Дата документу Справа №
Єдиний унікальний №333/4488/16-п Суддя в 1-й інстанції Тучков С.С.
Провадження №33/778/13/17 Суддя в 2-й інстанції Рассуждай В.Я.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
30 січня 2017 року місто Запоріжжя
Суддя Апеляційного суду Запорізької області Рассуждай В.Я., розглянувши в залі апеляційного суду Запорізької області у відкритому судовому засіданні за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - адвоката Турчинського М.І., справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 4 жовтня 2016 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто судовий збір,
Згідно з постановою, ОСОБА_2 визнано винуватим в тому, що він 14 серпня 2016 року о 00 год. 2 хв. в м. Запоріжжі по вул. Нагнибіди керував автомобілем «Сhery», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився за допомогою технічного засобу Alcotest «Drager», тест № 378. Від додаткового медичного огляду відмовився в присутності двох свідків.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, окрім вимог щодо скасування даної постанови, просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що у судовому засіданні він участі не брав, а отримав копію постанови лише 26.11.2016 р.
Заявлене ОСОБА_2 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови підлягає задоволенню оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 в судовому засіданні участі не брав, копію постанови отримав 16.11.2016р., апеляційну скаргу подав 26.11.2016р.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати. При цьому заперечує свою вину у скоєнні правопорушення, вказує, що протокол складений за його відсутності, вважає дані протоколу сфальсифікованими, у зв'язку з чим суд прийшов до передчасного висновку про його винуватість у скоєнні правопорушення. Також зазначає, що суд порушив приписи ч. 3 ст. 278 КУпАП, не вжив усіх необхідних заходів для його належного повідомлення про місце і час розгляду справи, чим позбавив його права надати заперечення стосовно фактичних обставин справи і надати докази на підтвердження своєї невинуватості та прийняв рішення лише виключно на підставі даних протоколу.
До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду його апеляційної скарги повідомлявся у відповідності до вимог ст. 277-2 КУпАП шляхом надсилання судової повісті аз місцем його проживання за адресою, вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення та вказаною ним самим в апеляційній скарзі. Разом з тим судову повістку було повернуто до суду з відміткою поштового відділення, згідно якої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає. Одночасно ОСОБА_2 був повідомлений про час та місце розгляду його апеляційної скарги за телефоном, зазначеним в протоколі, але із заявою про відкладення розгляду апеляції до суду не звернуся, з огляду на що у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутністю в судовому засіданні.
Захисник ОСОБА_2 - адвокат Турчинський М.І. в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Одночасно додав, що в день, час та за обставин, зазначених в протоколі, в стані алкогольного сп'яніння керував транспортним засобом не ОСОБА_2, а йог брат ОСОБА_3, який намагаючись уникнути відповідальності, надав працівникам поліції посвідчення водія ОСОБА_2 та сказав, що це він. Додатково захисник підтвердив, що номером телефону, зазначений в протоколі, користується дійсно ОСОБА_2
Перевіривши матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення захисника та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що остання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується: відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 №036229 від 14 серпня 2016 року (а.с. 1); викладеними в протоколі власноруч поясненнями ОСОБА_2, який визнав факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння ти висловив каяття. В протоколі зазначено, що огляд проводився за допомогою алкотестеру «Драгер» в присутності двох свідків, результат огляду - позитивний 1,83 проміле. Роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу містить такий же цифровий показник (а.с. 2) та підпис ОСОБА_2 Акт огляду на стан сп'яніння відповідає змісту протоколу (а.с. 3) та даним роздруківки. Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 в письмових поясненнях підтвердили наявність ознак сп'яніння у ОСОБА_2, процедуру огляду та позитивний результат тесту (а.с. 6, 7). В рапорті поліцейського ОСОБА_6 (а.с. 5), зокрема вказано про відсторонення ОСОБА_2 від керування транспортним засобом та передачу управління ОСОБА_7, згідно пояснень якого, він прийняв керування транспортним засобом та зобов'язався впродовж доби не передавати керування автомобілем ОСОБА_2.(а.с. 8).
Зазначеними доказами спростовуються твердження апеляційної скарги про складання протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_2 та фальсифікації даних протоколу.
Пояснення захисника з приводу того, що керував транспортним засобом не ОСОБА_2, а його брат ОСОБА_3 є лише способом захисту та намаганням особи уникнути від адміністративної відповідальності.
Так, в судову засіданні захисник підтвердив, що телефоном, зазначеним в протоколі, користується дійсно ОСОБА_2, з письмових пояснень ОСОБА_7 вбачається, що транспортний засіб він зобов'язався передати саме ОСОБА_2 (а.с. 8), підписи в протоколі та фотокопії паспорту ОСОБА_2, яку він додав до апеляційної скарги (а.с. 26) істотних відмінностей не мають.
Крім того захисником на підтвердження таких доводів було заявлено лише клопотання про долучення до матеріалів справи фотокопії посвідчення водія ОСОБА_3, яке було мотивовано тим, що він та ОСОБА_2 дуже схожі за зовнішніми рисами, разом з тим, ні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 до судового засідання не з'явились і клопотань про виклик ОСОБА_3 до суду для його допиту в якості свідка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не зазначив.
Також захисник підтвердив, що зі скаргами на дії працівників поліції, яки нібито не впевнились в особі правопорушника та склали протокол у відношенні невинуватої особи або із заявами до правоохоронних органів з приводу того, що ОСОБА_3 нібито, намагаючись уникнути відповідальності, скористався в такий спосіб його посвідченням водія, ОСОБА_2 не звертався.
Слід також звернути увагу на те, що згідно протоколу у ОСОБА_2 було вилучене посвідчення водія 14 серпня 2016 року і про це йому повинно було бути достовірно відомо не з часу ознайомлення з матеріалами справи 16 листопада 2016 року, тобто через два дні після спливу строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП (а.с. 23).
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки суд дослідив всі наявні в матеріалах адміністративної справи докази, надав їм належну оцінку, та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Як в апеляційній скарзі ОСОБА_2 так і в судовому засіданні апеляційного суду його захисник не навели жодних фактичних обставин, які не були враховані судом першої інстанції та могли б спростувати висновки суду першої інстанції, викладені в постанові.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Під час розгляду апеляційної скарги були перевірені доводи апелянта про те, що районний суд порушив приписи ч. 3 ст. 278 КУпАП, не вжив усіх необхідних заходів для належного повідомлення ОСОБА_2 про місце і час розгляду справи.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права
Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 14.08.2016 р., ОСОБА_2 своїм особистим підписом засвідчив факт обізнаності щодо складання відносно нього протоколу, ознайомлення з його змістом та повідомленням про розгляд протоколу в Комунарському районному суді м. Запоріжжя, та підтвердив правильність зазначеної в протоколі адреси його проживання. При цьому, як вбачається з апеляційної скарги, адреса проживання ОСОБА_2 співпадає зі вказаною в протоколі: АДРЕСА_1
Крім того згідно протоколу у ОСОБА_2 було вилучено посвідчення водія та видано тимчасовий талон на право керування транспортним засобом, він сам був відсторонений від керування транспортним засобом.
Таким чином ОСОБА_2 безумовно було відомо факт та причини складання протоколу відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд першої інстанції використав усі процесуальні можливості щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про розгляд справи - матеріали справи містять дві судові повістки, направлені на зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення адресу ОСОБА_2, які повернулися до суду у зв'язку з тим, що за зазначеною адресною вказана особа не проживає (а.с. 10, а.с.13-14).
З наведеного вище випливає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення судом приписів п. 3 ч. 1 ст. 278 КУпАП, яке призвело до порушення його права на захист, є безпідставними.
Доводи ОСОБА_2 про те, що протокол складено було за його відсутності, що транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння він не керував, а дані в протоколі є сфальсифікованими та недостовірним, спростовуються його поясненнями при складані протоколу, підтвердженим іншими дослідженим судом першої інстанції та перевіреним апеляційним судом доказами.
Доказів на підтвердження звернення до компетентних правоохоронних органів із заявами, в яких ОСОБА_2, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, заявив про внесення недостовірних відомостей до офіційного документу, яким є протокол, ОСОБА_2 апеляційному суду не надав також.
А тому такі пояснення ОСОБА_2 розцінюються як спосіб захисту та намагання ухилитися від відповідальності за вчинене.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 заявив клопотання про виклик невизначеного кола свідків, не зазначивши кого саме та з якою метою слід допитати в апеляційному суді та яку неповноту содового розгляду, допущену судом першої інстанції можливо усунути їх допитом, разом з тим, враховуючи достатність матеріалів, які надають можливість з усією повнотою встановити дійсні обставини у справі, вважаю, що підстави для задоволення клопотання щодо збору судом апеляційної інстанції нових доказів відсутні.
Посилання ОСОБА_2 на розгляд судом першої інстанції справи у його відсутності, не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки таке право ОСОБА_2 було поновлено при апеляційному перегляді, а тому його права, передбачені ст. 268 КПК України не порушені.
Накладаючи адміністративне стягнення, суддя дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.ст. 33 - 35 КУпАП та обґрунтовано визначив вид та розмір адміністративного стягнення, а призначене судом стягнення є необхідним з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, громадської безпеки, а також запобіганню вчиненню подібних правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі зазначеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 4 жовтня 2016 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 4 жовтня 2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто судовий збір, - залишити без змін без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Запорізької області В.Я. Рассуждай