Справа № 2а-5135/10/2570
18 жовтня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Добрянського В.В.,
при секретарі Захаренко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В жовтні 2010 року позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 02.07.2010 року № 0001901740/0 на суму 5068,00 грн., від 27.07.2010 року № 0001901740/1 суму 5068,00 грн., від 29.09.2010 року № 0001901740/2 суму 5068,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податкові повідомлення - рішення відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства. Безпідставно, за результатами розгляду скарг позивача, податкові повідомлення - рішення залишені без змін.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що за результатами перевірки встановлено, що розмір податку, зазначеного платником у декларації, є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником порушено пп. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 та пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) в частині того, що датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2. ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю. У разі відмови з боку продавця надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.
Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010р. За результатами перевірки складений акт від 21.06.2010р. № 152/17-419/НОМЕР_1 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 02.07.2010р. №0001901740/0 на суму 5068,00 грн. (4827,00 грн. за основним платежем та 241,00 грн. за штрафними санкціями).
08.07.2010 року позивач оскаржив податкове повідомлення - рішення № 0001901740/0 від 02.07.2010 року. За результатами розгляду скарги, рішенням ДПІ у м. Чернігові № 9458/С/25-008 від 13.07.2010 року, податкове повідомлення - рішення № 0001901740/0 від 02.07.2010 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення. 27.07.2010 року на підставі рішення відповідача було винесено податкове повідомлення - рішення № 0001901740/1.
30.07.2010 року позивач оскаржив податкове повідомлення - рішення № 0001901740/1 від 27.07.2010 року. За результатами розгляду скарги, рішенням ДПА у Чернігівській області № 261/С/25-008 від 23.09.2010 року , податкове повідомлення - рішення № 0001901740/1 від 27.07.2010 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення. 29.09.2010 року на підставі рішення відповідача було винесено податкове повідомлення - рішення № 0001901740/2.
Актом перевірки від 21.06.2010 року встановлені порушення :
- п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 та п.п. 7.2.6 п. 7.2 Закону України „ Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено безпідставне зменшення суми податкового кредиту за квітень 2010 року на 4827,00 грн. та нарахуванню 241,00 грн. штрафних санкцій.
Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування
експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит з податку на додану вартість в квітні 2010 року, складені контрагентом у листопаді 2008 року, червні та серпні 2009 року.
Фактично податкові накладні були отримані позивачем у періоді коли суми податку на додану вартість включені до складу податкового періоду.
За таких підстав суд доходить висновку, що відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.
Таким чином, суд вважає, що додержання позивачем вимог пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.
Згідно з положеннями абзаців першого та другого пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
В акті перевірки відповідачем не зазначено, що була скарга від позивача.
Враховуючи це, суд вважає за необхідне вказати, що абзацом другим названої норми встановлено право особи на подання такої скарги, що не можна розуміти як обов'язок. Акт перевірки не містить більше жодного обґрунтування порушення позивачем пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.
З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», є необґрунтованими, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд , -
Позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення - рішення №0001901740/0 від 02.07.2010 року на суму 5068,00 грн.(4827,00 грн. за основним платежем та 241,00 за штрафними санкціями.
Скасувати податкове повідомлення - рішення №0001901740/1 від 27.07.2010 року на суму 5068,00 грн.(4827,00 грн. за основним платежем та 241,00 за штрафними санкціями.
Скасувати податкове повідомлення - рішення №0001901740/2 від 29.09.2010 року на суму 5068,00 грн.(4827,00 грн. за основним платежем та 241,00 за штрафними санкціями.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст. 185 - 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Добрянський В.В.