Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Українець В.В.
№22-ц/796/2251/2017 Доповідач Кравець В.А.
Справа №760/13638/16-ц
30 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Кравець В.А.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.
за участю секретаря Гоін В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Управління патрульної поліції м. Києва про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У серпні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути на його користь з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Державної казначейської служби України відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2074 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
В мотивування вимог посилався на те, що 14 квітня 2016 йому зателефонував невідомий чоловік. Представився поліцейським та повідомив, що наряд поліції затримав його сина - ОСОБА_2, який керував автомобілем марки «ГАЗ 2410», номерний знак НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння.
Поліцейський попросив його привезти свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль. Він приїхав у зазначене поліцейським місце, де і стояв автомобіль. Зазначений транспортний засіб належить його онуку - ОСОБА_3 яким, за згодою онука, користується позивач.
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль він передав лейтенанту поліції Денисенку Н.В., який у поверненні вказаного автомобіля безпідставно відмовив, тому він звертався по спецлінії «102» до чергової частини ГУ НП в м. Києві з відповідним повідомленням.
Після цього, інспектор патрульної поліції склав акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. У подальшому автомобіль марки «ГАЗ 2410» евакуатором був доставлений на спеціальний майданчик по вул.. Кудряшова, 14-А в м. Києві. За послуги евакуатора за вказівкою працівників поліції він сплатив 725 гривень.
Зазначає, що працівники поліції у порушення вимог ст. 265-2 КпАП України не вжили заходів щодо повернення автомобіля, який після затримання водія ОСОБА_2 знаходився на стоянці для автомобілів, тобто його розміщення взагалі і не перешкоджало дорожньому руху, а тому він не міг бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.
У протоколі про адміністративне правопорушення від 14 квітня 2016 року відповідний запис не зроблено. У акті огляду та тимчасового затримання автомобіля від 14 квітня 2016 року не вказані місце проживання (перебування) свідків та хто прийняв транспортний засіб на зберігання, що ставить під сумнів законність його складання.
Внаслідок протиправних дій працівників Управління патрульної поліції у м. Києві щодо тимчасового затримання автомобіля, доставляння його для зберігання на спеціальний майданчик, ним безпідставно перераховано Міністерству внутрішніх справ України гроші в сумі 2074 гривні, чим заподіяно матеріальної шкоди.
Крім того, в зв'язку з такими протиправними діями працівників Управління патрульної поліції у м. Києві йому було завдано моральної шкоди.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у задоволенні позову - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.
Вказує, що працівники поліції в порушення вимог ст. 265-2 КУАП не вжили заходів щодо повернення автомобіля ГАЗ 2410, номерний знак НОМЕР_1 до гаражу, не передали автомобіль, у зв'язку з чим він вимушений був сплатити 2074 грн.
Крім того, після затримання водія ОСОБА_2, автомобіль був у технічно-справному стані, що дозволило його прийняти з проїжджої частини дороги. Коли він і його невістка ОСОБА_5 приїхали до вказаного поліцейським місця, то автомобіль знаходився на стоянці для автомобілів біля тролейбусного парку по вул.. Довженка, 7 в м. Києві. Таким чином, розміщення автомобіля взагалі не перешкоджало дорожньому руху, а тому він не міг бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.
Зазначив, що посилання суду першої інстанції на те, що в акті огляду та тимчасового затримання автомобіля не вказані місце проживання (перебування) свідків та хто прийняв транспортний засіб на зберігання, що не ґрунтується на законі, є безпідставними, оскільки це є порушенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (наказ МВС України від 07.11.2015 № 1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 110.11.2015 за № 1408/27853). Зазначене унеможливило встановити всі фактичні дані (в т.ч. допитати указаних в акті свідків), що мало б значення для вирішення цієї справи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в діях працівників поліції відсутні ознаки неправомірності, а тому вимоги позивача про відшкодування майнової та моральної шкоди є безпідставні та необґрунтовані.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що 14 квітня 2016 року був складений протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КпАП України, за керування автомобілем марки «ГАЗ 2410», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 11).
ОСОБА_2 також був притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України, оскільки керував автомобілем, але не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії (а.с. 10).
14 квітня 2016 року також складено акт окладу та тимчасового затримання транспортного засобу, згідно якого автомобіль марки «ГАЗ 2410», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, був доставлений для зберігання на спеціальний майданчик (а.с. 9).
Зазначений транспортний засіб на праві власності належить ОСОБА_3 (а.с. 16).
Відповідно до ч. 1 ст. 265-2 КпАП України у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою сьомою статті 121, частиною третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), статтями 122 5, 124,126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206 1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У контексті положень принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Проте, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що затриманий транспортний засіб не перешкоджав дорожньому руху.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції та щодо нього складений протокол за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тому працівники поліції не вправі були допускати його до подальшого керування автомобілем.
Працівники поліції, виконуючи свої службові повноваження, здійснювали патрулювання, зупинка автомобіля відповідала вимогам закону і була спрямована на дотримання безпеки дорожнього руху.
Та обставина, що позивач також має право керування цим автомобілем не є підставою, яка унеможливлює його переміщення та не надає позивачу права вимагати негайного повернення автомобіля, оскільки він не є його власником.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий
Судді