першої інстанції, передбачає лише один із випадків повної матеріальної відповідальності працівника у разі заподіяння шкоди з їх вини підприємству, установі, організації, що не є видом дисциплінарного стягнення.
Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку про правомірність застосування позивачем ставок єдиного внеску у розмірі 34,7% та 2,6% при його обрахуванні для сплати до винагород, що виплачувалися фізичним особам на підставі цивільно-правових угод, що в свою чергу свідчить про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ю-6 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000441400 винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС 14 вересня 2016 року.
Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року в адміністративній справі № 808/2536/16 скасувати.
Позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ю-6, винесену Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС 14 вересня 2016 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000441400, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС 14 вересня 2016 року.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» документально підтверджені судові витрати у розмірі 2893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 80 коп.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 31 січня 2017 року.
Головуючий: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Т.І. Ясенова