Справа № 2а-5134/10/2570
28 жовтня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Бородавкіної С.В.
Суддів - Кашпур О.В., Баргаміної Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 05.10.2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Чернігівської області і просить зобов'язати Державну судову адміністрацію України перерахувати ОСОБА_1 34504,38 грн. незаконно відрахованої суми вихідної допомоги та зобов'язати Апеляційний суд Чернігівської області її виплатити. Свої вимоги мотивує тим, що в порушення ч. 3 ст. 43 Закону України “Про статус суддів” Державною судовою адміністрацією України з виплаченої вихідної допомоги був утриманий прибутковий податок у розмірі 34504,38 грн.
В поданих запереченнях відповідач пояснив, що вичерпний перелік звільнених від оподаткування доходів передбачений у п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», і він не містить доходів суддів у вигляді вихідної допомоги. Дійсно, частиною третьою с.43 Закону України «Про статус суддів», передбачено, що судді, який пішов у відставку виплачується вихідна допомога без оплати податку. Проте п. 22 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який спеціальним законодавчим актом, а також має вищу юридичну силу) передбачено, у разі якщо норми інших законодавчих актів, що мають правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону. Тобто, застосуванню підлягають положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Також пояснив, що Державна судова адміністрація України не є належним відповідачем по даній справі, оскільки відповідно до п.4 ч.1 ст. 13 Закону України «Про систему оподаткування» податок з доходів фізичних осіб належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до п. 16.3.2 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» юридична особа за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів сплачує(перераховує)суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управлінь Державного казначейства України. Згідно з приписами ст.50 Бюджетного Кодексу України орган стягнення забезпечує своєчасне і в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (ст. 50 Бюджетного кодексу України), які безпосередньо зараховуються на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Державна судова адміністрація України є лише податковим агентом, а отримувачем є Державний бюджет України. Вважає, що відповідачем у справі, щодо стягнення надмірно сплаченого податку з вихідної допомоги суддів є Держава в особі Державного казначейства України, а не Державна судова адміністрація України, - і лише за наявності правових підстав і просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.
ОСОБА_1 працював суддею Апеляційного суду Чернігівської області і постановою Верховної Ради України від 15 квітня 2010 року № 2137-VІ був звільнений з посади 26 квітня 2010 року у зв'язку з поданням заяви про відставку. В зв'язку з цим, позивачу була сплачена вихідна допомога. Згідно довідки Апеляційного суду Чернігівської області від 25.08.2010 року № 7-37/57 в 2010 році з вихідної допомоги ОСОБА_1 було утримано прибутковий податок в сумі 34504,38 грн.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», судді, який пішов у відставку виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Дану норму Закону України «Про систему оподаткування» підтверджено Рішенням Конституційного Суду України від 05.04.2001 року у справі № 1-16/2001 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України « «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки).
Закон України «Про статус суддів» визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян, і не є законом про оподаткування.
В той же час пп. 22.2 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону, тобто Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Оскільки ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» діє з 24.02.1994 року, а Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» набрав чинності з 01.01.2004 року, то пріоритетним законом в регулюванні відносин щодо оподаткування вихідної допомоги, яка виплачується суддям при виході у відставку, є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Підпунктом «д» пункту 1.3. статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що дохід з джерелом його походження з України це будь-який дохід одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом.
У відповідності до абз. 3 п. 1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Отже, згідно пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, в тому числі виплати передбачені ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», включаються до складу його загального місячного оподатковуваного доходу і оподатковуються за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 цього Закону, тобто 15% (до 01.01.2007 року - 13%).
Зважаючи на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими та такими, що не відповідають законодавству Укранїи, а тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 24, 122, 158-163, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ОСОБА_1 - відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: С.В. Бородавкіна
Судді: О.В. Кашпур
ОСОБА_2