ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
08 лютого 2011 р. Справа № 2а-10594/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Сакалоша В.М.,
при секретарі Дака Т.П.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправними та скасування наказу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №193-О від 13.10.2010 року «Про звільнення», наказів Управління Пенсійного фонду України у м. Самборі Львівської області №30-О від 23.07.2010 року та №76 від 23.07.2010 року про внесення змін до штатного розпису та зміни структури управління Пенсійного фонду України в м.Самборі Львівської області, а також № 51-о від 13 жовтня 2010 року «Про звільнення»; поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління Пенсійного фонду України в м.Самборі Львівської області; визнаня недійсним запису у трудовій книжці ОСОБА_1 під № 20 від 13.10.2010 р. на підставі наказу № 51-О від 13.10.2010 р. «Звільнений з посади заступника начальника управління 13 жовтня 2010 року у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці п. 1 ст. 40 КЗпП України»; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі Львівської області нарахувати на виплатити ОСОБА_1 оплату за весь час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 17.11.2010 року відкрито провадження по справі. Судом 08.02.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У судовому засіданні позивач і представник позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, вважають звільнення безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідачі, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області, проти позову заперечили повністю з підстав викладених у письмових запереченнях та письмових поясненнях.
Представники відповідачів у судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях та додаткових письмових поясненнях.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 перебував на державній службі в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Самборі Львівської області з 24.01.2001 року. З 25.06.2008 року був прийнятий на конкурсній основі на вакантну посаду заступника начальника управління - начальника відділу надходження доходів. ОСОБА_1 було присвоєно 9 ранг державного службовця. З 2005 року позивач перебував у кадровому резерві на посаду начальника управління.
Правління Пенсійного фонду України, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.2009 року №464 «Про затвердження граничної чисельності працівників апарату центральних органів виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органів та інших державних органів», затвердило примірну структуру управлінь ПФУ в районах, містах та районах у містах та зобов'язало головні управління ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі привести до 01.07.2010 у відповідність з цією постановою структури управлінь ПФУ в районах, містах та районах у містах.
Управлінням Пенсійного фонду України в м.Самборі Львівської області 23.07.2010 року був прийнятий наказ №30-О «Про внесення змін до штатного розпису та зміну структури Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області», яким введено в дію структуру управління, затверджену Головним Управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.07.2010 року, та зміни до штатного розпису, затвердженого Головним Управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Так, з 22.07.2010 року виведено з штатного розпису посаду «заступника начальника управління», на якій перебував ОСОБА_1.
26.07.2010 року ОСОБА_1 було повідомлено про наступне вивільнення, ознайомлено із вакантними посадами та запропонована посада «провідного спеціаліста відділу надходження платежів». Позивач не погодився із запропонованою посадою.
23.09.2010 року ОСОБА_1 вдруге повідомлено під розпис про вивільнення, про що комісією Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області був складений акт від 23.09.2010 року. Також, повторно запропоновано вакантну посаду «провідного спеціаліста відділу надходження платежів», від якої позивач повторно відмовився.
З 24.09.2010 року по 12.10.2010 року ОСОБА_1 не виходив на роботу у зв'язку з хворобою (листок непрацездатності серії АБЮ №485124).
13.10.2010 року позивач приступив до роботи, однак, комісією управління було запропоновано ОСОБА_1 вакантні в управлінні станом на 13.10.2010 року посади, зокрема, посаду «заступника начальника відділу обліку надходження платежів», від якої він відмовився, про що був складений акт №2 від 13.10.2010року. В цей же день профспілковий комітет розглянув подання від 13.10.2010 року №4949/01 в.о. начальника управління та надав згоду на звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням посади заступника начальника управління.
Про вказане Відповідач-2 повідомив Відповідача-1 листом від 13.10.10 №4943/08-21. На підставі наданих документів Головним Управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області видано наказ від 13.10.2010 року №193-о про звільнення 13.10.2010 року ОСОБА_1 з посади «заступника начальника управління».
13 жовтня 2010 року Управлінням ПФУ в м.Самборі Львівської області був виданий наказ №51-0 від 13.10.10 про оголошення наказу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.10.10 № 193-0 про звільнення ОСОБА_1 13.10.2010р.
В день звільнення позивачу Відповідачем-2 було видано трудову книжку із записом про звільнення та виплачено розрахункові.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.
Відповідно до ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.
Статтею 49-2 КЗпП України передбачено порядок вивільнення працівників. Так, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Як вбачається з п.1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2 (в редакції постанови ПФУ № 5-5 від 25.02.2008 р.), Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду. Відповідно до п. 3.1 Положення начальник Управління має заступників, які призначаються на посаду і звільняюються з неї начальником відповідного регіонального управління Фонду. Пунктом 4.1 визначено, що штатний розпис та кошторис видатків на утримання Управління затверджується начальником відповідного регіонального управління Фонду.
Суд встановив, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області видано два накази, якими внесено зміни до штатного розпису, зокрема:
1. Наказ №79 від 23.07.2010 року «Про внесення змін до штатного розпису та зміни структури управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області», який видано відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 17.06.2010 року №12-9 «Про структуру управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах», листа головного управління Пенсійного фонду України у м. Самборі Львівської області №6586/08-15 від 16.07.2010 року, та яким введено в дію структуру управління Пенсійного фонду України у м. Самборі Львівської області, затверджену управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 22.07.2010 року, та зміни до штатного розпису. При цьому, зміни до штатного розпису вводяться з 01.07.2010 року і ними передбачено виведення з штатного розпису однієї посади «заступника начальника управління».
2. Наказ №30-О від 23.07.2010 року «Про внесення змін до штатного розпису та зміну структури управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області», який також видано відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 17.06.2010 року №12-9 «Про структуру управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах», листа головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №6586/08-15 від 16.07.2010 року, яким також введено в дію структуру управління Пенсійного фонду України у м. Самборі Львівської області, затверджену головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 22.07.2010 року, та зміни до штатного розпису, затвердженого управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. При цьому, пунктом 2 наказу передбачено, що з 22.07.2010 року виводиться із штатного розпису посада заступника начальника управління.
Таким чином, суд бере до уваги те, що зміни до штатного розпису управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області, проведені в липні 2010 року, регламентуються двома різними наказами цього управління, які містять різні підстави видачі цих документів, неоднакові дати введення в дію змін до штатного розпису та виведення посади «заступника начальника управління».
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№9 від 06.11.1992 року розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Суд зауважує, що Примірною структурою управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах зі штатною чисельністю до 40 одиниць, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України №12-917 від 17.06.2010 року, передбачено в структурі відповідних управлінь Пенсійного фонду України посаду «заступника начальника управління-начальника відділу обліку надходження платежів». Як вбачається з пояснень сторін у справі, позивач повідомляв відповідача-2 про те, що він згоден працювати на вищевказаній посаді ,яка відповідає його професії та спеціальності.
Однак, пропонуючи позивачу вакантні посади 23.09.2010 року, відповідач-2, Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області, не запропонував йому посаду «заступника начальника управління-начальника відділу обліку надходження платежів». Представник відповідача-2 пояснив це тим, що станом на 23.09.2010 року така посада не була вакантною.
Однак, суд такі твердження відповідача-2 не бере до уваги, оскільки останньому було достеменно відомо, що у особи, яка працювала на вказаній посаді - ОСОБА_5, з 14.09.2010 року закінчується граничний термін перебування на державній службі і такий працівник підлягає звільненню відповідно до п.3 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу». Також в акті від 23.09.2010 року відповідач-2 зазначив, що з 17.09.2010 року повноваження заступника начальника управління-начальника відділу обліку надходження платежів покладено на ОСОБА_6 Тобто, відповідач-2 не вжив усіх можливих заходів щодо уникнення трудового спору із позивачем.
В подальшому, за поданням відповідача-2, Наказом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №183-О від 30.09.2010 року ОСОБА_6 прийнято на посаду заступника начальника управління-начальника відділу обліку надходження платежів і така посад, відповідно, перестала бути вакантною.
Статтею 27 Закону України «Про державну службу»передбачено, що просування по службі державного службовця здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого рангу. Державний службовець має право брати участь у конкурсі на заміщення вакантної посади. Переважне право на просування по службі мають державні службовці, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно підвищують свій професійний рівень та зараховані до кадрового резерву.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про державну службу»у державних органах створюється кадровий резерв для зайняття посад державних службовців, а також для просування по службі. Кадровий резерв формується із: спеціалістів місцевого та регіонального самоврядування, виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також випускників навчальних закладів відповідного профілю; державних службовців, які підвищили кваліфікацію або пройшли стажування та рекомендовані для просування на більш високі посади. Порядок формування і організація роботи з кадровим резервом регулюються Положенням про кадровий резерв державної служби, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у встановленому порядку в кадровому резерві на заміщення посади начальника управління, тобто посади вищого рівня, ніж раніше займаної ним.
Таким чином, відповідачі своїми вищезазначеними діями порушили право позивача на просування по службі відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну службу»і не врахували його перебування у кадровому резерві до вказаного просування, а безпідставно надали перевагу іншій особі.
Враховуючи викладене, суд вважає неправомірними дії відповідачів щодо не повідомлення про наявність вакантної посади «заступника начальника управління-начальника відділу обліку надходження платежів»позивача, як працівника, чия посада була скорочена і який на неї претендую, а також неправомірними дії щодо призначення на вказану посаду ОСОБА_6 під час проведення скорочення штату працівників.
У зв'язку з цим, неправомірними є наказ відповідача-1 № 193-О від 13.10.2010 р. «Про звільнення», яким ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, а також наказ відповідача-2 №51-О від 13.10.2010 р. «Про звільнення», згідно якого оголошено вищевказаний наказ Відповідача-1.
Крім цього, відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну службу»крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:
1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону);
2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону;
3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);
4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону);
5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону);
6) відмови державного службовця від прийняття або порушення присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону;
7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.
Всупереч наведеному своїми протиправними діями відповідачі необґрунтовано та безпідставно фактично припинили проходження державної служби ОСОБА_1
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте відповідачі не довели суду підставності та законності проведення процедури скорочення штату працівників, а також не надали суду доказів вжиття усіх можливих заходів щодо уникнення індивідуального трудового спору.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані накази відповідачів прийняті без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки, відповідно до вимог ч.1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір, отже, порушене відповідачем право ОСОБА_1 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді.
Відповідно до ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати з сторін не стягуються.
У зв'язку з викладеним, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 159-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №193-О від 13.10.2010 року «Про звільнення», яким звільнено ОСОБА_1, заступника начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області 13 жовтня 2010 року з посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України.
3. Визнати протиправними та скасувати накази Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області №30-О від 23.07.2010 року та №79 від 23.07.2010 року про внесення змін до штатного розпису та зміни структури Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі Львівської області.
4.Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі Львівської області №51-О від 13.10.2010 року «Про звільнення», яким оголошено наказ Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №193-О від 13.10.2010 року про звільнення ОСОБА_1, заступника начальника Управління 13 жовтня 2010 року з посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
5.Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області.
6.Визнати нечинним запис у трудовій книжці ОСОБА_1 під №20 від 13.10.2010 року «Звільнений з посади заступника начальника Управління 13 жовтня 2010 року у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці п.1 ст.40 КЗпП України, який внесений на підставі наказу №51-О від 13.10.2010 року.
7. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі Львівської області нарахувати та виплати ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 13 жовтня 2010 року по 08 лютого 2011 року.
8. Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Самборі Львівської області виплати заробітну плату за один місяць в межах середньомісячної заробітної плати допустити до негайного виконання.
9. Судові витрати по справі в сумі 3 грн. 40 коп. стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова виготовлена у повному обсязі 13.02.2011 року.
Суддя Сакалош В.М.