Справа № 2-4336/06Головуючий у 1-й інстанції Хоми М.В.
Провадження № 22-ц/789/57/17 Доповідач - Шевчук Г.М.
Категорія -
24 січня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Шевчук Г.М.
суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є.,
за участі секретаря - Танцюра О.В.
з участю сторін - представника КП "Теплокомуненерго"- Дишкант М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 7 вересня 2006 року у справі за позовом КП "Теплокомуненерго" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу ,
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 7 вересня 2006 року позов КП "Теплокомуненерго" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" (м.Тернопіль, вул.Франка,16 р/р 2600630011566 в АКБ Укрсоцбанку, МФО 338017, код 14034534) заборгованість за спожиту теплову енгергію та гарячу воду в розмірі 4204 грн. 68 коп., а також 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 51 грн. держмита в дохід держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування вимог зазначає, що позивач не обгрунтував, звідки взялась сума заборгованості та як вона нараховувалась за відсутності реального надання послуг. Вказує на те, що 1.07.2002 року квартира АДРЕСА_1 відключена від загальної тепломережі у зв'язку із влаштуванням автономного опалення .
Представник КП "Теплокомуненерго" апеляційну скаргу заперечив, рішення суду вважає законним і обгрунтованим.
Представник позивача заперечив апеляційну скаргу, рішення суду вважає законним .
Апелянт, її представник та відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, хоч належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.
Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи в апеляційному суді.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_2.
КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" здійснює забезпечення тепловою енергією та гарячою водою житла, яке займають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Для оплати за утримання будинку та прибудинкової території відповідачам відкрито особовий рахунок НОМЕР_1.
Відповідачі не вносили плату за спожиту теплову енергію та гарячу воду , внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 4204 грн. 68 коп. станом на травень 2006 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачі не виконували взяті на себе зобов'язання, чим порушили права позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Обов'язок споживача сплачувати за використані житлово - комунальні послуги передбачений положеннями ст.ст.151,162 Житлового кодексу Української РСР, Закону України «Про житлово - комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. № 572.
Так, положеннями ст.ст.151,162 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Оплата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
У відповідності до положень п.5. ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно зазначених норм закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 30.10.2013 року у справі №6-59цс13.
Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Доводи апеляційної скарги про те, що нарахування вказаних послуг за період нарахування заборгованості за послуги є незаконним у зв'язку з тим, що квартира відключена від загальної тепломережі у зв'язку із встановленням індивідуального опалення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачами не надано доказів, які б дали підстави прийти до висновку, що квартира відключена від загальної тепломережі у порядку визначеному законом. Представник позивача в суді апеляційної інстанції зазначив, що відповідачі не виконали технічних умов, які їм були надані в 2002 році для відключення від загальної тепломережі, а тому дане відключення є самовільним. Нарахування плати за спожиту теплову енергію провадилось у відповідності до закону.
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.
Наданий відповідачем висновок експерта від 12.09.2016 року свідчить тільки про наявність в кварирі відповідачів індивідуального опалення, що не заперечували сторони.
За ст. ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях .
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 7 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.М. Шевчук