м. Вінниця
24 січня 2017 р. Справа № 802/2443/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вільчинського О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Шкільної О.С.,
представника позивача: Устинової І.П.,
представника відповідача: Ридзевського В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод"
до: Липовецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області
про: скасування постанов,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося приватне акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "Турбівський каоліновий завод" (далі - ПрАТ "Турбівський каоліновий завод", позивач) з адміністративним позовом до Липовецького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Липовецький районний відділ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, відповідач), в якому просить суд скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№52968679 від 25.11.2016, про відкриття виконавчого провадження ВП№52972616 від 25.11.2016, про стягнення з боржника виконавчого збору від 01.12.2014 та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 29.02.2016 ВП№45545941 Липовецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.12.2016 ПрАТ "Турбівський каоліновий завод" було отримано поштовим листом постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№52968679 від 25.11.2016, про відкриття виконавчого провадження ВП№52972616 від 25.11.2016, прийняті Липовецьким районним відділом ДВС ГТУЮ у Вінницькій області. Копія постанови про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 9583,32 грн. від 01.12.2014 та постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 29.02.2016 на суму 100,00 грн. ВП№45545941, на виконання яких були відкриті вищенаведені постанови від 25.11.2016, як зазначає позивач, отримані представником ПрАТ "Турбівський каоліновий завод" на його прохання на електрону адресу 26.12.2016.
Позивач зазначає, що в даному випадку, у відповідача були відсутні підстави для прийняття постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, оскільки останнім на вчинялись дії, спрямовані на примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ю-384-00У.
При цьому, позивач вказує на те, що така правова позиція, викладена в постановах Верховного суду України від 06.07.2015 у справі № 6-785цс15, від 28.01.2015 у справі № 3-217гс14. А тому вказані постанови, на думку позивача, підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, надавши суду додаткові письмові пояснення, просила суд задовольнити адміністративний позов повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні не погодився із заявленими позовними вимогами, зазначивши при цьому, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані у справу докази, суд встановив, що постановою державного виконавця відділу ДВС Липовецького РУЮ Копитко Ю.Ю. від 21.11.2014 за заявою Липовецького відділення Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області відкрито виконавче провадження № 45545941 з виконання вимоги про сплату боргу № Ю-384-00У.
Зазначеною постановою боржнику - АТ "Турбівський каоліновий завод" надано до 28.11.2014 строк на добровільну сплату заборгованості в сумі 95833,23 грн.
Супровідним листом від 24.11.2014 № 8279/02-26 постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2014 направлено на адресу АТ "Турбівський каоліновий завод" (смт. Турбів, вул. Миру, 77).
У зв'язку з тим, що позивачем в наданий для самостійного виконання строк кошти сплачено не було 01.12.2014 прийнята постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 9583,32 грн. (ВП № 45545941).
Крім того, відповідно до постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій № 45545941 від 29.02.2016 з АТ "Турбівський каоліновий завод" стягнуто 100 грн. витрат на проведення виконавчих дій. Зазначена постанова направлена на адресу боржника супровідним листом від 02.03.2016 № 1413/02-16.
Постановою державного виконавця відділу ДВМ Липовецького РУЮ Копитко Ю.Ю. від 29.02.2016 закінчено виконавче провадження № 45545941 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ю-384-00У від 05.09.2014. Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 45545941 від 01.12.2014 та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій № 45545941 від 29.02.2016 виділено в окреме провадження.
Постанова про закінчення виконавчого провадження від 29.02.2016 направлена на адресу боржника супровідним листом від 02.03.2016 № 1414/02-26.
Постановою державного виконавця Липовецького районного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області Копитко Ю.Ю. № 52698679 від 25.11.2016 відкрито виконавче провадження з виконання постанови Липовецького РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області про стягнення виконавчого збору в сумі 9583,32 грн., яку супровідним листом від 15.12.2016 № 6978/02-26 направлено на адресу АТ "Турбівський каоліновий завод".
Постановою державного виконавця Липовецького районного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області Копитко Ю.Ю. № 52972616 від 25.11.2016 відкрито виконавче провадження з виконання постанови Липовецького РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 100 грн., яку супровідним листом від 16.12.2016 № 7015/02-26 направлено на адресу АТ "Турбівський каоліновий завод".
Не погодившись з постановами про відкриття виконавчого провадження ВП№52968679 від 25.11.2016, про відкриття виконавчого провадження ВП№52972616 від 25.11.2016, про стягнення з боржника виконавчого збору від 01.12.2014 та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 29.02.2016 ВП№45545941, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) (тут і далі по тексту Закон в редакції, - чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Частиною першою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
В той же час, частиною другою вказаної статті передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Тобто, в межах розгляду даної адміністративної справи необхідно встановити чи було виконано ПрАТ"Турбівський каоліновий завод" вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ю-384-00У до початку примусового виконання.
Як уже зазначалося, постановою державного виконавця від 21.11.2014 відкрито виконавче провадження № 45545941 з виконання вимоги про сплату боргу № Ю-384-00У від 05.09.2014 та запропоновано боржнику самостійно до 28.11.2014 сплатити заборгованість в сумі 95833,23 грн.
Факт направлення зазначеної постанови підтверджується реєстром листів відділу ДВС у Липовецькому РУЮ від 25.11.2016. Зазначене спростовує доводи позивача про те, що товариству не було відомо про відкриття виконавчого провадження № 45545941.
Представник позивача в судовому засіданні стверджувала, що ТОВ "Турбівський каоліновий завод" за період із 01.09.2014 по 20.11.2014 самостійно було сплачено заборгованість за розрахунками із ЄСВ на загальну суму 113894,6 грн., в тому числі заборгованість, яка існувала станом на 31.08.2014 в сумі 95833,23 грн., додавши платіжні доручення.
Однак, з наданих стороною позивача платіжних доручень не можливо встановити, що позивачем сплачувався ЄСВ саме на виконання вимоги про сплату боргу № Ю-384-00У від 05.09.2014, оскільки у графі "призначення платежу" зазначається сплата єдиного соціального внеску за певний місяць 2014 року.
Крім того, надіслане на адресу відповідача повідомлення про сплату боргу (недоїмки) Липовецького відділення Іллінецької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області № 384-00 датоване 29.02.2016, що дає підстави вважати, що позивачем у наданий державним виконавцем строк до 28.11.2014 не було сплачено ЄСВ на добровільне виконання вимоги про сплату боргу № Ю-384-09У від 05.09.2014.
З урахування викладеного суд доходить висновку, що ТОВ "Турбівський каоліновий завод" не виконало вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ю-384-00У до початку примусового її виконання.
В порядку примусового виконання виконавчого документа - вимоги по сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ю-38400У державним виконавцем 22.06.2016 (вих. № 15-02-26) направлялися запити до Держсільсьгоспінспекції у Липовецькому районі, відділу Держземагентства у Липовецькому районі, Центру ДАІ 0508 про надання інформації про наявність майна на поточних рахунках, що зареєстровані за АТ "Турбівський каоліновий завод".
Направлення запитів для встановлення наявності у позивача майна, свідчить про вчинення державним виконавцем Липовецький районний відділ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, дій спрямованих на примусове виконання виконавчого документа - вимоги по сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ю-384-00У, тобто про початок його примусового виконання.
Вказане свідчить про безпідставність посилань позивача на те, що державним виконавцем не вчинялись дії, спрямовані на примусове виконання виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ю-384-00У.
Посилання позивача на правову позицію, викладену в Верховного суду України від 06.07.2015 у справі № 6-785цс15, від 28.01.2015 у справі № 3-217гс14 є помилковим, оскільки в рішеннях Верховного суду України, на які посилається позивач, обставини справи свідчили про відсутність вчинення державним виконавцем будь-яких дій спрямованих на примусове виконання виконавчого документу, в той час як у даній справі такі заходи вчинялися.
Усе вищевикладене вказує на те, що у відповідача були усі законодавчо визначені підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.
Окрім виконавчого збору стягуються й виконавчі витрати (стаття 41 Закону). Витрати виконавчого провадження - це витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.
Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій, стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та інших надходжень, що не суперечать законодавству.
До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:
- перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;
- послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та - інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;
- поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;
- проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
- розміщення оголошення в засобах масової інформації;
- виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;
- інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
У разі якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження, що й було здійснено державним виконавцем.
Відсутність підстав для прийняття постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій під час розгляду справи судом не встановлено. Зазначена постанова затверджена начальником відділу ДВС Липовецького РУЮ Ридзевським В.О.
Оскільки постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 01.12.2014 та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 29.02.2016 були чинними та ніким не скасовані і в той же час не виконані, підстав не звертати їх до примусового виконання у державного виконавця не було, а тому державним виконавцем правомірно прийняті оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень від 25.11.2016 № 52968679 та № 52972616.
Посилання сторони позивача на п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", яким визначено, що виконавчий збір не стягується згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом є безпідставним, оскільки зазначену норму доповнено згідно із Законом № 1730-VIII від 03.11.2016, який набрав чинності 30.11.2016, тобто після прийняття оскаржуваних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваних постанов та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржувані постанови діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами і підзаконними нормативно-правовими актами України, тобто правомірно, а тому заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович