Справа № 602/780/16-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/789/48/17 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст.345, ч.2 ст.342 КК України
01 лютого 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
при секретарі - ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 01 лютого 2017 р. кримінальне провадження за апеляційною скаргою в.о. прокурора Кременецької місцевої прокуратури Тернопільської обл. на вирок Лановецького районного суду Тернопільської обл. від 16 листопада 2016 р., яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вишгородка Лановецького району Тернопільської обл., прож. в АДРЕСА_1 , студента Старопольської школи Республіки Польщі
засуджено за ч.2 ст.342 КК до штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн; за ч.2 ст.345 КК із застосуванням ст.69 КК - до штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено штраф в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.
В апеляційній скарзі в.о. прокурора Кременецької місцевої прокуратури Тернопільської обл., не погодившись з вказаним вироком суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеність вини ОСОБА_6 та кваліфікацію його дій, просив вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч.2 ст.342 КК покарання у виді 2 років обмеження волі; за ч.2 ст.345 КК - покарання у виді 3 років обмеження волі. На підставі ст.70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 3 роки обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки і покласти на нього обов”язки, передбачені п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України.
На підтвердження доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що судом при винесенні вироку не в повній мірі враховано те, що ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення невеликої та середньої тяжкості, які є злочинами, що законодавцем віднесені до злочинів проти авторитету органів державної влади, місцевого самоврядування, об”єднань громадян та злочинів проти журналістів, і мають підвищений суспільно небезпечний характер. Крім того, суд не в повній мірі оцінив те, що відповідно до вимог п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії.
Проте, судом всупереч вимогам п.3 ч.1 ст.65 КК України, Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання обвинуваченому не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставин їх вчинення, а тому призначене судом покарання не відповідає його меті і є явно несправедливим унаслідок м'якості та не зможе вплинути на його відношення до вчинення нових кримінальних правопорушень та не сприятиме перевихованню.
Таким чином, судом при винесенні вироку щодо ОСОБА_6 не дотримано вимог ст.414 КЛІК України, тобто призначено покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого в силу м'якості.
Так, у вироку суду зазначено, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться органи Національної поліції, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Згідно зі ст.2 Закону України «Про Національну поліцію» завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Пунктом 2 статті 18 вказаного Закону передбачено, що поліцейський па всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про полії, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій, зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчі органи поліції. Згідно зі ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» - поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає в межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях. Поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходи реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України на підставі та порядку, визначених законом.
Так, 04.09.2016 року о 04 год. 41 хв. до чергової частини Лановецького ВП Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення по спеціальній лінії «102» про те, що в м. Ланівці по вул. Грушевського їздить автомобіль марки ВАЗ 2106 д.р.н. НОМЕР_1 , водій якого перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Для перевірки вказаної інформації до зазначеного у повідомленні місці вирушили інспектор Лановецького ВП Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8 та поліцейський Лановецького ВП Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , які перебували у форменому одязі. Прибувши за вказаною адресою, останні пред'явили службове посвідчення, чим підтвердили свої повноваження працівників правоохоронного органу та запропонували ОСОБА_6 пройти медичне освідчення на предмет встановлення стану алкогольного сп'яніння. Однак останній, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на це відреагував агресивно, поводив себе зухвало, нецензурно виражався на адресу працівників поліції, ображав їх честь та гідність, чіплявся за формений одяг, а також погрожував їм застосуванням фізичного насильства у виді заподіяння побоїв та тілесних ушкоджень, тим самим перешкоджаючи працівникам правоохоронного органу виконувати свої службові обов'язки. На неодноразові вимоги працівників поліції припинити протиправні дії ОСОБА_6 не реагував, внаслідок чого інспектор Лановецького ВП Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8 та поліцейський Лановецького ВП Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 спробували застосувати до обвинуваченого спеціальний засіб - кайданки, в процесі чого ОСОБА_6 розпочав активно відштовхувати їх від себе, пручатися, шарпати за формений одяг, супроводжуючи свої протиправні дії погрозами застосування насильства та нецензурними висловами. Долаючи активну фізичну протидію ОСОБА_6 , працівники поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 тим не менш застосували відносно нього спеціальний засіб - кайданки, помістили у салон службового автомобіля та доставили у Лановецьку КЦРЛ для проходження медичного освідчення на предмет встановлення стану алкогольного сп'яніння. Продовжуючи свої протиправні дії, 04 вересня 2016 року близько 05 год. 00 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи у приймальному відділенні Лановецької КЦРЛ за адресою: м. Ланівці, вул. Шевченка, 30 Тернопільської області поводив себе зухвало, нецензурно виражався на адресу працівників поліції та медичного персоналу, ображав їх честь та гідність, а також погрожував їм застосуванням фізичного насильства у виді заподіяння побоїв та тілесних ушкоджень, яке і реалізував в приймальному відділенні Лановецької КЦРЛ за адресою: м. Ланівці, вул. Шевченка, 30 Тернопільської області, усвідомлюючи, що протидіє саме працівникам правоохоронного органу, які виконують свої службові обов'язки, застосувавши до поліцейського Лановецького ВП Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 насильство, що виразилося у нанесенні одного умисного удару ногою в обличчя, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця нижньої повіки і крововиливу у білкову оболонку лівого ока та забою м'яких тканин лівої виличної ділянки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_6 , який заперечив проти апеляційної скарги прокурора і просить її відхилити, оскільки вважає, що судом в повній мірі враховані всі як пом”якшуючі, так і обтяжуючі його вину обставини, прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу прокурора, що приймав участь у судовому засіданні суду першої інстанції і просить вирок суду залишити без змін, провівши судові дебати, в яких прокурор не підтримав апеляційну скаргу, заслухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_6 , перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає.
Згідно статті 392 КПК України рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які він засуджений, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними в матеріалах справи та наведеними у вироку доказами, дослідженими в судовому засіданні, яким дана належна оцінка і які у апеляційній скарзі прокурора не оспорюються.
Суд правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України.
Призначене судом ОСОБА_6 покарання в тому числі за один із кримінальних правопорушень - із застосуванням ст.69 КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України, тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, на досудовому та судовому слідстві активно сприяв розкриттю вчинених правопорушень та встановленню істини у справі, повністю відшкодував завдані збитки. Судом також враховано поміж названих пом'якшуючих обставин і інші конкретні обставини справи та особу винного, який є людиною молодою віку, перебуває на стаціонарному навчанні в Республіці Польща, куди постійно змушений виїжджати, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліках в лікарів нарколога психіатра не перебуває, до та після вчинення кримінальних правопорушень інших злочинів не вчиняв, потерпілий до нього претензій не має та просив суд застосувати до обвинуваченого покарання у виді штрафу, а тому, на думку колегії суддів, правильно прийшов до висновку, що вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і дають підстави для застосування ст. 69 КК України щодо призначення покарання нижче від найнижчої межі, з яким колегія суддів погоджується як з необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Колегія суддів вважає, що такий захід, як відбування покарання у виді обмеження волі ОСОБА_6 , навіть із звільненням від покарання із встановленням іспитового строку, що пропонується прокурором в апеляційній скарзі, буде непропорційним заходом держави переслідуваній меті - виправлення та попередження вчинення особами нових злочинів, яка може бути досягнута у даному випадку шляхом призначення покарання у виді штрафу.
При перевірці кримінального провадження істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, не встановлено, а тому колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
За наведеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419, 128 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу в.о. керівника Кременецької місцевой прокуратури Тернопільської обл. залишити без задоволення, а вирок Лановецького районного суду Тернопільської обл. від 16 листопада 2016 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за обвинуваченням його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 342, ч.2 ст.345 КК України, - без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2