Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" січня 2017 р.Справа № 922/3446/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Косма К.І.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське", м. Чугуїв
до Компанія Agrosever Limited UAE
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (дов.№1-05/09 від 05.09.16);
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Компанії Agrosever Limited UAE ОСОБА_2 ОСОБА_2 Хамра, ОСОБА_3 Хайма ,ОАЕ (відповідач) про стягнення заборгованості за поставку товару за контрактом № 1-01/06 від 01 червня 2016 року в розмірі 10 780,0 доларів США.
Також позивачем до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 4 178,48 грн.
Як вбачається з матеріалів, доданих до позовної заяви, а саме із умов розділу 9 контракту № 1-01/06 від 01 червня 2016 року, сторони погодили, що розбіжності, що виникли за цим Контрактом, та які не вдалося врегулювати шляхом переговорів, будуть розглядатися в Господарському суді Харківської області або в Міжнародному комерційному арбітражному суді України при ТТП України м. Київ (за регламентом цього суду, один арбітр) за вибором позивача . Позивач самостійно приймає рішення про вибір судової інстанції в яку подається позовна заява. Всі документи, пов'язані з передачею спору на розгляд арбітражу повинні складатися українською мовою, судовий розгляд має відбуватися на українській мові, без перекладача. Всі претензії, рекламації, позовні заяви не вимагають перекладу на англійську або іншу мову. Контракт регулюється і тлумачиться за допомогою положень законодавства України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20 грудня 2016 року о 10:00 годині. Керуючись Конвенцією "Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних і комерційних справах" від 15.11.1965 року.
Цією ж ухвалою суду провадження у даній справі зупинено, у зв'язку із необхідністю звернення до компетентного органу Об'єднання Арабських Еміратів з судовим дорученням про надання правової допомоги про вручення копії позовної заяви за вих. № 710-2 від 07.10.2016р., ухвали господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі № 922/3446/16 від 13.10.2016р.; доручення господарського суду Харківської області про вручення судових документів у справі № 922/3446/16;
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2016 року провадження у справі № 922/3446/16 поновлено. Розгляд справи призначено на 20.12.2016 року.
Ухвалою господарського суду від 20.12.2016 року зупинено провадження , з метою вручення відповідачеві даної ухвали та повідомлення відповідача про час та місце розгляду наступного судового засідання, а саме 26.01.2017 року.
17 січня 2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське", через канцелярію господарського суду (вх.№1390) надійшла заява, в якій позивач просив долучити до матеріалів справи заяву відповідача про визнання позовних вимог та докази правосуб'єктності відповідача , вказані документи долучені до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України
Ухвалою господарського суду від 26.01.2017 року поновлено провадження у справі №922/3446/16.
Позивач в судовому засіданні 26.01.2017 року підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, а також свого повноважного представника не направив, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, про те в матеріалах справи міститься заява відповідача про визнання позовних вимог та клопотання щодо розгляду справи без участі представника відповідача .
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе заяву задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, є правом сторони а не обов'язком, а обов'язковість явки в судове засідання представника відповідача судом не визнавалась.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
01 червня 2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРОШНО ПОКРОВСЬКЕ» та Компанією Agrosever Limited UAE укладено контракт №1 -01/06 .
Контрактом передбачено, що продавець зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити Товар: крупу ману з м'яких сортів пшениці.
Згідно з п. 3.1 Контракту, кількість Товару за цим контрактом: - 44,000 метричних тон.
Згідно з п. 4.1. Контракту, вартість однієї метричної тонни Товару: борошно пшеничне вищого сорту - 245 доларів США 00 центів за одну метричну тонну в мішках по 50 кг.
Відповідно до п. 5.1. Контракту, платежі за цим контрактом здійснюється в доларах США шляхом прямого банківського переказу.
На виконання взятих на себе зобов'язань за контрактом, позивач поставив відповідачу крупу ману з м'яких сортів пшениці в кількості 44,00 метричних тон на загальну суму 10'780.00 доларів США, що підтверджується вантажною митною декларацією № 807100001/2016/002368. Товар перетнув кордон України 07.06.2016 р. (дата оформлення ВМД). Поставка відбувалась на умовах базису поставки FCA Есхар (Incoterms 2010)
На вищезазначену поставку Товару позивачем було виписано інвойс № 16 від 07.06.2016 р.
Відповідно до абз. 2 п. 4.2 Контракту, оплата за Товар здійснюється Покупцем на підставі рахунка-фактури протягом 30-ти банківських днів з моменту поставки партії Товару.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач повинен був сплатити заборгованість у розмірі 10780.00 доларів США за поставлений Товар до 19 липня 2016 року, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не здійснив .
Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті товару поставленого за Контрактом по вищевказаним вантажним митним деклараціям становить 10780,00 доларів США.
Отже, відповідач порушив умови Контракту щодо строків розрахунків за одержаний товар та не здійснив його оплату в повному обсязі та в обумовлені строки.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.
Згідно зі ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
У відповідності до ст. 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
Статтею 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
Згідно ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Відповідно до розділу 9 контракту № 1-01/06 від 01 червня 2016 року, сторони погодили, що розбіжності, що виникли за цим Контрактом, та які не вдалося врегулювати шляхом переговорів, будуть розглядатися в Господарському суді Харківської області або в Міжнародному комерційному арбітражному суді України при ТТП України м. Київ (за регламентом цього суду, один арбітр) за вибором позивача . Позивач самостійно приймає рішення про вибір судової інстанції в яку подається позовна заява. Всі документи, пов'язані з передачею спору на розгляд арбітражу повинні складатися українською мовою, судовий розгляд має відбуватися на українській мові, без перекладача. Всі претензії, рекламації, позовні заяви не вимагають перекладу на англійську або іншу мову. Контракт регулюється і тлумачиться за допомогою положень законодавства України.
Враховуючи викладене, до спірних правовідносин суд застосовує матеріальне право України.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Контракт є договором поставки.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Контрактом № 1-01/06 від 01 червня 2016 року у розмірі 10780,00 доларів США., що еквівалентно курсу НБУ станом на день подання позову 278 564,74грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 4178,48 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 509, 525, 610, 612, 626, 655, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст. 38, 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Компанії Agrosever Limited UAE (31291, ОСОБА_3 ОСОБА_2 Хамра, ОСОБА_3 Хайма, ОАЕ , P.O. Box:31291 AI Jazeera AI Hamra Ras AI Khaimah, United Arab Emirates, Банківські реквізити: IBAN: LV44 LATB 0006 0202 30498\ SWIFT: LATBL V22 AS "NORVIK BANKA" E. Birznieka Upisha,21 LV-1011 Riga Latvia) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Мічурина, буд.8, код ЄДРПОУ 38889975) -10780,00 доларів США., що еквівалентно курсу НБУ станом на день подання позову 278 564,74грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 4 178,48грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.01.2017 р.
Суддя ОСОБА_4