10.2.3
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
01 лютого 2017 року СєвєродонецькСправа № 812/206/17
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали за адміністративним позовом Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва до Військової частини польова пошта НОМЕР_1 про стягнення переплаченої суми допомоги по безробіттю,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов вищевказаний адміністративний позов.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Дослідивши позову заяву та додані до неї матеріали справи, суд зазначає наступне.
Позивач просить суд стягнути з Військової частини польова пошта НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва переплачену допомогу по безробіттю ОСОБА_1 за період з 09.06.2016 по 15.08.2016 у сумі 915,28 грн. (р/р 37175001000436, одержувач: Центральний районний центр зайнятості м. Миколаєва, ЄДРПОУ 20917678, Банк ГУДКСУ Миколаївської області, МФО 826013).
В обґрунтування позову позивач посилався на положення частини 3 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та зазначив, що у разі подання недостовірних відомостей, передбачених п.2 ч.2 цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.
У зв'язку з наданням недостовірних відомостей (довідка № 847/84-ФЕС від 16.05.2016) ВЧ НОМЕР_1 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , на підставі яких призначено допомогу по безробіттю ОСОБА_1 , Центральний РЦЗ провів перерахунок страхових виплат безробітної особи, з дня їх призначення, на підставі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) № 1293/ФЕС від 18.07.2016, наданої ВЧ НОМЕР_1 під час проведення перевірки Сєвєродонецьким МЦЗ. У зв'язку з перерахунком страхових виплат безробітного ОСОБА_1 за період з 09.06.2016 по 15.08.2016 з вини роботодавця виникла переплата допомоги по безробіттю у сумі 915,28 грн.
З метою врегулювання спору у досудовому порядку Центральний РЦЗ на адресу Військової частини НОМЕР_1 направлено претензію від 06.09.2016 № 07-3101, в якій вимагалось у місячний термін повернути суму переплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за період з 09.06.2016 по 15.08.2016 у розмірі 915,28 грн. У вказаний термін сума заборгованості не погашена.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктами 7, 8, 9 частини першої статті 3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Відповідно до частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.
Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.
Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.
Частиною 3 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, передбачено, що у разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спір про стягнення зазначених вище сум не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції. Спір, предметом якого є стягнення коштів в якості допомоги по безробіттю, що виник між державними органами не є публічно-правовим, адже позивач та відповідач у даному випадку не є суб'єктами владних повноважень в розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України та не виконують владних управлінських функцій.
Зазначена позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України в аналогічних правовідносинах, що викладена у постанові від 20 вересня 2016 року у справі 21-770а16 та від 21 грудня 2016 року у справі 813/2964/14.
Частиною першою статті 244-2 КАС України визначено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва до Військової частини польова пошта НОМЕР_1 про стягнення переплаченої суми допомоги по безробіттю не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 109 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відтак, наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З огляду на викладене, за суб'єктним складом сторін та суттю спору дана справа підлягає розгляду господарським судом Луганської області у порядку господарського судочинства.
На підставі вищевказаного, керуючись статтями 17, 109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва до Військової частини польова пошта НОМЕР_1 про стягнення переплаченої суми допомоги по безробіттю, у зв'язку з тим, що даний позов не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу право на звернення з позовною заявою до господарського суду Луганської області в порядку господарського судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі прийняття ухвали у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
СуддяТ.В. Смішлива