1[1]
25 січня 2017 року суддя Апеляційного суду м. Києва Худик М.П., за участю:
особи, яка притягується до
адміністративної
відповідальності - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20.12.2016 року щодо:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20.12.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 10 200 грн. штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 23.09.2016 року о 11 год. 50 хв. по
п-ту. Визволителів в м. Києві, керував автомобілем «BMB М6», д.н.з.
НОМЕР_1 в стані наркотичного, що підтверджується даними проведеного в КМНКС «Соціотерапія» медичного огляду у лікаря нарколога, чим порушив п.2.5 ПДР.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього призначити на інший термін.
При цьому, зазначає, що під час судового розгляду порушено норми процесуального права, оскільки розгляд проведено у його відсутність, за наявності клопотання про його відкладення в зв'язку з його хворобою, чим позбавлено його можливості реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Крім цього, вказує, що судом на виконання вимог ст. 33 КУпАП, під час обрання виду адміністративного стягнення, не враховано його особу, майновий стан та пом'якшуючих обставин. Водночас, зазначає, що у матеріалах справи відсутні відомості про його сімейний стан, місце роботи, професію, а також інших відомостей, які характеризують його особу.
Тому, вважає, постанову судді необґрунтованою та такою, що не відповідає матеріалам справи.
Водночас, стверджує, що автомобіль використовується ним в робочих цілях, а позбавлення права керування транспортним засобом призведе до скрутного становища, оскільки автомобіль для нього є основним засобом для заробітку.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу, накласти вид стягнення не пов'язаний з позбавленням права керування транспортним засобом, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції згідно з ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений наявними в справі доказами, які також були предметом дослідження в апеляційному суді.
Такими доказами є дані, зафіксовані в: протоколі про адміністративне правопорушення, в якому детально викладено суть порушення, вчиненого ОСОБА_1, висновку щодо результатів медичного огляду згідно якого ОСОБА_1 23.09.2016 року о 13 год. 10 хв. перебував в стані наркотичного сп'яніння.
Оскільки вказані докази об'єктивно узгоджуються між собою, їх правильно покладено в обґрунтування висновків суду та визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, сам ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду не заперечував того, що він дійсно в час та місці зазначених у складеному щодо нього протоколі пройшов тест в КМНКЛ «Соціотерапія» та погодився з його результатом.
Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи у його відсутність не впливають на законність та обґрунтованість прийнятого рішення, оскільки під час апеляційного розгляду права ОСОБА_1 були поновлені, оскільки йому була надана можливість заявляти клопотання та надати докази, проте, ним не було подано доказів, які б потягнули скасування чи зміну постанови судді.
Отже винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю.
При цьому, доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, про те, що автомобіль використовується ним в робочих цілях та є основним засобом для заробітку, а позбавлення права керування транспортним засобом призведе до скрутного становища не є обґрунтованими, оскільки належних доказів апелянтом на підтвердження вказаного не подано. Крім цього, судом накладено стягнення в мінімальному розмірі санкції статті.
Стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених ст. 38 КУпАП, і відповідає вимогам ст. ст. 30, 33 КУпАП, зокрема, як зазначалося вище, накладено найбільш м'який вид стягнення для даного правопорушення та в мінімальному розмірі.
За наведеного постанову судді щодо ОСОБА_1 слід залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20.12.2016 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва М.П.Худик
Справа № 33/796/397/2017 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у першій інстанції Федюк О.О.
Доповідач Худик М.П.