Справа № 2а-5165/10/2570
28 жовтня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі :
Головуючої судді Баргаміної Н.М.
при секретарі Хоботні Є. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень, -
07.10.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001971740/0 від 23.07.2010 року та № 0001971740/1 від 17.08.2010 року.
Свої вимоги обґрунтовує наступним. ОСОБА_2 України «Про податок на додану вартість» містить пряму заборону на включення до податкового кредиту витрат, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи іншими документами, передбаченими пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього ОСОБА_2. Таким чином, якщо податкова накладна отримана з запізненням, то сума ПДВ включається в податкову декларацію у тому звітному періоді, в якому така накладна була отримана, що і було зроблено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Позивач в позовній заяві вказував, що суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних без наявності податкових накладних було б безпідставним. Акт перевірки не містить більше жодного обґрунтування порушення з боку позивача ОСОБА_2 України «Про податок на додану вартість», окрім не подання заяви зі скаргою на постачальника, що в жодній мірі не є порушенням ОСОБА_2. Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм ОСОБА_2 України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це є єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. Крім того, вказував, що жоден пункт ОСОБА_2 (або іншій нормативно-правовий акт) не містить заборони на включення до податкового кредиту суми податку за податковими накладними, виписаними в минулих періодах.
28.10.2010 року позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2010 року № 0001971740/0, від 17.08.2010 року № 0001971740/1, від 07.10.2010 року № 0001971740/2.
В судовому засіданні позивач, представник позивача позов у урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та його мотиви підтримали, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили суду, що в ході перевірки встановлено, що відповідно до даних перевірки реєстрів отриманих податкових накладних, підприємством включено до податкового кредиту за березень 2009 року суми ПДВ з податкових накладних, виписаних постачальником у попередніх податкових періодах, а саме: у листопаді 2009 року - ТОВ «АТМА» на суму 964 грн., у грудні 2009 року - ТОВ «Коло-Маркет» на суму 5747,63 грн та ВАТ «Чернігівській інструментальний завод» на суму 531 грн. Оскільки позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за березень 2010 року включені податкові накладні, виписані постачальниками в листопаді-грудні 2009 року і заяви зі скаргами до податкової декларації з ПДВ за листопад-грудень 2009 року не були подані, в зв'язку з чим в порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ОСОБА_2 України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за березень 2010 року на 1448,53 грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на слідуючих підставах.
Судом встановлено, що на підставі ст. 11 ОСОБА_2 України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за березень 2010 року, про що складено акт № 182/17-419/НОМЕР_1 від 30.06.2010 року.
За результатами перевірки було встановлено порушення пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 ОСОБА_2 України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР.
За результатами розгляду вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Чернігові 23.07.2010 року були прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001971740/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1449 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 72 грн.
Позивач, не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку, але оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін рішенням ДПІ у м.Чернігові від 12.08.2010 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0001971740/1 від 17.08.2010 року .
В зв'язку з поданням скарги позивачем на вказане повідомлення-рішення, ДПА в Чернігівській області було винесено рішення від 29.09.2010 року, яким залишено скаргу без задоволення, а податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 року №0001971740/2.
Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 ОСОБА_2 України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим ОСОБА_2.
Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 ОСОБА_2 України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 ОСОБА_2 України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного ОСОБА_2 податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.5.1 п.5 ОСОБА_2 України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 року, якщо у майбутніх податкових періодах ( з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього ОСОБА_2) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави зробити висновок, що платник податків має право включити до податкового кредиту суми податку на додану вартість за належно оформленими податковими накладними в межах строків давності 1095 днів.
Оскільки податковим органом не встановлено будь-яких порушень щодо оформлення спірних податкових накладних, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а саме: від 23.07.2010 року № 0001971740/0, від 17.08.2010 року № 0001971740/1, від 07.10.2010 року № 0001971740/2.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 13 ОСОБА_2 України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення в повному обсязі позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст.17,18,104, 122, 160-163 КАС України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення рішення від 23.07.2010 року № 0001971740/0, від 17.08.2010 року № 0001971740/1, від 07.10.2010 року № 0001971740/2.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Баргаміна Н.М.