Справа № 815/606/17
01 лютого 2017 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду - Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський ЛГЗ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський ЛГЗ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області в якому позивач просить визнати неправомірними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо проведення планової виїзної документальної перевірки.
Відповідно до ч. 2 ст. 107 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Адміністративний процес ініціюється через подання адміністративного позову. Адміністративний позов, згідно з пунктом 6 коментованої статті, є зверненням до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно - правових відносинах. Тільки адміністративний позов, поданий відповідно до правил адміністративного судочинства, може бути підставою для відкриття провадження у адміністративній справі.
У відповідності до ч. 3 ст.106 КАС України до позовної заяви також додається документ про сплату судового збору.
У відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно приписів ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлено ставку судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду позову не майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлено ставку судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідні процесуальні дії за які передбачено сплату судового збору, суди здійснюють тільки після пред'явлення платником платіжного документа про сплату належної суми судового збору з підтвердженнями зарахування суми судового збору на казначейський рахунок згідно виписки з казначейського рахунку.
Крім того, суддя звертаю увагу, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Європейський суд з прав людини у справах «Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства»(Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Позивач не надав до суду платіжне доручення у встановленому приписами Закону України «Про судовий збір» порядку.
З урахуванням викладеного, суддя приходить до висновку, що поданий адміністративний позов не відповідає приписам КАС України.
Позивачу необхідно у встановленому КАС України порядку надати до адміністративного позову квитанцію про сплату судового збору з урахуванням приписів Закону України «Про судовий збір».
Згідно ст.108 КАС України суддя, встановивши, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
При таких обставинах адміністративний позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 106, 108 КАС України, суддя, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський ЛГЗ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 15 лютого 2017 року.
У разі невиконання вимог цієї ухвали адміністративний позов буде вважатись неподаним і буде повернутий позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали, апеляційної скарги.
Суддя Потоцька Н.В.