Справа № 2а-1520/10/2570
20 травня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді Баргаміної Н.М.
при секретарі Хоботні Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Менському районі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
29.03.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 118,75 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що за відповідачем обліковується заборгованість, яка є непогашеною, у зв'язку з чим порушуються вимоги Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» та Закону України «Про систему оподаткування» .
Позивач в судове засідання не з'явився про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав на адресу суду заяву № 342/9/10 від 22.04.2010 року про розгляд даної справи без участі представника податкового органу, позовні вимоги підтримує в повному обсязі .
Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечення на позов не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на слідуючих підставах.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни.
Крім того відповідач згідно до ст. 11 вищезазначеного Закону несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та додержання законів про оподаткування.
Судом встановлено, що за громадянином ОСОБА_1 зареєстровано трактор МТЗ-50, про що свідчить лист від 07.04.2010 року за підписом начальника інспекції державного технічного нагляду по Менському району, який міститься в матеріалах справи. Виходячи із встановлених ставок податку за вказаний транспортний засіб з розрахунку за рік відповідачу належить до сплати 118,75 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Судом також встановлено, що позивачем направлялося повідомлення, яким відповідач запорошувався до ДПІ у Менському районі з питання сплати податку з власників транспортних засобів. Повідомлення було отримано 04.02.2010 року, але до цього часу заборгованість в бюджет відповідачем не перерахована.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (далі Закон), платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Стаття 2 вказаного Закону зазначає, що об'єктом оподаткування зокрема, є трактори (колісні) - код за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності - 8701.
Відповідно до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» встановлена ставка податку для тракторів колісних 2,5 грн. за 100 куб. см.
Згідно ст. 5 цього Закону, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Стаття 6 Закону «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» визначає порядок обчислення і сплати податків, а саме: сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. За транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.
Виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства суд приходить до висновку, що Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» не передбачено подання до податкової інспекції фізичними особами податкових декларацій по податку з власників транспортних засобів.
Оскільки у разі відсутності документів про сплату податку реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не повинні проводитися, органи реєстрації та проведення технічного огляду повинні контролювати сплату податку перед проведенням технічного огляду, реєстрацією та перереєстрацією транспортних засобів. Станом на 1 вересня ДАІ подає податковим органам списки громадян, транспортні засоби яких не пройшли техогляд у встановлені строки. На підставі цих даних та відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податкові інспекції подають до судів позови про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Судом встановлено, що згідно ст. 1 вказаного Закону, відповідач є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а транспортний засіб, що належить останньому, є об'єктом оподаткування, в розумінні ст.2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів». Доказів про наявність пільг, передбачених ст.4 зазначеного Закону, відповідач суду не надав, а тому суд приходить до висновку, що відповідач відповідно до вимог чинного законодавства, зобов'язаний сплатити податок з власників транспортних засобів у розмірі, передбаченому ст.3 Закону та в строк, передбачений ст.5 Закону, а саме, перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд. А відтак, за відповідачем за 2009 рік рахується заборгованість зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 118,75 грн.
За транспортні засоби, що не експлуатуються з будь-яких причин, податок сплачується на загальних підставах за повний рік, оскільки зазначений податок є майновим i має бути сплачений незалежно від того, експлуатується транспортний засіб чи ні. Чинним законодавством не передбачено продовження терміну, за який сплачено податок з власників транспортних засобів за період, в якому він не експлуатувався, тобто, за період простою транспорту з будь-яких причин.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а судом при вирішенні даного спору не встановлено будь-яких порушень норм податкового законодавства України при нарахуванні податкового боргу.
Приймаючи до уваги викладені обставини, а також враховуючи, що відповідачем заборгованість не сплачена, суд вважає позовні вимоги Державної податкової інспекції у Менському районі є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 160-163 КАС України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на рахунок Місцевого бюджету, р/р № 33212808700293 УДК в Чернігівській області, код 21401016, МФО 853592 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 118,75 грн.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду в повному обсязі виготовлена 25 травня 2010 р.
Суддя Баргаміна Н.М.