Справа № 608/1476/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Тесля О.П.
Провадження № 22-ц/789/83/17 Доповідач - Бершадська Г.В.
Категорія - 44
17 січня 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Бершадської Г.В.
суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,
з участю секретаря Бріль В.Л.,
сторін та їх представників
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду від 25 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служби у справах дітей Чортківської районної державної адміністрації про втрату права на користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служби у справах дітей Чортківської районної державної адміністрації про усунення перешкод користування будинком, вселення та зобов'язання надання ключів,
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідачі зареєстровані в належному йому будинку АДРЕСА_1, однак з квітня 2010 року не проживають в ньому, оскільки переїхали на інше місце проживання у с.Пастуше Чортківського району Тернопільської області.
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просила вселити її з малолітніми дочками ОСОБА_3 і ОСОБА_4, у спірний будинок, зобов'язати їх не чинити їм перешкоди у користуванні будинком і надати ключі від нього.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 2011 року вона проживала за двома адресами: в с.Пастуше та у спірному будинку в смт. Заводське, мала вільний доступ до спірного будинку, залишала там особисті речі, однак у 2015 році відповідачі змінили замок на дверях, чим унеможливили їй доступ до будинку.
Рішенням Чортківського районного суду від 25 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов задоволено:
вселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в будинок АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не чинити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 і надати їм ключі від даного будинку;
вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову. Апелянт посилається на те, що суд дав невірну оцінку встановленим фактам, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та додатково пояснив, що з 2010 року ОСОБА_2 не проживає у будинку, оскільки перейшла проживати в будинок до батьків чоловіка. Те, що вона інколи приходила, не свідчить про її проживання. Перешкод ОСОБА_2 у користуванні будинком ніхто не створював. Після заміни в 2015 році вхідних дверей, нових ключів їм не дали, бо вона проживає в іншому населеному пункті.
ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримала та пояснила, що в спірному будинку облаштовано лише два приміщення: одна кімната, в якій проживає вона з чоловіком, інше використовується як котельня. Батьки мають інші сім'ї і проживають окремо. Сестра до 2010 року проживала з чоловіком в літній кухні, а потім переїхала проживати в с.Пастуше.
ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнала, вважає рішення суду законним та пояснила, що дійсно у спірному господарстві з часу одруження проживала в літній кухні, так як в будинку обладнано два приміщення, а в 2011 році переїхала проживати з чоловіком до його матері в с.Пастуше. Так як чоловік їздив на заробітки, то у його відсутність вона з дочкою йшла проживати в смт. Заводське. У 2014 році забрала всі свої речі, меблі та з того часу постійно проживає в невістках. Раніше вона мала вільний доступ до будинку, а після заміни замка, сестра ОСОБА_6 не надала їй ключа.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників процесу, ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що згідно державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником будинку по АДРЕСА_1.
В будинку зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
В квітні 2010 року відповідачі переїхали тимчасово проживати у с.Пастуше Чортківського району.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання ОСОБА_2 з малолітніми дітьми такою, що втратила право на користування житлом та задовольняючи позов про усунення перешкод та вселення в будинок, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 з поважних причин не проживала в будинку, оскільки їй чинились перешкоди у проживанні в ньому.
Однак з таким висновком колегія не погоджується виходячи з наступного.
Суд першої інстанції в рішенні зазначив, що в квітні 2010 року ОСОБА_2 змінила місце проживання - переїхала проживати у с.Пастуше.
В суді апеляційної інстанції остання пояснила, що в 2011 році з чоловіком та старшою донькою переїхала проживати до чоловікових батьків (матері), а в спірному будинку проживала тільки тоді, коли чоловік був на заробітках.
Також пояснила, що в 2014 році вона забрала всі свої речі, меблі (шафу, куток, диван) і з того часу постійно проживає в с.Пастуше.
Отже, висновок суду про те, що ОСОБА_2 з поважних причин не проживала у спірному будинку і їй чинились перешкоди в проживанні не відповідають дійсності, оскільки остання добровільно змінила місце проживання. Заміна замка (дверей) в будинку у 2015 році під час її тривалого проживання за іншою адресою, не свідчить про створення їй перешкод у проживанні та поважність причин її непроживання протягом всього часу.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 змінила місце проживання, забрала всі речі та більше року не проживає в спірному будинку, остання разом з малолітніми дітьми, втратила право на користування цим житлом. При вказаних обставинах відсутні підстави для задоволення зустрічного позову про вселення, зобов'язання відповідачів не чинити перешкоди у користуванні житлом та для передачі ключів від нього.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позов ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 з малолітніми дітьми такими, що втратили право на користування будинком, що по АДРЕСА_1 задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 324 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Чортківського районного суду від 25 листопада 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування житловим будинком по АДРЕСА_1.
В задоволенню зустрічного позову відмовити.
Судові витрати покласти на сторони в межах сум, ними понесених.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська