АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 753/16624/16 Головуючий в 1 інстанції - Комаривцева Л.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/796/917/2017 Доповідач - Заришняк Г.М.
26 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі - Гарматюк О.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення,-
ОСОБА_2 звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення.
В обґрунтування позову зазначала, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 26.04.2016 р. за нею визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування майна ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 за заповітом.
10.06.2016 р. вона зареєструвала своє право власності на спірну квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У вказаній квартирі зареєстрований та проживає відповідач, яки вселився в квартиру за згодою попереднього власника нерухомого майна.
Відповідач відмовляється в добровільному порядку залишати квартиру, належну їй на праві власності, чим чинить їй перешкоди у користуванні власністю, в зв'язку з чим вона змушена звернутись до суду з позовом за захистом своїх цивільних прав про виселення відповідача з спірної квартири.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року позов задоволено.
Усунуто перешкоди у здійсненні позивачем ОСОБА_2 права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Представники позивачки проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду законним.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого заочного рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування майна ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, за заповітом від 01.02.2008 року. Вказане рішення набрало законної сили 23.05.2016 р.
Даним рішенням було встановлено, що 01 лютого 2008 року ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом 7 Київської державної нотаріальної контори Гасс В.Ю. та зареєстрований у реєстрі №1-1238, яким вона заповіла належну їй АДРЕСА_1 ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 61613816 10.06.2016 р. позивач зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.26).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивачка зазначала, що відповідач є сторонньою особою (квартирант), який був вселений та зареєстрований в спірній квартирі за згодою попереднього власника - ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Після її смерті вона неодноразова зверталась до відповідача з вимогою виселитися та знятися з реєстрації за адресою спірної квартири, про те дані вимоги відповідач відмовляється виконувати, чим чинить їй, як власнику квартири, перешкоди у користуванні власністю, оскільки вона не може вселитись в спірну квартиру, користуватися нею та розпоряджатись на власний розсуд.
Факт відмови відповідача добровільно виселитись зі спірної квартири також підтверджується і заявою, поданою ОСОБА_4. в інтересах ОСОБА_2, до правоохоронних органів та відповіддю Головного управління у м Києві Дарницького УП ГУНП за №15488/125/48/04-2016 від 20.07.20106 року.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності
інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених
законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України при розгляді справи № 6-158цс14 від 05 листопада 2014 року, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів, відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Суд першої інстанції повно з»ясував обставини справи, зібраним по справі доказам дав належну оцінку та й прийшов до правильного висновку про те, що позивачка, будучи власником квартири, не може використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, оскільки в ній проживає відповідач, між позивачем та відповідачем будь-яких угод щодо користування спірним приміщенням не укладалося і відповідач проживає у квартирі, належній позивачці без будь-яких правових підстав, чим порушує права останньої, як власника даної квартири, а тому суд обґрунтовано усунув перешкоди у здійсненні позивачкою права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача ОСОБА_1 із спірної квартири.
Посилання відповідача на те, що він не є квартирантом, а проживав разом із покійною ОСОБА_3 однією сім'єю без шлюбу, не є підставою для відмови в задоволенні даного позову ОСОБА_2, оскільки даний факт у судовому порядку не встановлений, відповідач не надав суду належних доказів, які б свідчили про його право на спадщину після смерті ОСОБА_3 Окрім того, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Доводи апеляційної скарги про те, що представник позивача ОСОБА_4. не є уповноваженою особою на представництво інтересів позивачки у питанні виселення з квартири відповідача ОСОБА_1, оскільки довіреність, від 31 липня 2015 року видана позивачкою на ОСОБА_4. для оформлення спадкових справ на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3, не приймаються судом до уваги, оскільки як вбачається з вказаної довіреності ОСОБА_2 надані повноваження ОСОБА_4. на представництво її інтересів та ведення від її імені справ у судах всіх інстанцій, з правом пред'явлення позовних заяв та на укладення договору про надання їй правової допомоги.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на правильність ухваленого судового рішення.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: