Справа № 11-cc/796/123/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
12 січня 2017 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю:
власника майна ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 грудня 2016 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_8 , яке погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_9 , та накладено арешт на автомобіль марки «HYUNDAI 120», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований на даний час за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_7 подав в інтересах ОСОБА_6 апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, накласти арешт на автомобіль марки «HYUNDAI 120», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований на даний час за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та передати цей автомобіль на відповідальне зберігання ОСОБА_6 з правом користуватися вказаним транспортним засобом. При цьому автор апеляції просить зобов'язати слідчого та прокурора у даному кримінальному провадженні повернути на відповідальне зберігання ОСОБА_6 належний їй на праві приватної власності автомобіль «HYUNDAI 120», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Зокрема, апелянт зазначає, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем та власником автомобіля «HYUNDAI 120», синього кольору, 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки остання уклала договір купівлі-продажу автомобіля, сплатила за нього кошти та відповідно до законодавства провела державну реєстрацію права власності на автомобіль, під час якої інформація про перебування даного автомобіля у розшуку була відсутня.
Також представник звертає увагу, що слідчий суддя розглянув клопотання слідчого про накладення арешту на майно за відсутності ОСОБА_6 та її представника, тобто у відсутності власника майна, а копію оскаржуваної ухвали слідчого судді ОСОБА_6 отримала лише 22 грудня 2016 року, з якої дізналась про порушення своїх прав, і 26 грудня 2016 року її представник подав до суду апеляційну скаргу. Тому апелянт вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді був пропущений з поважних причин, у зв'язку з чим він просить поновити цей строк.
В судове засідання у справі прокурор не з'явився, про причини своєї неявки до суду не повідомив, хоча про дату та час судових засідань був завчасно проінформований. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, але змінили при цьому своє прохання, а саме висловили прохання скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_6 , вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді представник ОСОБА_7 не пропустив, а його апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання старшого слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею 15 грудня 2016 року без виклику власника майна ОСОБА_6 . Лише 22 грудня 2016 року власник майна ОСОБА_6 отримала копію ухвали слідчого судді, а 26 грудня 2016 року її представник ОСОБА_7 подав до Апеляційного суду міста Києва апеляційну скаргу. Таким чином, ОСОБА_7 не пропустив п'ятиденний строк апеляційного оскарження.
Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12016100100013695, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 жовтня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Органи досудового розслідування вважають встановленим, що в серпні 2015 року ОСОБА_10 шляхом зловживання довірою незаконно заволодів автомобілем «HYUNDAI 120», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який було надано у лізинг ОСОБА_11 , чим спричинив ПАТ «Акцент-Банк» велику матеріальну шкоду, а в подальшому цей автомобіль було зареєстровано на іншого власника.
Відповідно до реєстраційних даних, на даний час автомобіль зареєстрований за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
10 грудня 2016 біля КП ГЕС, що знаходиться поблизу автомобільної дороги Київ-Вишгород-Десна, 27 км від міста Вишгород Київської області, було виявлено та вилучено автомобіль «HYUNDAI 120», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який було поміщено на спеціальний майданчик за адресою: Київська обл., місто Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Садова, 20.
12 грудня 2016 року постановою слідчого автомобіль марки «HYUNDAI 120», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , було визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Того ж числа, тобто 12 грудня 2016 року, слідчий Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_9 , звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на автомобіль марки «HYUNDAI 120», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований на даний час за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 грудня 2016 року клопотання слідчого було задоволено.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12016100100013695 від 27 жовтня 2016 року, про накладення арешту на автомобіль марки «HYUNDAI 120», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований на даний час за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 , слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого ОСОБА_8 та,дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні підстави вважати, що зазначений автомобіль є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КПК України, та речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а тому підлягає арешту з метою його збереження і запобігання зміни його власника.
З таким рішенням слідчого судді неможливо погодитися з огляду на наступні обставини.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий, який вніс клопотання про арешт майна, належним чином не дотрималися.
Так, колегія суддів, вивчивши клопотання слідчого та матеріали судового провадження, встановила, що ухвала слідчого судді та клопотання слідчого про накладення арешту на майно за змістом мотивування підстав накладення арешту на майно є майже ідентичними, тобто слідчий суддя в мотивувальній частині своєї ухвали фактично процитував мотивувальну частину клопотання слідчого, не давши належної оцінки доводам останнього про можливість і необхідність в арешті майна ОСОБА_6 .
Між тим, з огляду на наявні в клопотанні слідчого та в матеріалах провадження дані, колегія суддів встановила, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем, оскількипридбала автомобіль «HYUNDAI120», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі договору купівлі-продажу № 1862 від 09 березня 2016 року і відповідно до законодавства провела державну реєстрацію права власності на цей транспортний засіб, під час якої не було виявлено будь-яких обтяжень на зазначений автомобіль. Відомості в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що цей автомобіль перебуває в заставі ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», були внесені лише 08 серпня 2016 року, тобто через півроку після того, як ОСОБА_6 придбала даний автомобіль, розпоряджалася та користувалася ним.
Враховуючи, що ОСОБА_6 не є підозрюваною в цьому кримінальному провадженні і відсутні будь-які дані, що вона має до нього відношення, то за наведених вище обставин накладення арешту на автомобіль «HYUNDAI120», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , не може бути визнано законним та обґрунтованим без достатніх доказів того, що саме цей автомобіль дійсно перебував у розшуку і з якого саме часу, коли саме мало місце незаконне заволодіння цим автомобілем, яке відношення до цього автомобіля має ОСОБА_10 і якщо останній незаконно заволодів вказаним автомобілем ще в серпні 2015 року, то чому дані про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань тільки 27 жовтня 2016 року, тобто більш ніж через рік після вчинення кримінального правопорушення, а ОСОБА_10 до цього часу не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Все це мало знайти своє відображення в клопотанні слідчого про накладення арешту на майно та всьому цьому повинна була бути надана оцінка в ухвалі слідчого судді, так як у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків, а такі наслідки у цьому провадженні вже наступити не можуть, оскільки з 08 серпня 2016 року вказаний автомобіль значиться, як застава рухомого майна, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, а тому у законному порядку відчужений бути не може.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення. Тому підстав для накладення арешту автомобіль марки «HYUNDAI 120», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , колегія суддів не вбачає.
Також колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна як такого, що внесено до суду з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого суддіШевченківського районного суду міста Києва від 15 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_8 , погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_9 , та накладено арешт на автомобіль марки «HYUNDAI 120», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований на даний час за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_8 , погодженого із прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_9 , про накладення арешту на автомобіль марки «HYUNDAI 120», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований на даний час за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 , - відмовити.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4