Справа № 487/6603/16-а
Провадження № 2-а/487/11/17
25.01.2017 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді -Нікітіна Д.Г.,
при секретарі - Оцабера М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у здійсненні перерахунку раніше призначеної пенсії. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з урахуванням підвищення премії 450 відсотків від посадового окладу, починаючи з 01.01.2016 року, відповідно до наказу Міністра оборони України від 27.01.2016 року №44. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», починаючи з 01.01.2016 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав суду заяву в який просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених в письмових запереченнях. Також зазначив про пропуск строку на звернення до суду з вимогами про перерахунок пенсії відповідно до положень ст. 99 КАС України.
Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ.
У листопаді 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням грошового забезпечення на підставі наказу Міністра оборони України № 44 від 27.01.2016 року.
Листом № 1534-К-07 від 06.12.2016р. відповідач відмовив у такому перерахунку.
Відповідно до ч. 3,18ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Порядок перерахунку пенсій військовослужбовцям визначено розділом VIII Закону України від 9 квітня 1992 року N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до даної норми, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45, визначено, що перерахунок раніше призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсій, проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням до них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» Міністру оборони України дозволено здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10% посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення (п.п.2 п.5).
Наказом Міністра оборони України від 27 січня 2016 року «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України в 2016 році» з метою врегулювання питань грошового забезпечення військовослужбовців, а також відповідно до постанови КМУ від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб» та протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №3, Міністром оборони видано наказ від 27 січня 2016 року «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України в 2016 році», яким встановлено розмір премії військовослужбовцям виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, але не менше 10 % посадового окладу. Військовослужбовцям на посадах офіцерського складу ... тощо.. - встановлюється премія щомісячна у розмірі 450 відсотків посадового окладу. При цьому надано право командирам (начальникам) військових частин збільшувати або зменшувати розмір щомісячної премії у встановлених граничних розмірах.
Разом з тим, аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що премія є складовою грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Премія яка встановлена, зокрема, Наказом Міністра оборони України № 44 носить індивідуальний характер та залежить від результатів служби конкретного військовослужбовця, індивідуальної заслуги якого не можуть бути розповсюджені на осіб, що перебували на цій посаді в попередні роки.
Постановою КМУ № 18 від 20.01.2016 року, установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.
При цьому, суд підкреслює, що підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям є прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством
Разом з тим, як у справі, що розглядається, відповідного рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом N 2262-XII, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не було. А тому відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії.
Отже, встановлення таких премій не є підставою для перерахунку пенсії відповідно до вимог ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 04 листопада 2014 року (№ 21-248а14), у постанові від 23 грудня 2014 року № 21-569а14, де визначено, що премія, яку встановлено, зокрема, наказами Міністра оборони України носить індивідуальний характер і залежить від результатів служби конкретного військовослужбовця, індивідуальні заслуги якого не можуть бути розповсюджені на осіб, що перебували на цій посаді в попередні роки, а тому встановлення такої премії не є підставою для перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Так само, у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2016 року (справа № 2а/461/110/14). Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права відповідно до ч. 2 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до постанови № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Наказ № 595).
Відповідно до пункту 9 Наказу № 595 розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік. Пунктом 10 визначено підстави, за наявності яких командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) надано право зменшувати розміри винагороди (наприклад: порушення статутних правил несення) служби, особисті незадовільні показники командирської, бойової та мобілізаційної підготовки, уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння тощо). Тобто така грошова винагорода не носить щомісячний обов'язковий характер, як інші види грошового забезпечення, а є заохоченням в роботі.
Отже, зі змісту Постанови № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» вбачається, що щомісячна додаткова грошова винагорода є заохоченням в роботі, розповсюджується лише на ті категорії військовослужбовців, що проходять дійсну військову службу та носить тимчасовий характер.
Додаткова грошова винагорода не входить до переліку основних та додаткових видів грошового забезпечення, встановлених Постановою № 1294, які враховуються при призначенні та перерахунку пенсій. Крім того, вона не входить до встановленого пунктом 5 Порядку № 45 переліку видів грошового забезпечення, які враховуються для перерахунку пенсій.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за період з 06 червня 2016 року.
Що стосується вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за період з 01 січня 2016 року по 05 червня 2016 року, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Ч.1 ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Виходячи із змісту даної норми, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З позовної заяви та доданої до неї матеріалів справи видно, що про порушення свого права позивач, мав можливість дізнатися і після їх видання, а з позовом до суду останній звернувся в грудні 2016 року тобто, з пропуском шестимісячного строку звернення з позовом до суду.
Клопотання про поновлення строків звернення до суду позивач не подавав.
За таких обставин, суд дійшов до висновку що позов в цій частині слід залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду без поважних причин.
Керуючись ст. ст. 11, 159, 160-163 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за період з 01 січня 2016 року по 05 червня 2016 року - залишити без розгляду.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за період з 06 червня 2016 року - відмовити.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови через Заводський районний суд міста Миколаєва.
Суддя Д.Г. Нікітін