ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" січня 2017 р. Справа № 809/116/17
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши у порядку скороченого провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС-РЕСУРС" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), -
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС-РЕСУРС" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення та заборони експлуатації автозаправної станції за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Аношкіна, 8а.
19.01.2017 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України судом винесена ухвала про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, в якій містяться відомості про порядок і строк подання заперечення проти позову та наслідки неподання такого заперечення, копія якої, згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, направлена відповідачу за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
24.01.2017 представник відповідача отримав копію ухвали суду про відкриття скороченого провадження в даній адміністративній справі разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.27). У встановлений частиною 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України строк відповідач скористався правом на подання заперечення проти позову, яке надійшло на адресу суду 25.01.2017 (а.с.28-31). Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно пункту 2 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову.
Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
Згідно наказу управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області від 20.09.2016 №19 проведена планова перевірка Автозаправної станції з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів та АГЗП товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС-РЕСУРС" (код 38555592) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Аношкіна, 8а. щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки (а.с19.).
Перевірка проводилась на підставі посвідчення про проведення перевірки від 30.11.2016 року №456 (а.с.23).
За результатами проведеного контрольного заходу складений акт перевірки додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 28.12.2016 року №359 із зазначенням в ньому встановлених порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки (а.с.14-17).
При здійсненні перевірки було зафіксовано порушення вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, зокрема: Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, Правил пожежної безпеки для об'єктів зберігання, транспортування та реалізації нафтопродуктів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 24.12.2008 №658, Державних будівельних норм України «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 03.12.2002 №88, Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом МНС України №151 від 02.04.2004, Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених наказом МНС України від 15.08.2007 №557, постанови Кабінету Міністрів України №763 від 26.10.2016 «Про затвердження переліку суб'єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі», Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 №1200 «Про затвердження Порядку забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю» а саме:
1.Монтаж, введення до експлуатації і технічне обслуговування СПЗ не проводиться відповідно ДБН В.2.5-56-2014 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту», а саме: не введено в експлуатацію автоматичну систему пожежогасіння. (пункт 1.4 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417);
2. Монтаж, введення до експлуатації і технічне обслуговування СПЗ не проводиться відповідно ДБН В.2.5-56-2014 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту», а саме: не введено в експлуатацію систему пожежної сигналізації (пункт 1.4 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417);
3. Монтаж, введення до експлуатації і технічне обслуговування СПЗ не проводиться відповідно ДБН В.2.5-56-2014 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту», а саме: не введено в експлуатацію монтаж протипожежних дверей (пункт 1.4 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417);
4. Не обладнано протипожежні двері пристроями для самозачинення та ущільненнями в притулах (пункт 2.3 глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, пункт 4.28 ДБН В.1.1-7-2002*);
5. Відсутній плівкоутворювальний піноутворювач для ліквідації можливих пожеж протипожежною технікою (пункт 31 розділу 1 глави V «Правил пожежної безпеки для об'єктів зберігання, транспортування та реалізації нафтопродуктів» (НАПБ В.01.058-2008/112);
6. Не проведено випробування на тиск та витрату води системи зовнішнього протипожежного водопроводу (двох гідрантів) (підпункт 5 пункту 2.1. глави 2 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417);
7. Не встановлено другий покажчик (згідно норм) місця розташування пожежного гідранта (підпункт 10 пункту 2.1. глави 2 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417);
8. Не укомплектовано електорощитову первинними засобами пожежогасіння сертифікованими в Україні згідно норм належності (пункт 3.6 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, пункт 3.8 НАПБ Б.03.001- 2004);
9. Не обладнано адресним вказівником (назва вулиці, номер) (пункт 2.22 глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417);
10. Не укладено угоду на постійне та обов'язкове обслуговування з державною аварійно-рятувальною службою (статті 20, 133 Кодексу цивільного захисту України, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України №763 від 26.10.2016 «Про затвердження переліку суб'єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі»;
11. Не впроваджено систему раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення персоналу об'єкта у разі виникнення надзвичайної ситуації (стаття 53 Кодексу цивільного захисту України);
12. Не забезпечено працюючий персонал засобами індивідуального захисту від вражаючих факторів (хлор, аміак), в зоні ураження яких знаходиться об'єкт (стаття 20 Кодексу цивільного захисту України, пункт 4.3 Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених наказом МНС України від 15.08.2007 №557, пункти 3, 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 №1200 «Про затвердження Порядку забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами».
Наявність саме вказаних порушень вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, зафіксованих в акті перевірки №359, стали підставою для звернення позивача з даним позовом.
Водночас, відповідачем надано суду письмові заперечення із даказами, з яких судом встановлено:
- щодо не проведення монтажу, введення до експлуатації і технічного обслуговування системи протипожежного захисту відповідно ДБН В.2.5-56-2014 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту» (пункти 1-3 зафіксованих порушень), а саме: не введення в експлуатацію системи автоматичної системи пожежогасіння, не введення в експлуатацію системи пожежної сигналізації та не проведення монтажу, введення до в експлуатацію монтажу протипожежних дверей - на АЗС за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Аношкіна, 8а автоматична система пожежної сигналізації і пожежогасіння змонтована та здана в експлуатацію згідно вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» актом перевірки відповідності систем протипожежного захисту (а.с.44-45). Також вказано, що систему обслуговує та утримує в належному стані TOB «АМІЛІК» (ліцензійна організація) згідно договору №263НТ від 01.10.2016 (а.с.46-48). Протипожежні двері №0992-0996, 0998,0997 змонтовані на АЗС за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Аношкіна, 8а представниками ТОВ «Маркостиль» (ліцензія AB №548610), що підтверджено актом на закриття прихованих робіт від 18.02.2016, технічними паспортами на протипожежні металеві двері та сертифікатом відповідності (а.с.50-58);
- щодо не обладнання протипожежних дверей пристроями для самозачинення та ущільненнями в притулах (пункт 4 зафіксованих порушень) - пристрої для самозачинення протипожежних дверей передбачені в конструкції завіс на яких тримаються двері №0992-0996, 0998,0997, звертає увагу на те, що сертифікат відповідності щодо вказаних протипожежних дверей містить вказівку про їх повну відповідність вимогам ДБН В.1.1-7-2002 (а.с.58), що не спростовано перевіряючими згідно даного Акту перевірки;
- щодо відсутності плівкоутворювального піноутворювача для ліквідації можливих пожеж протипожежною технікою (пункт 5 зафіксованих порушень), зазначено, що вказане порушення відповідачем усунуто, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000023 від 20.01.2017, згідно якого придбано у ТзОВ «Альхім» 0,200 т. Піноутворювача (а.с.60);
- щодо не проведення випробування на тиск та витрату води системи зовнішнього протипожежного водопроводу (двох гідрантів) (пункт 6 зафіксованих порушень), зазначено, що перевірка працездатності мережі систем зовнішнього протипожежного водопроводу на АЗС за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Аношкіна, 8а була здійснена працівниками ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області ще 07.04.2016, про що складено акт (а.с.44-45);
- щодо не встановлення другого покажчика (згідно норм) місця розташування пожежного гідранта (пункт 7 зафіксованих порушень) вказано, що підпункт 10 пункту 2.1. глави 2 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС від 30.12.2014 № 1417 не містить вимоги щодо встановлення 2-х покажчиків місця розташування пожежного гідранта;
- щодо не укомплектовання електрощитової первинними засобами пожежогасіння сертифікованими в Україні згідно норм належності (пункт 8 зафіксованих порушень) зазначено, що електрощитова на АЗС за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Аношкіна, 8а укомплектована сертифікованими засобами пожежогасіння згідно паспортів, що також підтверджується засобами фотофіксації (а.с.62-77);
- щодо не обладнання адресним вказівником (назва вулиці, номер) (пункт 9 зафіксованих порушень) - відповідно до пункту 2.22 глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417 - біля вхідних дверей до приміщення АЗС за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Аношкіна, 8а розміщено вказівник адреси АЗС: номер будинку та назва вулиці, що підтверджується засобами фотофіксації (а.с.78-79);
- щодо не укладення угоди на постійне та обов'язкове обслуговування з державною аварійно-рятувальною службою (пункт 10 зафіксованих порушень) зазначено, що вимога щодо укладення угоди на постійне та обов'язкове обслуговування з державною аварійно-рятувальною службою була введена лише в кінці жовтня 2016 року Постановою Кабінету Міністрів України № 763 від 26.10.2016 та відповідачем вживаються заходи для укладення такої угоди;
- щодо не впровадження системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення персоналу об'єкта у разі виникнення надзвичайної ситуації (пункт 11 зафіксованих порушень) - порушення відсутнє, оскільки спеціальним нормативним документом, що регламентує влаштування, експлуатацію та технічне обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення є «Правила улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення», затверджені Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15.05.2006 №288.
Згідно пункту 4.1. цих Правил №288 передбачено, що перелік об'єктів, що підлягають обладнанню системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій визначається у додатку до даних Правил. АЗС не включено до переліку об'єктів, що підлягають обов'язковому обладнанню системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій. Наказом МНС України №793 від 03.08.2011 виключено позицію 5 (а саме - автозаправні станції) з переліку об'єктів, що підлягають обладнанню системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення і локальною (об'єктовою) системою оповіщення;
- щодо не забезпечення працюючого персоналу засобами індивідуального захисту від вражаючих факторів (хлор, аміак), в зоні ураження яких знаходиться об'єкт (пункт 12 зафіксованих порушень) - проведено закупку засобів індивідуального захисту працівників, про що свідчить рахунок-фактура ОП-0000402 від 20.01.2017 (а.с.80).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом цивільного захисту України та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до статей 4, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.
Відповідно до статей 64, 66, 67 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
До повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема:
- здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу;
- складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень;
- звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до Указу Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013 «Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій», Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України (далі - Міністр).
ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.
Основними завданнями ДСНС України є: реалізація державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.
ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).
Таким чином, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, а тому воно наділене повноваженнями здійснювати державний нагляд (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки і звертатись до суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки визначені статті 68 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.
У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Підстави для зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів встановлені статтею 70 Кодексу цивільного захисту України.
Відповідно до цієї правової норми, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання.
Аналізуючи вказані правові норми, суд приходить до висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливо в тому випадку, якщо суб'єктом господарювання не дотримано вимоги пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, проте за обов'язкової умови, що таке порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створює загрозу життю та здоров'ю людей.
Враховуючи те, що заходи реагування застосовуються судом за позовом органу державного нагляду, останній повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а також необхідність застосування конкретного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки.
Як вбачається з матеріалів позову та документів доданих до заперечення, відповідачем допущено 11 порушень вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки.
Позивач між тим у позовній заяві просить застосувати захід реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації автозаправної станції відповідача за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Аношкіна, 8а.
При цьому позивачем з урахуванням вищенаведених обставин щодо допущення порушень лише на окремих об'єктах не обґрунтовано необхідності застосування саме такого заходу реагування, як повне зупинення експлуатації усіх зазначених ним будівель та приміщень відповідача. Не містить позовна заява і конкретних обґрунтувань того, що виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Тому, суд при вирішенні питання про застосування вказаних вище заходів реагування звертає увагу на наступне.
У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.
Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей.
Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості.
Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.
Враховуючи наведене, право відповідача на експлуатацію будівель та приміщень можна вважати "майном" в сенсі статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при цьому захід реагування у вигляді повної заборони експлуатації цього майна, який позивач вимагає застосувати до відповідача, є обмеженням такого права, а тому воно повинно застосовуватись з урахуванням принципів обґрунтованості та пропорційності.
З огляду на це, оцінюванню підлягає питання, чи є захід реагування співрозмірним до мети його застосування і що таке втручання у права відповідача буде пропорційним і, таким чином, буде досягнуто справедливий баланс між інтересами відповідача та публічними інтересами.
Метою застосування цього заходу є відвернення ймовірного настання для прав та інтересів невизначеного кола осіб негативних наслідків виявлених порушень. Такі негативні наслідки полягають у завданні шкоди життю та здоров'ю людей, але їх настання є вірогідною подією.
У зв'язку з цим, суд вважає обраний позивачем захід реагування таким, що не в повній мірі відповідає критеріям пропорційності, так як зрозумілого обґрунтування застосуванню повного зупинення експлуатації будівель і приміщень відповідача, позивачем не наведено і належними доказами не доведено, що з урахуванням встановленого факту наявності порушень установлених законодавством вимог пожежної безпеки лише в окремих будівлях і приміщеннях відповідача не дає підстав для висновку, що саме у такий спосіб буде досягнуто справедливого балансу між публічними інтересами та інтересами відповідача.
Системно аналізуючи положення частини 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та статей 68, 70 Кодексу цивільного захисту України, суд також приходить до висновку, що цими правовими нормами установлена можливість застосування як органом державного нагляду, так і судом різних заходів реагування за одні й ті самі порушення, при цьому критерієм їх розмежування є створення такими порушеннями загрози життю та здоров'ю людей і саме наявність такої загрози надає можливість для застосування адміністративним судом заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
У контексті спірних правовідносин загрозу життю та здоров'ю людей створюють такі порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, які можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища (пункт 32 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України).
Саме такі порушення вимагають вжиття заходів реагування адміністративним судом у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
Суд звертає увагу на те, що у даному випадку виявлені позивачем порушення установлених законодавством вимог пожежної безпеки самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення і розвитку пожеж, але можуть створювати небезпеку завдання шкоди життю та здоров'ю людей у процесі самої пожежі.
Проте, оскільки ризик виникнення пожежі має вірогідний характер і він безпосередньо не виникає внаслідок виявлених порушень, то позивач вправі на підставі положень статей 68, 69 Кодексу цивільного захисту України самостійно вжити заходи реагування шляхом видачі приписів, постанов і розпоряджень щодо усунення таких порушень.
Крім того, судом не встановлено, що виявлені порушення викликають необхідність застосування саме судом заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації автозаправної станції відповідача за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Аношкіна, 8а.
Водночас суд приймає до уваги наведені відповідачем твердження щодо вжиття ним необхідних заходів, спрямованих на дотримання безпеки на товаристві.
Усі вищезазначені обставини підтверджуються долученими відповідачем письмовими доказами.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки обраний позивачем захід реагування, який має бути застосований судом до відповідача, не відповідає критеріям законності і пропорційності у зв'язку із надлишковим характером способу захисту публічного інтересу.
Разом з цим, ухвалою суду від 19.01.2017 було відстрочено Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області сплату судового збору за подання адміністративного позову до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС-РЕСУРС" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) в строк до прийняття рішення в справі №809/116/17.
Згідно частини 2 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, тому оскільки позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС-РЕСУРС" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) не підлягають задоволенню, то слід стягнути з позивача судові витрати по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленго законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Положенням пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, необхідно стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання адміністративного позову до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код 38598371) до спеціального фонду Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації доходу 22030101 “Судовий збір” на рахунок судового збору 31218206784002 судовий збір у розмірі 1600 (одну тисяча шістсот) грн. 00 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 та частини 8 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 9 статті 183-2 постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя Григорук О.Б.