м. Київ, вул. Солом'янська , 2-а
13 січня 2017 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кияшко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 07.12.2016 року,
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 07.12.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно з вказаною постановою ОСОБА_3 22.07.2016 року близько 09 год. 40 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1, по проспекту В. Лобановського, 96 в м. Києві, не вибрав безпечної швидкості руху, при зміні напрямку руху проявив неуважність до дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на дерево, що призвело до пошкодження транспортного засобу, чим порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 10.1, 12.1 ПДР України.
ОСОБА_2 подала в інтересах ОСОБА_3 апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову судді місцевого суду в частині визнання винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а в частині закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення залишити без змін.
Свої вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що на момент прийняття рішення по справі, строки накладення адміністративного стягнення сплинули, а тому суддя місцевого суду був позбавлений можливості притягати до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що приймаючи рішення по справі, суд з недостатньою повнотою з'ясував всі обставини справи, надав неправильну оцінку доказам, не вказав у чому саме полягає порушення вимог ПДР України ОСОБА_3 Стверджує, що наїзд автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 на перешкоду, сталось внаслідок невідповідності дій водія автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 ПДР України.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення ОСОБА_3, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваної постанови, висновок судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтується на даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, схемі ДТП, поясненнях водія ОСОБА_4, свідка ОСОБА_5
Вказані докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що ДТП сталась з вини ОСОБА_3 за вказаних у постанові судді обставин.
Будь-яких доказів, що спростовують дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 суду не надав.
Відповідно до п.2.3 Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.
Відповідно до п.10.1. даних Правил,перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним.
Згідно з п.12.1. даних Правил,під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
В порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України, ОСОБА_3 не відреагував на зміну дорожньої обстановки, а саме перестроювання автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_2, який рухався попереду, не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, не переконався у безпеці зміни напрямку руху, внаслідок чого здійснив наїзд на дерево.
Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок судді місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Крім того, закриваючи провадження у справі відносно ОСОБА_3 на підставі п.7 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції правильно визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 9, 23 КУпАП застосування адміністративного стягнення, а відтак і звільнення від його застосування з нереабілітуючих підстав, допускається лише до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови судді місцевого суду, вважає, що зазначена постанова є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли служити достатніми підставами для її скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 07.12.2016 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, - без змін.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя