Справа № 442/5320/13-а
Провадження № 2-а/442/267/2013
20 серпня 2013 року
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1
при секретарі Петрів В.М.
адвоката : ОСОБА_2
представника відповідача : ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в м. Дрогобичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міндоходів, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - «Partner» Sp.z.o.o про визнання протиправною та скасування постанови Державної митної служби у справі про порушення митних правил №1683/20908/13 від 26.07.2013р.,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови Державної митної служби у справі про порушення митних правил №1683/20908/13 від 26.07.2013р.
Свій позов мотивує тим, що інспектором ВМО № 4 м/п «Краковець» щодо нього - ОСОБА_4 - 01.07.2013 року складено протокол про порушенням митних правил № 1683/20908/13 від 26.07.2013 року, яким встановлено, що він, будучи резидентом України, 12.03.2012 року обрав смугу руху зелений коридор, ввіз в режимі транзиту через митний пост «Смільниця» Львівської митниці, транспортний засіб марки «ОСОБА_2 А6» 1996 р.в., VIN №WАUZZ4AZTN065821 д.н.з.RLU 33 KW, який зареєстрований на території ОСОБА_5 на ім'я фірми «Раrtnег» Sp.z.o.o, 01.07.2013 року виявлено, що станом на дану дату ним зазначений транспортний засіб не вивозився та у інший режим не поміщений, у зв'язку з чим ним порушено митні правила, передбачені ч.3 ст. 470 МК України, а саме, що не доставив транспортний засіб до митного органу призначення чим перевищив встановлений МК строк доставки транспортних засобів, що перебувають під митним контролем до митного органу призначення, терміном більше ніж на 10 діб. 26.07.2013 року України посадовою особою митного органу Державної митної служби України ОСОБА_6 винесено постанову у справі про порушення митних правил № 1683/20908/13, якою визнано винним його у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу розміром п'ятсот неоподаткованих мінімум доходів громадян на суму 8 500 грн. Вважає оскаржувану Постанову протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки згідно приписів ч.1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Статтею 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Він вважає, що ним не вчинено правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України, так як згідно ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.287 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Крім того він являється президентом (засновником) фірми «Partner» Sp.z.o.o і одночасно є її працівником. Його відправлено у відрядження на територію України в господарських інтересах Товариства на службовому транспортному засобі марки «ОСОБА_2 А6» 1996 р.в., VIN №WАUZZ4AZTN065821 д.н.з.RLU 33 KW, який зареєстрований на території ОСОБА_5 на ім'я фірми «Раrtnег» Sp.z.o.o. Під час перетину кордону під час в'їзду на територію України - 12.03.2013 року ним представлено трудовий договір від 10.10.2012 року, продовження дозволу на працю №392/2012 на території республіки ОСОБА_5 від 29.10.2012 року, службове відрядження на транспортному засобі Фірми та реєстраційні документи на транспортний засіб марки «ОСОБА_2 А6» д.н.з.RLU 33 KW, який зареєстрований на території ОСОБА_5 на ім'я фірми «Partner» Sp.z.o.o Жодних інших документів у нього не вимагалось. Після виконання функцій його відрядження, він 01.07.2013 року без будь - яких порушень митних правил повертався на територію республіки ОСОБА_5 і щодо нього складений відповідний протокол. Статтею 8 МК України визначено принципи діяльності державної митної служби, а саме законності та презумпції невинуватості та єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України. Згідно ч.3 ст. 470 МК України передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного митного органу - від одного підрозділу цього органу іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби не більше ніж на десять діб - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Проте він даного правопорушення не вчиняв, в'їжджаючи на територію України він не мав наміру і не здійснював жодної доставки товарів чи транспортного засобу комерційного призначення, що перебувають під митним контролем до митного органу. На транспортному засобі «ОСОБА_2 А6» він виконував на території України уповноважені діяння в інтересах Товариства і від самого початку. Дана стаття може бути застосована лише щодо особи, яка на транспортному засобі комерційного призначення здійснювала перевезення товару в режимі транзиту і перевищила терміни, встановлені ст.95 МК України строки його доставки до митного органу для розмитнення або в'їзду з території України. Транспортний засіб «ОСОБА_2 А6» підпадає по критеріям під категорію товару, згідно визначення МК України, проте дана стаття може бути поширена лише у випадку ввезення даного транспортного засобу як товару на територію України зі всіма формальностями. Статтею 8 МК України визначено принципи діяльності державної митної служби, а саме законності та презумпції невинуватості та єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України. Проте ст.470 МК України може бути застосована лише щодо осіб, які на будь - якому транспортному засобі здійснювали перевезення товару в режимі транзиту або здійснювала доставку транспортного засобу комерційного призначення і перевищили терміни, встановлені ст.95 МК України строки його (їх) доставки до митного органу для розмитнення або виїзду з території України.
Частина 1 ст.94 МК України визначає, що для декларування у митний режим транзиту товарів, що переміщуються будь-яким видом транспорту, крім випадків, визначених цією статтею, використовується митна декларація (у тому числі попередня митна декларація).
Пунктом 4.1. Наказу Мінфіну України Про затвердження Порядку справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами № 581 від 22.05.2012 року із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 5 грудня 2012 року N1279 при ввезенні товарів з метою транзиту, що переміщуються в ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі та сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та 500 євро та сумарна вага яких перевищує 50 кг, через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення пункти пропуску через державний кордон України, громадянами вноситься грошова застава в розмірі суми митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких товарів на митну територію України з метою вільного обігу. З аналізу матеріалів справи вбачається, що жодних дій, передбачених ст.92, 94 МК України та п.4.1 Наказу Мінфіну України Про затвердження Порядку справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами №581 від 22.05.2012 року із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 5 грудня 2012 року N 1279 він не здійснював, а тому службовий транспортний засіб «ОСОБА_2 А6» реєстраційний номер RLU 33 KW не може вважатися товаром у в аспекті, визначеному МК України.
Отже, не можливо погодитись із висновками щодо обставин справи та наявних в ній доказів в площині, викладеній в оскаржуваній Постанові та додатково слід зазначити, що МК України, чинним на момент розгляду справи по суті, відповідальності за порушення термінів. ч.1. ст.529 МК України Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. ч.1 Стаття 530 МК України передбачено, що законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову, внесенням подання прокурора або в порядку контролю. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративне: стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Враховуючи вищевказані обставини, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а відтак просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення Державної митної служби у справі про порушення митних правил №1683/20908/13 від 26.07.2013р.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнив заявлені позовні вимоги позивача ОСОБА_4 та суду пояснив, що згідно пункту 57 ч.1 ст. 4 МК України товари - це будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі. Пункт 58 даної статті передбачає, що транспортні засоби - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі. Тобто чинний МК України ідентифікує окремо поняття товару, транспортного засобу комерційного призначення та транспортного засобу особистого користування. Згідно ч.1 ст.90 чинного МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Окрім ст.92, 94 МК України, які регулюють поміщення товару в режим транзиту, більш детально описана дана процедура в Наказі Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року N1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» із змінами та доповненнями. Його довіритель - позивач ОСОБА_4 притягується до відповідальності за ч.3 ст. 470 МК України, згідно якої передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного митного органу - від одного підрозділу цього органу до іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби не більше ніж на десять діб. Тобто, щоб притягнути останнього до відповідальності, транспортний засіб марки «ОСОБА_2 А6» д.н.з. RLU 33 KW, який зареєстрований на території ОСОБА_5 на ім'я фірми «Partner» Sp.z.o.o, на якому він рухався, має бути або товаром, або транспортним засобом комерційного призначення. Згідно Наказу Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року N 1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» із змінами та доповненнями Транспортні засоби - товари, що класифікуються за кодами 8701 - 8705, 8711, 8716 згідно з УКТЗЕД, і номерні вузли до них. Щоб Автомобіль міг бути товаром згідно Наказу Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року N 1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» із змінами та доповненнями (надалі Правила), мали бути здійснені необхідні митні формальності. Згідно поняття транзит - переміщення ТЗ під митним контролем з одного пункту пропуску через державний кордон України (при ввезенні на митну територію України) в інший пункт пропуску через державний кордон України (при вивезенні за межі митної території України) у незмінному стані, крім природних втрат, у строк, визначений митним органом відправлення, і без використання з іншою метою, ніж була заявлена цьому митному органу. Пунктом 7 даних Правил Передбачено, що Власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії необхідних документів. У разі виявлення ознак порушень митних правил посадова особа митного органу, яка здійснює митний контроль та митне оформлення ТЗ, уживає заходів відповідно до законодавства України з питань митної справи. А відтак, аналізуючи наведене вище можна зробити висновок, що Правила визначають можливість ТЗ бути товаром лише тоді, коли він знятий з обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку або новий ТЗ. Приписами ч.1 ч. 381 МК України передбачено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом. Тобто постійно зареєстровані транспортні засоби особистого користування при в'їзді на територію України є не товарами, бо не підпадають під дію Правил, а класифікуються як окрема категорія - транспортний засіб особистого користування, відповідальність за порушення яким правил транзиту чинним МК України не передбачено. Крім того, позивачем, 22.03.2013 року під час перетину кордону в момент в»їзду на територію України було представлено трудовий договір від 10.10.2012 року, продовження дозволу на працю № 392/2012 на території республіки ОСОБА_5 від 29.10.2012 року, службове відрядження на транспортному засобі Фірми та реєстраційні документи на транспортний засіб, жодних інших документів у мене не вимагалось. Добавив, що позивач являється президентом вищезазначеної фірми та згідно довідки від 09.08.2013 року передбачено, що він при здійсненні закордонних службових відряджень отримує заробітну плату та кошти пов'язані з його перевезенням (в якості пасажира на відрядженому ТЗ фірми) та перебування на території держави, куди відряджено, що підтверджує здійснення на Автомобілі платне перевезення себе в якості пасажира. Порядок та підстави тимчасового ввезення товарів в транспортних засобів на митну територію України регламентовано Конвенцією про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) та Розділом V митного кодексу України. Відповідно до п. «а» ст.1 зазначеної Конвенції та ст.130 МК України термін «тимчасове ввезення» означає: митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. А тому, ввезений його довірителем транспортний засіб відповідає зазначеним критеріям транспортного засобу комерційного використання, його ввезення на митну територію України здійснюється в пільговому режимі, тобто, зі звільненням від оподаткування. Крім цього, відповідно до ст.6 Додатку «С» Конвенції, згода на тимчасове ввезення транспортного засобу надається без вимагання митного документа або гарантії, без подання митної декларації. Зазначений автомобіль був ввезений у режимі тимчасового ввезення з дотриманням вимог законодавства, а тому висновки Львівської митниці про те, що зазначений автомобіль було ввезено у режимі транзит є безпідставним. А відтак вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови, просить позов задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнала та суду пояснила, що 01 липня 2013 року позивач ОСОБА_4 прямував з України до ОСОБА_5 автомобілем марки «ОСОБА_2 А6», реєстраційний номер RLU 33 KW, через митний пост «Краковець» Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»). Під час внесення в ЄАІС Держмитслужби України даних було встановлено, що громадянин ОСОБА_4 ввіз транспортний засіб на митну територію України 12 березня 2013 року через митний пост «Краковець» Львівської митниці каналом, позначений символами зеленого коридору («зелений коридор»), який у відповідності до норм ст.366 Митного кодексу України, призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню і не підлягають письмовому декларуванню. Також, згідно цієї ж статі МКУ передбачено, що двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України. Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою. Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України. Згідно з пунктом 60 статті 4 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно. Отже, транспортний засіб марки «ОСОБА_2 А6», реєстраційний номер RLU 33 KW, було ввезено на митну територію України без подання митної декларації, тобто переміщений громадянином ОСОБА_4 через митний кордон України в митному режимі «транзит».
Згідно Додатку А до Конвенції про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 року м. Стамбул «Додаток щодо документів на тимчасове ввезення (книжки АТА, книжки СРО)» при тимчасовому ввезенні транспортних засобів комерційного призначення, особа, яка його ввозить зобов'язана подати митному органу документ на тимчасове ввезення, що використовується для тимчасового ввезення транспортних засобів. Згідно норм статті 110 Митного кодексу України забезпечення дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення здійснюється шляхом застосування міжнародного митного документа (книжки АТА, каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України. Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою. Статтею 95 Митного кодексу України встановлено для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень - 10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб, а позивач не доставив ТЗ до митного органу призначення, а саме, перевищив встановлений МКУ строк доставки ТЗ, що перебуває під митним контролем, до митного органу призначення терміном понад 10 (десять) діб. Враховуючи, що позивачем зазначений строк було перевищено, то за даним фактом, складено протокол про порушення митних правил за ч.3 ст. 470 МК України. А відтак, заступником начальника митниці - начальником СБК та ПМП Львівської митниці, ОСОБА_6, 26.07.2013 року було винесено Постанову в справі про порушення митних правил № 1683/20908/13 про накладення на гр. ОСОБА_4 штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн. Просить в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити у зв»язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Третя сторона, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - «Partner» Sp.z.o.o в судове засіданні не з»явилася, не повідомивши причин своєї неявки, хоча належним чином був повідомлений про день і час слухання справи, а тому суд розглянув справу на підставі наявних доказів по справі.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.
При перевірці обставин доказами судом встановлено, що інспектором ВМО № 4 м/п «Краковець» відносно ОСОБА_4 - 01.07.2013 року складено протокол про порушенням митних правил № 1683/20908/13 від 26.07.2013 року, яким встановлено, що він, будучи резидентом України, 12.03.2012 року обрав смугу руху зелений коридор, ввіз в режимі транзиту через митний пост «Смільниця» Львівської митниці, транспортний засіб марки «ОСОБА_2 А6» 1996 р.в., VIN №WАUZZ4AZTN065821 д.н.з.RLU 33 KW, який зареєстрований на території ОСОБА_5 на ім'я фірми «Раrtnег» Sp.z.o.o. 01.07.2013 року виявлено, що станом на дану дату позивачем зазначений транспортний засіб не вивозився та у інший режим не поміщений, у зв'язку з чим ним порушено митні правила, передбачені ч.3 ст. 470 МК України. 26.07.2013 року України посадовою особою митного органу Державної митної служби України ОСОБА_6 винесено постанову у справі про порушення митних правил № 1683/20908/13, якою визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу розміром п'ятсот неоподаткованих мінімум доходів громадян на суму 8 500 грн.
У свою чергу, пунктом 60 частини 1 статті 4 Митного кодексу України визначено, що транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно. Таким чином, оскільки громадянином України ОСОБА_4 не було подано повного пакету документів, що підтверджують комерційне призначення транспортного засобу з д.н.з. RLU 33 KW, даний транспортний засіб є транспортним засобом особистого користування. Частиною 3 ст.380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Однак, гр.України ОСОБА_4 не було подано повного пакету документів, що підтверджують комерційне призначення транспортного засобу та не сплачено всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів відповідно до ч.3 ст.380 МК України.
Посилання позивача на ст.5 додатку С Конвенції про тимчасове ввезення, відповідно до якої, для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території є безпідставними, оскільки зазначена норма встановлює умови для надання пільг транспортним засобам комерційного використання, а не умови, за яких транспортний засіб вважається комерційного використання. Відповідно до ч.3 ст.2 та до ст.11 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб»єкти владних повноважень зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Беручи до уваги встановлені факти суд вважає, що Львівська митниця, з урахуванням всіх обставин, діяла обгрунтовано та у спосіб, що передбачений законами України. А тому вимоги ч.2 ст.71 КАС України щодо свого обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем виконано.
За таких обставин, суд не погоджується з поясненнями позивача про те, що платне перевезення осіб транспортним засобом полягало в тому, що власником автомобіля є польська фірма «Раrtnег» Sp.z.o.o., а позивач ОСОБА_4 є виконавцем завдань польської фірми, її працівником, який виконує службові обов'язки, пов'язані із здійсненням поїздок по Україні та Польщі, за що отримує грошову винагороду від фірми власника транспортного засобу, то очевидно, що власник транспортного засобу «Раrtnег» Sp.z.o.o. здійснює платне перевезення Позивача, у зв'язку з тим, що Позивач отримує винагороду за здійснення поїздки.
Зокрема, позивач у вищевказаному висновку намагається позиціонувати себе, при ввезенні 12.03.2013 року транспортного засобу марки «ОСОБА_2 А6» 1996 р.в., VIN №WАUZZ4AZTN065821 д.н.з.RLU 33 KW, як водій та пасажир (платне перевезення себе) одночасно. Проте такий висновок Позивача спростовується положеннями чинного законодавства. Зокрема, відповідно до ст.18 Закон, України від 30.06.1993, № 3353-ХІІ "Про дорожній рух" - пасажир, тобто особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним. Постановою КМ України від 18.02.1997, №176 "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" вказано, що пасажир - особа, якій надається послуга з перевезення транспортним засобом та яка не бере участь у керуванні ним. Відповідно до Постанови КМ України від 10.10.2001, № 1306 "Про Правила дорожнього руху" пасажир - особа, яка користується транспортним засобом і знаходиться в ньому, але не причетна до керування ним. Що стосується водія, то відповідно до Закону України від 05.04.2001, № 2344-ІП "Про автомобільний транспорт" водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка. Також термін «водій» затверджений і в Постанові КМ України від 10.10.2001, № 1306 "Про Правила дорожнього руху" відповідно до якої водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Враховуючи вказане, суд не погоджується з висновком Позивача, що здійснення перевезення себе через митний кордон України, за що він отримує винагороду від «Раrtnег» Sp.z.o.o. є платним перевезенням осіб в розумінні Конвенції про тимчасове ввезення, (м. Стамбул, 1990 р.).
Суд не приймає до уваги пояснення позивача про те, що ним неодноразово здійснювалось перетинання кордону в режимі тимчасового ввезення на підставі цих же документів, та жодних зауважень з боку відповідача не було, так як судом правомірність дій відповідача в таких випадках не досліджувалось, а тому це не може бути підставою для . задоволення позову.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_4 не підтверджені матеріалами справи та недоведені у судовому засіданні, а оскаржувана позивачем постанова від 26.07.2013року №1683/20908/13 про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення митних правил винесена правомірно, а відтак в частині визнання постанови Львівської митниці Державної митної служби про порушення митних правил №1683/20908/13 від 26.07.2013р. - відмовити повністю.
Разом з тим, при винесенні даної постанови посадова особа, уповноважена вирішувати справу, не врахувала характер та обставини вчиненого правопорушення, що суттєво знижує ступінь його вини і є малозначимим.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.530 Митного Кодексу України, суд при розгляді адміністративного позову на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та може змінити вид адміністративного стягнення в межах відповідальності передбаченої за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було посилено. При малозначності вчиненого порушення митних правил службова особа митного органу України, яка розглядає справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
За таких обставин, суд дійшов висновку про скасування постанови в частині накладення стягнення, звільнивши позивача від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
З огляду на вказане, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 7-11, 71-72, 86, 94, 128, 158, 159, 162, 171-2 КАС України, суд, -
Позов задоволити частково.
Постанову заступника начальника Львівської митниці Міндоходів - начальника УБК та МП Прокопович ОСОБА_7 в справі про порушення митних правил №1683/20908 від 26 липня 2013р., якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень, скасувати в частині накладення адміністративного стягнення.
В решті позову - відмовити.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя