Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" січня 2017 р.Справа № 922/3930/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Аероплан"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 95.700,00 грн.
за участю представників:
позивача - Гур'єв А.А., довіреність б/н від 01.07.2016 р.;
відповідач - ОСОБА_3, довіреність №2249 від 16.12.2016 р.
16 листопада 2016 року Приватне акціонерне товариство Аероплан" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації за порушення авторських прав в розмірі 87.000,00 грн.
В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Авторським договором від 01.09.2009р. №А0906 в частині відчуження позивачу виключні майнові авторські права на Твори відповідно п.1.2. Договору. В якості правових підстав позову вказує на норми статей 201, 421, 423, 424, 426, 431, 432, 438, 439, 440 Цивільного кодексу України, статей 1, 7, 8, 9, 14, 15, 17, 50-53 Закону України "Про авторські і суміжні права", статей 1, 4, 37 Закону України "Про міжнародне приватне право" та Бернською конвенцією про охорону літературних та художніх творів 1971 року.
Представник позивача в судовому засіданні просить позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві та у письмових поясненнях №1 (вх. №43713 від 21.12.2016 р.) та №2 (вх. №1453 від 17.01.2017 р.).
Представник відповідача в судовому засіданні просить суд відмовити в позові з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (вх. №44219 від 26.12.2016 р.), надав додаткові письмові пояснення (вх.№2556 від 26.01.2017р.) в яких зазначив, що з наявних фотокопій яєць з іграшкою неможливо встановити тотожність об'єкту авторського права, відсутні докази належності вказаного позивачем товару до аудіовізуального твору, як його частини, що в свою чергу унеможливлює ідентифікувати порушення інтелектуальних прав власника об'єкту та свідчить про неналежність та недопустимість наданих останнім доказів.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між Закритим акціонерним товариством "Аероплан", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Аероплан" (Замовник), та громадянином ОСОБА_4 (Виконавець) було укладено Авторський договір №А0906 від 01 вересня 2009 року, відповідно до предмету якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи щодо розробки Творів, створенню ескізів та фонів для Фільму, і передати результати робіт Позивачу за Актом приймання - передач. Одночасно з переданням результатів роботи Автор зобов'язується передати Позивачу виключні майнові авторські права на Твори, у тому числі для створення Фільму (т. I, арк. с. 41-44).
У відповідності до пункту 2.1. Авторського договору, строк передачі виключних прав складає весь строк дії авторського права, починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі результатів роботи.
25 листопада 2009 року між позивачем та ОСОБА_4 відповідно до вимог Договору було складено Акт приймання-передачі результатів робіт за Авторським договором №А0906 від 01 вересня 2009 року, яким засвідчується, що робота Виконавця по створенню Творів, ескізів та фонів для Фільму виконана у повному обсязі та виключні майнові авторські права передані Замовнику. Зображення Творів містяться у Додатку №1 до Акту (т. I, арк. с. 45).
Як зазначає позивач, 15 липня 2016 року в супермаркеті "Дарс", що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Ново-Баварський (Ілліча), б. 89 (де здійснює свою господарську діяльність Фізична особа - підприємець ОСОБА_1), що було встановлено на інформації з куточка споживача, було здійснено продаж товару - шоколадні яйця з іграшкою у кількості двох одиниць, на якій міститься зображення персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4" та "ІНФОРМАЦІЯ_5", що є складовою частиною аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_6". Факт здійснення розповсюдження (продажу) даного товару підтверджується наявними в матеріалах справи даними, які містяться в чеку №159 від 15 липня 2016 року, фотокопії придбаного товару та Актом закупки №01/07/16 від 15 липня 2016 року, який було складено представником Позивача (т. I, арк. с. 51-53).
Також, 21 липня 2016 року представником Позивача у супермаркеті "Дарс" було повторно придбано товар - шоколадні яйця з іграшкою у кількості двох одиниць, на якій міститься зображення персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4" та "ІНФОРМАЦІЯ_5", що є складовою частиною аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_6". Факт розповсюдження (продажу) Відповідачем зазначених товарів підтверджується чеком № 179 від 21 липня 2016 року, фотокопією придбаного товару та Актом закупки № 02/07/16 від 21 липня 2016 року (т. I, арк. с. 54-56).
27 липня 2016 року на адресу Відповідача було направлено офіційне попередження про недопустимість порушення авторських прав, яке було отримано ОСОБА_1 особисто 01 серпня 2016 року (т. I, арк. с. 57-60).
Крім того, 04 серпня 2018 року представником Позивача у супермаркеті "Дарс" , де здійснює господарську діяльність Відповідач, було втретє придбано товар - шоколадні яйця з іграшкою у кількості трьох одиниць, на якій міститься зображення персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4" та "ІНФОРМАЦІЯ_5", що є складовою частиною аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_6". Факт розповсюдження (продажу) Відповідачем зазначених товарів підтверджується чеком № 77 від 04 серпня 2016 року, фотокопією придбаного товару та Актом закупки № 01/08/16 від 04 серпня 2016 року (т. I, арк. с. 61-63).
Процес закупки товарів 21 липня та 04 серпня 2016 року, отримання чека, відповідність куплених товарів артикулам у чеку та наявність на товарах зображень персонажів анімаційного фільму "ІНФОРМАЦІЯ_6" зафіксовано за допомогою відеозйомки, яка здійснювалась за допомогою відеокамери Sony DCR - TRV40ESerial 343800 та відеокасети з магнітною стрічкою 01HK4629M 2418 у режимі 16 BIT LP, на підтвердження чого позивачем надано копію відеозапису на диску DVD-R Verbatim (т. I, арк. с. 67).
З метою досудового врегулювання спору на адресу Відповідача 09 серпня 2016 року було направлено претензію вих. №15/08/16 від 09 серпня 2016 року, яка була за довіреністю 17 серпня 2016 року (т. I, арк. с. 72-75).
Проте, відповіді на претензію від відповідача не надійшло. Крім цього, відповідач продовжує реалізовувати (продавати) шоколадні яйця з іграшкою з контрафактними примірниками малюнків персонажів анімаційного фільму "ІНФОРМАЦІЯ_6".
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача було порушено виключні майнові права позивача на об'єкти інтелектуальної власності на аудіовізуальний твір - анімаційний телесеріал «ІНФОРМАЦІЯ_6», в тому числі на спірні персонажі "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4" та "ІНФОРМАЦІЯ_5" як його частину, а тому просить стягнути з винної особи компенсацію у розмірі 87 000,00 грн. та штраф у розмірі 8 700,00 грн. до Державного бюджету України. При цьому, розмір компенсації позивач обґрунтовує багаторазовістю порушення прав інтелектуальної власності, значною кількістю покупців супермаркету "Дарс" та необхідністю забезпечення дієвого рівня спеціальної та загальної превенції.
Відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав того, що він самостійно не є виробником товару, в тому числі і спірного, та не замовляв його виготовлення з метою подальшої реалізації. Крім того, відповідач заперечує проти вказівки позивача на систематичність порушення відповідачем його прав шляхом розповсюдження спірного товару.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За змістом ст. 440 Цивільного кодексу України до майнових прав інтелектуальної власності на твір відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
Суд звертає увагу, що персонажи аудіовізуального твору - анімаційного телесеріалу «ІНФОРМАЦІЯ_6», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_5» є персонажами, які можуть бути використаний самостійно, а тому розглядається судом як твір та отримує таку ж правову охорону.
У процесі розгляду даної справи судом здійснено дослідження наданих письмових та речових доказів, з яких вбачається наступне. У приміщенні супермаркету «Дарс», розташованому в м. Харків, просп. Ново-Баварський (Ілліча), буд. 89, в якому здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, представником позивача було придбано шоколадні яйця з іграшкою, на яких містяться зображення персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_5» аудіовізуальний твору анімаційного телесеріалу «ІНФОРМАЦІЯ_6». Підтвердження продажу товару крім іншого є фіскальні чеки із зазначенням товару (т. I, арк. с. 54, 61).
Отже, відповідачем фактично здійснювалось розповсюдження товару із використанням самостійних частин - персонажів «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_5» аудіовізуальний твору анімаційного телесеріалу «ІНФОРМАЦІЯ_6», які отримують правову охорону нарівні з твором.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) зокрема належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Факт відсутності у відповідача правової підстави на використання твору, персонажів - «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_5», - дозволу від Приватного акціонерного товариства «Аероплан» як суб'єкта, що має виключне право на дозвіл та заборону використання цього твору іншими особами відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідачем по справі не заперечується, а тому вважається судом встановленим, оскільки доказів іншого суду не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст. 431 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Позивачем заявлено до стягнення суму компенсації в розмірі 87 000,00 грн.
Відповідно до п. п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
У пункті 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року № 5 „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, однак належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єкта авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення тощо.
Суд також враховує, що відповідач є особою, яка здійснила виключно розповсюдження (продаж) спірного товару, виробленого іншою особою, а тому таке порушення є похідним, пов'язаним з можливою необізнаністю відповідача про правовий статус такого товару, а отже суд вважає, що у відповідача не було заінтересованості саме в порушенні прав позивача та відсутній умисний характер дій шляхом розповсюдження спірного товару, спрямованих саме на обман споживачів.
Враховуючи приписи вище зазначених правових норм та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації в розмірі 10 мінімальних заробітніх плат за кожне неправомірне використання творів.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 травня - 1 450,00 грн.
Враховуючи вищевикладене на день прийняття рішення судом позовні вимоги задовольняються частково, а саме з відповідача підлягає стягнення 43 500,00 грн. компенсації. Вказана сума вбачається судом в т.ч. такою, що відповідає вимогам щодо достатності та співрозмірності санкції, як заходу спеціальної та загальної превенції.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.
Оскільки при розгляді даної справи підтвердився факт порушення відповідачем виключних майнових прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідача санкцій у вигляді штрафу в розмірі 10% від суми компенсації, що підлягає стягненню на користь позивача. Тобто сума штрафу становить 4 350,00 грн. та підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Щодо клопотання відповідача (вх. №42613 від 13.12.2016 р.), в якому просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.
В абзаці 4 пункту 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. зазначено, що громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду; наведене стосується й випадку подання відповідним громадянином, що був відповідачем у справі, зустрічного позову в тій же справі. У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для застосування при цьому положень статті 25 ГПК та залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи - підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи. У разі задоволення позову до фізичної особи, яка в процесі розгляду справи втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, резолютивна частина відповідного судового рішення, крім відомостей, передбачених частинами другою-сьомою статті 84 ГПК, повинна містити дані, визначені в пункті 2 частини другої статті 54 цього Кодексу для фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу суб'єкта підприємницької діяльності).
З огляду на викладене та враховуючи, що на час порушення провадження у справі (18 листопада 2016 року) ОСОБА_1 являвся фізичною особою-підприємцем, а відповідна зміна відбулася після порушення провадження у справі (28 листопада 2016 року), вказаний спір підсудний господарському суду, а тому підстави для припинення провадження у даній справі відсутні.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 432, 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статтями 1, 9, 15, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (63503, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Аероплан" (вул. Маркситська, буд. 20, м. Москва, Російська Федерація, 109147, ОДРН 1057746600559, ІПН/КПП 7709602495/770901001 в МІФПС №46 у м. Москві, р/р 40702810600000004701 в ПАТ "Ханти-Мансійський банк відкриття" м. Москва, к/с 30101810700000000297, БІК 044583297) суму компенсації за порушення авторських прав у розмірі 43 500 (сорок три тисячі п'ятсот) гривень 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 689 (шiстсот вiсiмдесят дев'ять) гривень 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з ОСОБА_1 (63503, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) до Державного бюджету України штраф у розмірі 4 350,00 грн.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. В решті позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 30.01.2017 р.
Суддя О.В. Бринцев
/Справа №922/3930/16/