Справа № 459/1969/15 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.
Провадження № 22-ц/783/330/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія: 27
25 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Бойко С.М., Левика Я.А.
секретаря: Симця В.І.
за участю: ОСОБА_2,
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 26 липня 2016 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 450 000 доларів США заборгованості за договором позики, що еквівалентно 11 154 465 гривень за курсом НБУ станом на 26.07.2016 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3654 гривні судового збору.
Дане рішення оскаржив ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даними позовними вимогами. Також вказує, що гроші по розписці брались для ведення спільного бізнесу з позивачем. Крім цього зазначає, що станом на 12.04.2012р. борг по розписці був погашений повністю: частково готівкою, частково майном. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч.1 ст. 303 ЦПК України).
Нормами ст. ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.
Судом встановлено, що 12 червня 2009 року відповідач у справі ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 706 000 дол. США в присутності двох свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які зобов'язався повернути до 12 грудня 2012 року зі сплатою щомісячно 7000 дол. США як винагороди за користування даними коштами.
Факт позики грошей, одержання позичених грошей у вказаній сумі, та строки повернення підтверджуються письмовою розпискою від 12 червня 2009 року складеною власноручно відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 29 т.2).
Із розписки від 12 квітня 2012 року, написаної власноручно ОСОБА_2, вбачається, що останній зобов'язався до 01.07.2012 року віддати борг у сумі 300 000 дол. США і до 01.08.2012 року ще 150 000 дол. США. Разом сума боргу складає 450 000 дол. США, що перекриває суму 550 000 дол. США реального боргу. Якщо не виконає цієї умови то борг повертається на 550 000 тис. доларів США (а.с. 30 т.2).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що правовідносини між сторонами виникли з договору позики, які регулюються § 1 гл. 71 ЦК України.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 і відповідно до ст.. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів, тому підлягає врахуванню колегією суддів при розгляді даної справи.
У наданій відповідачем розписці зазначено усі необхідні реквізити розписки як документа, свідки укладання цього договору підтвердили, що кошти були передані позикодавцем (позивачем) у власність позичальника (відповідача), тому з огляду на приписи ч. 2 ст. 1046 цього Кодексу, колегія суддів не вбачає підстав для сумнівів в укладені договору позики. З огляду на вказане доводи апеляційної скарги про протилежне не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором позики в повному обсязі не виконав та лише частково повернув борг на суму 156 000 дол. США та 10 000 доларів США і 80 000 дол. США за користування позикою, внаслідок чого перед позивачем утворилася заборгованість на суму 450 000 дол. США.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з відповідача підлягає стягненню у користь позивача сума боргу за договором позики у розмірі 450 000 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на час постановлення рішення суду становить 11 154 465 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, не заслуговують на увагу з огляду та таке.
Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Колегія суддів вважає, що написання відповідачем письмового документу від 12 квітня 2012 року, є вчиненням дії, що свідчить про визнання ним свого боргу, що потягло за собою переривання перебігу позовної давності.
Із документу від 12 квітня 2012 року вбачається, що ОСОБА_2 зобов'язався до 01.07.2012 року віддати борг у сумі 300 000 дол. США і до 01.08.2012 року ще 150 000 дол. США. Відтак, враховуючи, що кінцевим терміном повернення коштів визначено 01 серпня 2012 року, строк позовної давності по вимогах позивача сплив 01 серпня 2015 року, тоді як позов пред'явлено 23 червня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що грошові кошти по розписці брались для ведення спільного бізнесу з позивачем та про те, що станом на 12.04.2012р. борг по розписці був погашений повністю.
Згідно ст.ст. 1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Відповідачем не надано жодних доказів існування між сторонами договором про спільну діяльність, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є голослівними.
Доводи апеляційної скарги про те, що борг по розписці відповідачем погашено в повному обсязі станом на 12.04.2012р. спростовуються змістом самого документу від 12.04.2012р.
Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними у матеріалах справи.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий
Судді: