АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 11-сс/796/276/2017 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України Доповідач ОСОБА_2
25 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року,-
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого в ОВС першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною цілодобово покидати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до 03 лютого 2017 року включно, відносно:
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка, Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого на посаді заступника начальника УБЗПТЛ ГУНП у м. Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Відповідно до ухвали, слідчим суддею у відповідності до вимог ст.ст. 177, 178 КПК України, було враховано наявність обґрунтованої підозри, тяжкість кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваного, на підставі чого він прийшов до висновку, що запобігти наявним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 в змозі запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Так, на думку прокурора, ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою, оскільки ним не було враховано в повній мірі тяжкість кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, соціальні зв'язки підозрюваного, які пов'язані з його трудовою діяльністю, а також обсяг досудового розслідування, який необхідно провести та заявлені слідчим ризики, існування яких підтверджується наданими слідчим матеріалами. На думку апелянта, стороною обвинувачення повністю доведено наявність підстав для запобіжного ув'язнення ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, захисника і підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили залишити рішення слідчого судді без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з положень ст. 183 КПК України, відповідно до якої тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
При цьому суд, дослідивши матеріали провадження, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, встановив, що виключних обставин для тримання ОСОБА_8 під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено. Заявлені ризики в сукупності з тяжкістю злочину, як зазначив суд, не можуть служити виключними підставами для запобіжного ув'язнення підозрюваного.
З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується.
Так, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Крім того, слід зазначити, що ст. 184 КПК України вимагає від сторони обвинувачення в клопотанні про застосування запобіжного заходу зазначити не лише наявні ризики, а також вказати обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про їх наявність з посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини.
Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України покладає на сторону обвинувачення обов'язок довести наявність заявлених ризиків.
Разом з тим, як вбачається з клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , слідчий послався, як на докази існування заявлених ним ризиків, на тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого останній підозрюється та розмір покарання, що загрожує підозрюваному у разі доведення його винуватості.
Проте, відповідно до вище наведених вимог закону, сама лише тяжкість кримінального правопорушення, не може бути підставою для запобіжного ув'язнення особи. Інших вагомих доказів на підтвердження існування заявлених ризиків, а також того, що є великий ступінь вірогідності їх настання, стороною обвинувачення не надано.
Таким чином, відповідно до вище наведеного, колегія суддів враховує в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється, яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, розмір покарання, який загрожує ОСОБА_8 у разі доведення його винуватості, дані про особу підозрюваного, який працює, тобто займається суспільно корисною працею, має постійне місце проживання, у нього на утриманні перебуває двоє дітей і хвора матір, що вказує на наявність міцних соціальних зв'язків, в минулому до кримінальної відповідальності не притягувався, відсутність відомостей щодо спроб останнього ухилятися від органів досудового розслідування та суду, та вважає, що такий вид запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, в змозі запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Такий запобіжний захід відповідає особі підозрюваного, та є співмірним з існуючими ризиками.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що ні слідчий в поданому клопотанні, ні прокурор в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій, не змогли довести суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, такого, як цілодобовий домашній арешт.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 194, 376, 404, 405, 407, 422, 492 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого в ОВС першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною цілодобово покидати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до 03 лютого 2017 року включно, відносно ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4