465/1152/15-а
Іменем України
26.01.2017 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кузь В.Я.
при секретарі Янковській С. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 та орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 295 від 03 липня 2014 року про демонтаж прибудови та приведення квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану, -
Позивач звернулася в суд з адміністративним позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання протиправним Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 295 від 03 липня 2014 року про демонтаж прибудови та приведення квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що 03 липня 2014 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради було видано Розпорядження № 295 «Про знесення самочинно здійсненої прибудови та балкону до квартири АДРЕСА_1", яким зобов'язано її, позивача, та третю особу ОСОБА_2 у місячний термін за власні кошти знести самочинно здійснену до квартири прибудову кухні розмірами 3,87м х 2,46 м та балкона, а самочинно переплановану квартиру привести до попереднього стану.
Вважає, що відповідач прийняв оспорюване Розпорядження необґрунтовано, з порушенням вимог чинного законодавства , оскільки таке рішення прийнято у її, позивача , відсутності, а відтак було розглянуто лише скаргу ЛКП без врахування її позиції. Крім того, оскаржуване розпорядження не містить жодних доказів того, яким саме чином добудова та реконструкція квартири порушує права інших осіб, а також не враховано той факт, що реконструкція відбулась за згоди попереднього власника будинку ДЖКП "Лорта", що підтверджують квитанції про оплату, де вакзана прибудова уже була включена як обєкт оплати.
Просить суд звернути увагу на те, що здійснення добудови до квартири було зумовлено тим, що у двохкімнатній квартирі проживало три сім"ї, а на даний час проживає вона, позивач, із своїми трьома неповнолітніми дітьми та третя особа ОСОБА_2 із неповнолітньою донькою , відтак, вони мали право на покращення житлових умов. Крім того, відповідач при видачі спірного розпорядження не врахував, що відповідно до постанови, штраф за самочинну прибудову було накладено саме на неї, а не на інших власників, у тому числі й на ОСОБА_2 Вважає, що Розпорядження в частині зобовязань на вчинення дій щодор самочинної прибудови ще й ОСОБА_2, є безпідставним, оскільки постановю про накладення штрафу уже було встановлено, особу, що здійснила порибудову.
Також просить суд звернути увагу, що акти, які складалися працівниками ЛКП, і які у подалшому стали підставою для розгляду питання на міжвідомчій комісії, були складені без її участі, оскільки у цей час вона перебувала у лікарні з дитиною, що підтверджується випискоє з історії хвороби, яку долучила до матеріалів справи.
Просить позов задоволити.
При цьому, позивач разом із позовом подала до суду клопотання про поновлення строків для звернення із даним адміністративним позовом, зазначивши, що про наявність оспорюваного Розпорядження вона дізналась в лютому 2015 року, коли отримала із суду копію позовної заяви про демонтаж прибудови, що зазначена у спірному Розпорядженні, де є стороною по справі, тобто відповідачем.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали. Пояснення дала аналогічні викладеним в позові та додатково пояснили, що за наявними судовими рішеннями, спірні обєкити включені до нерухомого майна яке виділено третій особі - ОСОБА_2. У підтвердження цьому надали копії судових рішень. Просять задоволити адміністративний позов.
Представники відповідача - Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, кожен окремо, проти позову заперечили, просили відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю таких. В чергове судове засідання представники відповідача не прибули, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
Третя особа ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні адміністративний позов підтримали та пояснили, що оскільки ОСОБА_2 немає жодного відношення до прибудови, що зазначена у спірному Розпорядженні, то будь - які зобовязання її вчинити за власні кошти демонтаж, є безпідставними. Крім цього, стороною відповідача не враховано ті обставини на які вказала позивач. Просить задоволити позовні вимоги, оскільки наявність існуючого спірного розпорядження, перешкоджає їй здійснювати права по відношенню до своєї власності та покладає на неї необгрунтовані обовязки щодо вчинення дій по відноршенню до чужого майна.
Представник третьої особи - органу опіки і піклування, що залучався до розгляду справи з ініціативи позивача, в судовому засіданні щодо вирішення адміністративного позову поклався на суд, при цьому просив звернути увагу на наявність малолітніх мешканців квартири та врахувати і їх інтереси. В чергове судове засідання представник органу опіки і пікелівання не прибув, причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення сторін, та третіх осіб, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задоволити частково.
Судом встановлено, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4.(а.с.10).
На утриманні позивача ОСОБА_1 перебуває троє малолітніх дітей, а ОСОБА_5 - інвалід дитинства, недієздатний ( ас. 17, 64).
Квартира АДРЕСА_1, знаходиться у будинку, що раніше мав статус гуртожитку та перебував на балансі "Лорта", та як вбачається із довідки від 16 червня 2014 року, відповідно до свідоцтва про право власності № Лорта від 12.10.2000 року належить на праві співвласності чотирьом особам, серед якиих і позивач. Станом на 16 червня 2014 року, увказаній квартирі знвчаться зареєстрованими сім осіб, серед яких четверо малолітніх (ас. 43).
Як стверджує позивач та третя особа ОСОБА_2, і не спростовано стороною відповідача, реконструкція квартири відбулася значно раніше, ще у 2005 році. За додаткову площу ними сплачувалися комунальні послуги, що підтверджуєтьлся квитанціями.
Згідно рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 серпня 2005 року, зобовязано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_6 та її сину - інваліду ОСОБА_7, 2003 року народження перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити їх у дану квартиру. Відповідно до ухвали апеляційного суду львівської області від 27 лютого 2006 року, рішення суду першої інстанції залишено в силі (ас.47 - 48).
Постановою адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради № 354 від 22.10.2008 року , на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. за самовільну добудову балкону, тобто за порушеня норм ст.. 150 КУпАП (а.с. 46, 101).
03 липня 2014 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради було видано Розпорядження № 295 «Про знесення самочинно здійсненої прибудови та балкону до квартири АДРЕСА_1", яким зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у місячний термін за власні кошти знести самочинно здійснену до квартири прибудову, а саме, кухні розмірами 3,87м х 2,46 м та балкона, а самочинно перепплановану квартиру привести до попереднього стану (ас.9, 39, 70, 114).
Підставою для прийняття даного Розпорядження був висновок міжвідомчої комісії від 24 червня 2014 року(ас.40).
Підставою для висновку міжвідомчої комісії стала доповідна записка ЛКП «Сокільницьке» від 13 червня 2014 року, Акт від цієї ж дати та Акти від 16 квітня та червня 2014 року, а також попередження від 16 квітня 2016 року (ас.40 - 45).
Доповідна записка була скерована до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, де за наслідками її розгляду, затверджено висновок міжвідомчої комісії від 24 червня 2014 року, яка постановила, що самочинно здіснену прибудову кухні розмірами 3,87 х 2,46 м та балкона до квартири АДРЕСА_1 проведеної з порушенням вимог ст.376 ЦК України - належить знести, а самочинно переплановану квартиру, необхідно привести у попередній стан ( ас. 39).
06.06.2014 року за вих. № 84-вих. ЛКП "Сокільницьке" винесено попередження ОСОБА_2 прпо подачу документів на розгляд міжвідомчої комісії для прийняття відповідного рішення щодо приведення квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану, яке ОСОБА_2 отримала.( а.с.119),
Цього ж дня, винесено попередження аналогічного змісту ОСОБА_1 від отримання та підпису якого вона відмовилась про що складено акт від 10.06.2014 року .
Разом з тим, позивач у період, що зазначений в акті перебувала у лікарні, що підтверджується Епікризом - випискою з історії хвороби № 381 (ас.37).
Відповідачем також не надано жодних доказів того, що позивач запрошувалася на засідання міжвідомчої комісії чи будь - якого розгляду питань, що стали підставою для виненсення спірного Розпорядження.
Враховуючи фактичні обставини справи, та положення ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правоммірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він щзаперечує проти адміністративного позову, суд вважає, що відповідач вказаної вимги не дотримався, а відтак визнає відсутніми докази, щодо підтвердження правомірності прйняття П.2 спірного розпорядження.
Що стосується решти змісту розпорядження, то суд вважає дії відповідача в цій частині правомірними, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, Законами України. Згідно зі ст.73 цього ж Закону, акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обовязковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Судом враховано, що питання, пов'язані з самочинним будівництвом на території м. Львова регулює Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, яке затверджене рішенням виконкому Львівської міської ради № 835 від 09.09.2011.
Відповідно до п.3.1 цього Положення, розгляд питань за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.
Порядок розгляду заяв з питань самочинного будівництва визначено розділом 4 вказаного Положення. Наслідки самочинного будівництва визначені розділом 5 вказаного Положення. Згідно пункту 5.1 міжвідомча комісія при районній адміністрації може приймати, зокрема, рішення про знесення самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) будівництво, за її кошти; про передачу матеріалів до суду з відповідним позовом, а нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за кошти особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Пунктом 5.3 вказаного Положення також передбачено, що в разі ухилення або відмови особи від знесення самочинного будівництва у терміни, визначені розпорядчими документами, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за кошти особи, яка здійснила будівництво.
Таким чином, приписами вказаних вище Положень передбачено, що до повноважень Франківської районної адміністрації Львівської міської ради належить розгляд питань за фактами самочинного будівництва. Міжвідомча комісія при районній адміністрації надає висновок з рекомендаціями, який затверджує своїм розпорядженням голова районної адміністрації. Міжвідомча комісія може рекомендувати знести самочинне будівництво особою, яка здійснила (здійснює) будівництво, за її кошти, а в разі ухилення або відмови такої особи від знесення самочинного будівництва, знесення може бути здійснено лише на підставі судового рішення.
Як встановлено в процесі розгляду справи, ані погодженого та затвердженого проекту, ані дозволу на виконання будівельних робіт, ані інших документів, на момент здійснення будівництва та винесення спірного Розпорядження позивач не мала. Жодних документів про надання позивачу у власність чи користування земельної ділянки, на якій здійснено будівництво ні позивачем, ні її представником суду не надано.
Крім цього, Розпорядженням затверджено висновок міжвідомчої комісії, який має рекомендаційний характер а не зобовязальний, і зокрема щодо обовязку позивача, як і п. 3 та 4 Розпорядження, що не стосуються обовязку ОСОБА_1
Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування розпорядження в цілому, оскільки пункти 1,3,4 Розпорядження не порушують прав та інтересів позивача, висновки міжвідомчої комісії являються суб'єктивною позицією комісії, носять рекомендаційний характер, Франківська районна адміністрація в межах наданих повноважень вправі як затверджувати висновки комісії, так і інформувати про прийняте розпорядження, а також вживати заходів та контролювати за його виконанням.
Таким чином, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, приймаючи оскаржуване Розпорядження №295 діяла в межах наданих їй повноважень і представником відповідача наведено достатньо доказів на підтвердження правомірності дій субєкта владних повноважень при винесенні оскаржуваного Розпорядження.
Разом з тим, питання щодо наявності підстав для знесення самочинного будівництва підлягають вирішенню судом у справі за відповідним позовом районної адміністрації за фактами самочинного будівництва ініціатор повинен звернутися у встановленому порядку до суду з позовом про демонтаж самочинного будівництва.
Окрім того,судом приймаються пояснення третьої особи, що п.2 Розпорядження, яке містить зобов"язання ОСОБА_2 знести самочинне будівництво, однак до адміністративної відповідальності за порушення правил користування будинками передбачене ст. 150 КупАП притягнуто позивача - ОСОБА_8, відтак безпідставним у Розпорядженні є покладення обовязку на ОСОБА_2, зокрема із тих підстав, що співвласниками квартири крі зазначених у Розпорядженні осіб, є ще й ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Також, суд приймаючи рішення враховує, що оскаржуване Розпорядження прийняте за відсутності позивача, без належного її повідомолення, що не спростовується відповідачем, а відтак без врахування її позиції та фактично в односторонньому порядку.
Не взято до уваги перебування позивача ОСОБА_1 в стаціонарному відділенні Обласного дитячого психо - неврологічного диспансеру із сином ОСОБА_5 з 19.05.2014 року по 17.06.2014 року, що підтверджується зазначеним вище епікризом.
З огляду на встановлені судом фактичні обставини правомірності дій відповідача у покладенні на позивача обовязків викладених у пункті 2 оскаржуваного Розпорядження , слід визнати протиправним.
Що стосується решти позовних вимог, то у задоволенні таких слід відмовити з підстав викладлених вище.
Судові витрати з розгляду справи підлягають стягненню відповідно до вимог ст. 94 КАС України. При цьому, суд враховує, що позивач звільняється від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
На підставі наведеного , керуючись ст.ст. 11, ч. 2 ст. 71, 87,94, 159, 160 ч. 3, 161 - 163, 167 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 295 від 03 липня 2014 року про демонтаж прибудови та приведення квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану, задовольнити частково.
Визнати п. 2 Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 295 від 03 липня 2014 року «Про знесення самочинно здійсненої добудови та балкона до квартири АДРЕСА_1», протиправним.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь держави судовий збір з розгляду даної справи в розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн.. 00 коп. Позивача від сплати судового збору звільнити на підставі ст.. 5 Закону України «Про судовий збір».
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного рішення, через суд, що ухвалив постанову.
Суддя В. Кузь