26 січня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.,
суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі: Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09.11.2016 у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про поновлення строку для оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 29.10.2013 у справі № 946/13 та його скасування, -
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявами у яких просила поновити строк для оскарження рішення третейського суду та скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29.10.2013 року у справі № 946/13.
Вимоги заяви мотивувала тим, що 29.10.2013 Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків у складі третейського судді Волошинович О.П. прийняв рішення яким стягнуто з неї на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 28466,70 грн. та витрати пов'язані з вирішенням спору третейським судом у розмірі 507,00 грн.
17.09.2015 у бухгалтерії Відділу культури Солонянської районної ради Дніпропетровської області вона дізналася, що на місце її постійної роботи надійшла постанова державного виконавця та виконавчий лист про стягнення з неї вказаних коштів та судового збору у розмірі 243,60 грн. на користь ПАТ «Універсал Банк».
Заявник зазначає, що жодних викликів в судове засідання Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, позовної заяви та рішення нею не отримувалося, про існування рішення третейського суду їй стало відомо лише 17.09.2015, а 18.10.2015 вона звернулася із письмовою заявою до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків про направлення їй завіреної копії рішення суду. Однак у надісланні рішення суду їй було відмовлено, у подальшому на неодноразові її звернення третейський суд відповіді не надавав, а рішення вона отримала лише 22.06.2016 після поїздки до м. Києва та намагань звернутися до Генеральної прокуратури для притягнення до кримінальної відповідальності суддів за винесення завідомо неправосудного рішення та грубого порушення підсудності.
Справа № 755/10288/16-ц
№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/226/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Рішення третейського суду просила скасувати з тих підстав, що третейським судам не підвідомчі спори щодо споживачів банківських послуг.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09.11.2016 заяву ОСОБА_1 - залишено без розгляду з підстав пропуску строку на звернення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Заявник вказує на те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі взагалі не зазначив чому взяв до уваги лише доводи представника ПАТ «Універсал Банк», проте не надав правової оцінки заяві ОСОБА_1 про надання рішення третейського суду та відповіді Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 24.09.2015, іншим вимогам про надання рішення, квиткам про поїздку до м. Києва для отримання рішення, які знаходяться в матеріалах справи та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Крім того, вказує на те, що вона не отримувала повідомлень про розгляд справи в третейському суді та копію рішення третейського суду, а рекомендовані повідомлення про вручення, які вказують на те, що вона отримувала вказані виклики в суд та отримала копію рішення, що містяться в матеріалах третейської справи та на які посилався суд першої інстанції є неналежними доказами, оскільки вони не містять її підпису, а тому стверджувати, що вона їх отримували не можливо.
Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу першої інстанції та постановити нову, якою направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Учасники розгляду в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення, причини неявки суду не повідомили, тому, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження рішення третейського суду та залишаючи заяву ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заява подана після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.389-1 ЦПК України, та підстави для поновлення вказаного строку відсутні.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до положень частин першої, другої та третьої ст. 389-1 ЦПК України, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутись до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особам, які брали у участь у справі, у разі, якщо третейський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатись про прийняття рішення третейським судом.
Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другої цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 29.10.2013 у справі №946/13 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 28466, 70 грн. 63 коп. та третейський збір в сумі 507, 00 грн.
З матеріалів третейської справи № 946/13 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 отримувала повідомлення про розгляд справи третейським судом, про що свідчать два рекомендованих повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 Крім того, в матеріалах третейської справи міститься відомості, що 28.11.2013 ОСОБА_1 отримувала копію рішення третейського суду.
Крім того, у заяві про скасування рішення третейського суду ОСОБА_1 зазначає про те, що 17.09.2015 вона дізналася про надходження до бухгалтерії за місцем її роботи постанови державного виконавця з виконавчим листом про стягнення з неї заборгованості по кредитному договору та третейського збору на користь ПАТ «Універсал Банк», проте рішення третейського суду від 29.10.2013 вона змогла отримати особисто лише 22.06.2016.
Тобто із вказаної заяви вбачається, що про прийняття рішення третейським судом від 29.10.2013 ОСОБА_1 дізналась 17.09.2015, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 389-1 ЦПК України, із заявою про оскарження рішення третейського вона повинна була звернутися в термін до 17.12.2015.
Із заявою про оскарження рішення третейського суду ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва 30.06.2016, про що свідчить поштовий штемпель на конверті (а.с. 19).
Зогляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява про скасування рішення третейського суду подана до суду з пропуском встановленого законом строку. При цьому доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку суду надано не було.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доводам ОСОБА_1 про відсутність рішення третейського суду, що вбачається з відповіді Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 24.09.2015, та підтверджується квиткам про поїздку до м. Києва для отримання рішення, які знаходяться в матеріалах справи, вказують на поважність причин пропуску строку, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.
Матеріали справи третейського суду підтверджують факт повідомлення боржника про відкриття провадження третейським судом, а також про ухвалення рішення. Посилання на неналежність їй підпису в поштових повідомленнях не підтверджені доказами, і не мають вирішального значення, оскільки судові повідомлення вручаються будь-кому із членів родини, і підпис може ставити працівник пошти, що здійснив вручення.
А отже твердження заявника про те, що їй не було відомо про ухвалення рішення до 17.09.2015 спростовуються матеріалами справи. Крім того, з вказаної заявником дати і дня звернення до суду проміжок часу становить 10 місяців, а отже і з вказаної дати заявником пропущено строк встановлений законом. А наведені нею причини, як то відсутність тексту рішення, не можуть бути визнані поважними з огляду на викладене вище. Квитки до м. Києва не свідчать про неможливість отримання копії рішення А отже вони не є тими доказами, які підтверджують поважність причин пропуску вказаного строку.
Крім того, з відповідей наданих Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків вбачається, що ними ухвала про порушення провадження та копія рішення третейського суду від 29.10.2013 направлялись ОСОБА_4 на її адресу рекомендованими листавми, та в матеріалах справи є докази про отримання нею вказаних документів.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги є недоведеними та безпідставними, а тому не можуть слугувати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права.
В порядку ч. 2ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право, зокрема, постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Враховуючи, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування - відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09.11.2016 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: