Справа № 607/14346/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/789/33/17 Доповідач - Хома М.В.
Категорія - 27
26 січня 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючої - Хоми М.В.
суддів - Костів О. З., Загорський О. О.,
секретар - Романюк Х.Ю.
з участю представників сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,
У серпні 2015 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 26 вересня 2007 року укладений кредитний договір № 1901/0907/71-245, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 48 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних строком до 25 вересня 2019 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, згідно з яким відповідачка передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. У зв'язку з порушенням умов кредитного договору станом на 28 липня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 767 844 грн 05 коп. 25 травня 2012 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" як правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за договором № 1901/0907/71-245 від 26 вересня 2007 року.
Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на вищевказану квартиру.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вказує, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не поширюється на відносини, які виникли до набрання ним чинності. Крім цього, судом не встановлено, що житлове приміщення, яке є предметом договору іпотеки, використовується як місце постійного проживання ОСОБА_1
Справа переглядалася судами апеляційної та касаційної інстанції та направлена на новий апеляційний розгляд.
Заслухавши пояснення представника ПАТ "Дельта Банк", яка підтримала доводи апеляційної скарги та вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог, представника ОСОБА_1, який вважає рішення суду законним та обґрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався вимогами Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", протягом дії якого не може бути стягнуте нерухоме житлове майно.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, так як даний закон не є підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, а лише відстрочує виконання судового рішення. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Проте, підстави для визнання за банком права власності на іпотечне майно відсутні.
Встановлено, що між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 26 вересня 2007 року укладений кредитний договір № 1901/0907/71-245, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 48 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних строком до 25 вересня 2019 року.
В цей же день на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, згідно з яким відповідачка передала в іпотеку банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 15 жовтня 2007 року АКБ "ТАС-Комерцбанк" змінив своє найменування на ВАТ "Сведбанк", який виступає правонаступником по всіх правах та зобов"язаннях АКБ "ТАС-Комерцбанк", що стверджується п.1.1 Статуту ПАТ "Сведбанк", затвердженого загальними зборами акціонерів 11 серпня 2011 року.
25 травня 2012 року між ВАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором від 26 вересня 2007 року № 1901/0907/71-245.
У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 28 липня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 767 844 грн. 05 коп., з яких: 664 698,49 грн. - заборгованість за кредитом, 103 145,56 грн. - заборгованість за процентами.
Згідно висновку суб"єкта оціночної діяльності, станом на 29.09.2015 року ринкова вартість двокімнатної квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальною площею 50, 9 кв.м., становить 505 473 грн.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно п.12.3.1 договору іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов"язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема, із правочинів (ч.1 ст. 328 ЦК України).
Аналізуючи положення ст.ст. 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду, та два позасудових способи захисту - на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу, позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч.1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку").
Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі №6-1851цс15, 28 вересня 2016 року у справі №6-1243цс16, які відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов"язковими для всіх судів України.
Отже, задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки, що полягає у реєстрації іпотекодержателем права власності на нерухоме майно на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.
Обставини звернення банку щодо реєстрації права власності на іпотечне майно та відмова у її проведенні не становлять підставу заявленого позову.
Врахувавши відповідно до ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасоване рішення апеляційного суду, з"ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 грудня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності з вищезазначених підстав, а саме у зв"язку з тим, що чинним законодавством України не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Колегія суддів також враховує, що матеріали справи не містять доказів переходу до позивача права вимоги за іпотечним договором, укладеним з ОСОБА_1, про що зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2016 року. Представник ПАТ "Дельта Банк" у судовому засіданні пояснила, що інших доказів переходу до позивача права вимоги за іпотечним договором, окрім наявних у справі, вона представити не може.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 16, 328, 335, 376, 392, 526, 530, 1050 ЦК України, Законом України "Про іпотеку", ст. ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2015 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Хома