Справа № 2а-5346/10/2570
15 листопада 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі :
Головуючої судді Баргаміної Н.М.
при секретарі Хоботні Є. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Бахмачцивільбуд» Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного закритого акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» до Управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області про визнання дій незаконними, скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.10.2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в у Бахмацькому районі Чернігівської області, в якому просив суд визнати дії відповідача по наданню позивачу вимоги від 01.10.2010 р. за № Ю-213 на суму 161976,85 грн. до якої включені грошові кошти (предмет спору по справах, які не набрали законної сили) незаконними, скасувати вимогу про сплату боргу від 01.10.2010 року за № Ю-213 на суму 161976,85 грн. та зобов'язати відповідача відізвати від позивача платіжну вимогу за № Ю-213 від 01.10.2010 року на суму 161976,85 грн., а надати іншу, яка не включала б оспорювану в апеляційному порядку суму боргу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно включив до вимоги про сплату боргу від 01.10.2010 року № Ю-213 частину недоїмки по внесках до Пенсійного фонду, яка є предметом спору між дочірнім підприємством «Бахмачцивільбуд» Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного закритого акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» (далі - ДП «Бахмачцивільбуд») та Управлінням Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області (далі- УПФУ в Бахмацькому районі) в судових інстанціях. На думку позивача, відповідач допустив включення до виконавчого документа, яким є оспорювана вимога , повторне стягнення одного і того ж предмету спору, а саме включив до свого виконавчого документа частину грошових коштів, що оскаржуються в судовому порядку і рішення по яких не набрало законної сили.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що згідно статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У даному випадку , вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Відповідно до п. 8.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суму боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ДП «Бахмачцивільбуд» 03.04.2000 року зареєстроване Бахмацькою районною державною адміністрацією Чернігівської області та перебуває на обліку в УПФУ в Бахмацькому районі як платник страхових внесків.
01.10.2010 року УПФУ в Бахмацькому районі відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підставі картки особового рахунку позивача сформовано вимогу № Ю-213 про сплату боргу на загальну суму 161976,85 грн. , яка була отримана позивачем 06.10.2010 року.
Згідно зі ст.ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, страхувальниками та відповідно, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру. Права та обов'язки страхувальників передбачені пп. 6 п. 2 ст. 17 зазначеного Закону, в якій, зокрема, встановлено обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленим цим Законом.
Крім того, частиною 1 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно із частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, яким для відповідача є календарний місяць. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, відповідно до частини 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.
Відповідно до п. 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до п. 8.2 вказаної Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до п.п. 8.4 та 8.5 цієї Інструкції , протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги до суду страхувальник зобов'язаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу.
Відповідно до п. 8.9 вищезазначеної Інструкції , якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.
Виходячи з аналізу наведеного, суд не знаходить порушень прав позивача з боку відповідача, оскільки, позивач отримав вимогу про сплату боргу № Ю-213 від 01.10.2010 року, яка була сформована на підставі даних особових рахунків ДП «Бахмачцивільбуд» на всю суму боргу, а саме 161976,85 грн.
Крім того, доказів повідомлення відповідача про оскарження вимоги у встановлений законодавством строк, позивачем суду не було надано.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач довів правомірність своїх дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб , передбачений законами і Конституцією України, а відповідно у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 17, 18, 104, 122, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Баргаміна Н.М.