ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" січня 2017 р. Справа № 809/1573/16
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лучко О.О.,
за участю секретаря Волочій Л.І.
за участю сторін:
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Кудли О.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до відповідача: Долинської об"єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області
про скасування рішень про застосування фінансових санкцій №№0001821300,0001831300 від 27.10.2016,-
17.11.2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Рожнятівського відділення Долинської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій №0001821300 та №0001831300 від 27.10.2016 року.
Ухвалою від 14.12.2016 року було допущено заміну неналежного відповідача Рожнятівського відділення Долинської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області належним відповідачем Долинською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у порушення підпункту 2 пункту 2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Міністерством фінансів України № 449 від 20.04.2015, контролюючим органом не представлено позивачу розрахунку фінансової санкції, яка здійснена на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, оскільки остання може містити некоректну та/або неповну інформацію щодо сплати єдиного внеску. Також зазначено, що контролюючим органом не враховано інформації та документів, які є підставою для нарахування пені, зокрема: звіту платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимоги про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішенням суду; виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінця прибуткового документа про прийняття установою банку платежів готівкою. Таким чином, позивач вважає протиправними рішення про нарахування пені та застосування штрафів №0001821300 та №0001831300 від 27.10.2016 року.
Представник позивача позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечила проти позову заперечила з підстав, викладених у письмовому запереченні (а.с.26-27). В обґрунтування своєї правової позиції зазначила, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений нормами діючого законодавства. У задоволенні позову просила відмовити.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 05.11.1996 року зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 13)
27.10.2016 року податковим органом проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_3
За результатами цієї перевірки складено акт №349 від 27.10.2016 (а.с.9), згідно висновків якого встановлено, що платник порушує терміни сплати єдиного соціального внеску, передбачені пунктом 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
У зв'язку з виявленими порушеннями на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідачем 27.10.2016 були прийняті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску фізичною особою-підприємцем та фізичною особою-підприємцем за найманих працівників №0001831300 та №0001821300 відповідно (а.с.10-11).
При цьому сторонами не заперечується той факт, що позивачем єдиний соціальний внесок за період, який перевірявся, був сплачений.
При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон №2464-VI ).
Згідно частини 1 статті 4 Закону №2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) (абзац 3 пункту 1 даної статті) та фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1 даної статті).
У відповідності до пунктів 1 та 4 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно із частини 2 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (частина 3 стаття 8 Закону №2464-VI ).
В частині 5 статті 8 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Згідно із абзацом 1 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до вимог абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно із частиною 10 статті 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI ).
Відповідно до пункту 2 та 6 частини 1 статті 13 Закону №2464-VI органи доходів і зборів мають право, зокрема, проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; 6) застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Згідно із абзацом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції. Зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (абзац 1 частини 14 статті 25 Закону №2464-VI).
Відповідно до абзацу 2 частини 14 статті 25 Закону №2464-VI суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки (абзац 3 частини 14 статті 25 Закону №2464-VI).
Згідно із абзацом 4 частини 14 статті 25 Закону №2464-VI порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
Відповідно до частини 16 статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
На підтвердження своїх висновків відповідачем надано відомості з карток особового рахунку по платежу єдиний соціальний внесок за 2014 - 2016 роки платника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за найманих працівників, з яких вбачається, що:
за квітень 2014 р. платником задекларовано до сплати 4366,27 грн. єдиного соціального внеску в (граничний термін сплати - 20.05.14), з яких 3958,52 грн. зараховано 20.05.14 за рахунок переплати по вказаному платежу, та 407,35 грн. оплачено 21.05.14;
за травень 2014р. платником задекларовано до сплати 4410,51 грн. єдиного соціального внеску (граничний термін сплати - 20.06.14), з яких 3854,36 грн. зараховано 20.06.14 за рахунок переплати по вказаному платежу, та 556,15 грн. оплачено 23.06.14;
за серпень 2014р. платником задекларовано до сплати 4532,00 грн. єдиного соціального внеску (граничний термін сплати - 20.09.14), з яких 3955,04 грн. зараховано 20.09.14 за рахунок переплати по вказаному платежу, та 576,96 грн. оплачено 23.10.14;
за жовтень 2014р. платником задекларовано до сплати 5112,72 грн. єдиного соціального внеску (граничний термін сплати - 20.11.14), з яких 3955,04 грн. зараховано 20.11.14 за рахунок переплати по вказаному платежу, та 1157,68 грн. оплачено 21.11.14;
за листопад 2014р. платником задекларовано до сплати 4781,37 грн. єдиного соціального внеску (граничний термін сплати - 22.12.14), з яких 2356,78 грн. зараховано 22.12.14 за рахунок переплати по вказаному платежу, та 2424,59 грн. оплачено 30.12.14;
за січень 2015р. платником задекларовано до сплати 4534,08 грн. єдиного соціального внеску (граничний термін сплати - 21.02.15), з яких 3883,58 грн. зараховано 21.02.15 за рахунок переплати по вказаному платежу, та 605,50 грн. оплачено 23.02.15;
за лютий 2015р. платником задекларовано до сплати 4340,24 грн. єдиного соціального внеску (граничний термін сплати - 20.03.15), з яких 1339,51 грн. зараховано 20.03.15 за рахунок переплати по вказаному платежу, та 1871,27 грн. оплачено 24.03.15 та 1129,46 грн. - 07.04.15;
за травень 2015р. платником задекларовано до сплати 4035,04 грн. єдиного соціального внеску (граничний термін сплати - 22.06.15), з яких 1743,31 грн. зараховано 22.06.15 за рахунок переплати по вказаному платежу, та 2017,5 грн. оплачено 08.07.15 та 274,25 грн. - 07.08.15;
за липень 2015р. платником задекларовано до сплати 4035,04 грн. єдиного соціального внеску (граничний термін сплати - 20.0 28.09.15), з яких 1193,61 грн. - оплачено 07.09.2015, 2001,32 грн. оплачено 28.09.15 та 840,11 грн. - 07.10.15;
за серпень 2015р. платником задекларовано до сплати 4035,04 грн. єдиного соціального внеску (граничний термін сплати - 21.09.16), з яких 912,88 грн. оплачено 07.10.15, 3122,16 грн. - 05.11.15;
за вересень 2015р. платником задекларовано до сплати 3836,26 грн. єдиного соціального внеску (граничний термін сплати - 20.10.15), з яких 880,59 грн. оплачено 05.11.15, 1636,57 грн. - 17.11.15; 1319,10 грн. -25.11.15;
за жовтень 2015р. платником задекларовано до сплати 3418,22 грн. єдиного соціального внеску (граничний термін сплати - 20.11.15), з яких 3418,22 грн. оплачено 25.11.15,
за грудень 2015 р. платником задекларовано до сплати 3418,22 грн. єдиного соціального внеску (граничний термін сплати - 20.01.16), з яких 2795,22 грн. зараховано 20.01.16 за рахунок переплати по вказаному платежу та 623,00 грн. оплачено 08.02.16. (а.с.28-35).
Відтак, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату ФОП ОСОБА_3 єдиного соціального внеску за найманих працівників в розмірі 5794,78 грн. та 647,94 грн. відповідно, а тому оскаржуване рішення №0001821300 відповідає вимогам закону і в задоволенні позову у цій частині слід відмовити.
Стосовно позовної вимоги про скасування рішення №0001831300, суд зазначає наступне.
Позивачем у звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток 5 «нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями») за 2014 р. задекларовано 4835,20 грн., граничний термін сплати становить 09.02.15, а платником вказані суми сплачено 20.02.15., та за 2015 р. задекларовано 10360,25 грн., граничний термін сплати яких становить 10.02.16., а платником вказані суми сплачено 04.03.16
Вказане підтверджується відомостями з карток особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та свідчить про несвоєчасну сплату позивачем як фізичною особою-підприємцем єдиного внеску за 2014 і 2015 р.р.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначено наказом Мінфіну від 20.04.2015р. №449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 2 розділу VII Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції (штраф) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Отже, мотивування позивачем своїх вимог щодо нарахування пені з бухгалтерських та інших документів є безпідставним, оскільки у відповідності до частини 10 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пеня нараховується саме на суму несвоєчасно сплаченого єдиного соціального внеску.
Разом з цим, несвоєчасність сплати сум підтверджено наданими суду доказами та не спростовано представником позивача.
Зокрема, дані з карток особового рахунку по платежу єдиний соціальний внесок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підтверджують врахування контролюючим органом при застосуванні до позивача штрафних санкцій наданих йому звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Непредставлення позивачу розрахунку фінансової санкції, яка здійснена на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, не спростовує порушення ФОП ОСОБА_3 строку, встановленого частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). В судовому засіданні такий розрахунок був наданий і отриманий представником позивача.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Однак, при розгляді справи позивачем не доведено протиправності рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0001821300 та №0001831300 від 27.10.2016, а тому підстав для скасування оскаржуваних рішень судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Лучко О.О.
Постанова складена в повному обсязі 31.01.2017.