79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.01.2017р. Справа № 914/3140/16
За позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів
до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів
про:стягнення боргу, пені, штрафу та неустойки
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Цяпка О.І.
Представники сторін:
від позивача: Мачита Б.А. - представник (довіреність від 03.01.2017р. №18-11-00003);
від відповідача: не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
12.12.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення 283,40 грн. заборгованості по орендній платі, 59,55 грн. пені, 28,34 грн. штрафу та 335,63 грн. неустойки.
Ухвалою суду від 14.12.2016р. відстрочено позивачу сплату судового збору до прийняття рішення, порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 12.01.2017р. Ухвалою від 12.01.2017р. суд відклав розгляд справи на 30.01.2017р.
Представник позивача в судове засідання з'явився, через канцелярію суду супровідним листом подав розрахунок суми боргу у справі №914/1514/16 подав пояснення по справі з додатками, просив позов задоволити повністю. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 13.10.2015р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого державного майна №166, на виконання якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято в строкове, платне користування вбудоване нежитлового приміщення №XXIV, загальною площею 4,5 кв.м., розміщене на першому поверсі гуртожитку та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням господарського суду Львівської області від 25.07.2016р. у справі №914/1514/16 вказаний договір було розірвано. За умовами договору відповідач зобов'язувався не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним перераховувати орендну плату за користування приміщення, однак своїх зобов'язань незважаючи на припинення договірних відносин відповідач не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 283,40 грн. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 59,55 грн. пені, 28,34 грн. штрафу та 335,63 грн. неустойки.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав.
Ухвали суду надсилалися відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та адресу, яка вказана у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формквань, а саме: АДРЕСА_2. Однак поштовий конверт з ухвалою про порушення провадження повернувся до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «За закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
На переконання суду, неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.10.2015р. між позивачем (Орендодавцем) та відповідачем (Орендарем) укладено Договір оренди нерухомого державного нерухомого майна №166 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення (№XXIV), загальною площею 4,5 кв.м., розміщене на першому поверсі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстровий номер майна - 01275963.1.АААДДЛ901), що перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу «Львівський коледж будівництва, архітектури та дизайну».
На виконання Договору, позивачем було передано, а відповідачем, в свою чергу, прийнято в строкове, платне користування вказане в п. 1.1. Договору приміщення, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі нерухомого державного майна від 13.10.2015р.
За умовами п. 3.1.-3.3., 3.6. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затв. постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2015 року 169,13 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - серпень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди червень 2015 року на індекс інфляції за липень та серпень 2015 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 50% до державного бюджету на рахунок визначений ДКСУ, а саме: одержувач коштів - Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку - 31114092702002 (код 22080300); - 50% на рахунок балансоутримувача.
Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, предметом стягнення у даній справі являється заборгованість з орендної плати, пені та штрафу, які підлягає сплаті до державного бюджету України (50%).
У відповідності до п. 5.3. Договору, орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Як встановлено судом, на підставі рішення господарського суду Львівської області від 25.07.2016р. у справі №914/1514/16 Договір було розірвано. Зазначене рішення суду сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили 09.08.2016р. Згідно акту приймання-передавання нерухомого державного майна №166 від 12.10.2016р., об'єкт оренди за Договором було повернуто ФОП ОСОБА_1 його балансоутримувачу.
Однак, як вбачається з долучених до позовної заяви розрахунків, незважаючи на припинення договірних відносин, орендар зобов'язань за Договором (в частині внесення орендної плати) належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 283,40 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).
Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
В силу положень ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
В розділі 3 Договору сторони погодили розмір орендної плати, порядок її нарахування та строки внесення.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Крім цього, такий же обов'язок покладається на орендаря в п. 5.3. Договору.
Законодавцем в ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання умов Договору в частині сплати орендної плати, відповідач заборгував позивачу 280,62 грн. за період: травень -липень 2016р. та серпень (8 днів) 2016р. Нарахування орендної плати за 09.08.2016р. є безпідставним, оскільки в силу приписів ч. 5 ст. 188 ГК України, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Враховуючи те, що рішення суду про розірвання Договору у справі №914/1514/16 набрало законної сили 09.08.2016р., останнім днем нарахування орендної плати є 08.08.2016р.
Так як орендна плата відповідачем у встановлений Договором строк сплачена у повному обсязі не була, така підлягає стягненню з нього в судовому порядку в розмірі 280,62 грн.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 3.7., 3.8. Договору сторонами було погоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені (59,55 грн. за період: 01.05.2016р. - 09.08.2016р.), суд прийшов до висновку, що така підлягає стягненню з відповідача частково за період: 16.06.2016р. - 09.08.2016р. Зокрема, за зобов'язаннями за травень 2016р. на суму 86,13 грн. з 16.06.2016р. - 15.07.2016р. в розмірі 2,39 грн., за липень 2016р. на суму 172,26 грн. з 16.07.2016р. - 09.08.2016р. в розмірі 3,77 грн., всього 6,16 грн. В решті цих вимог суд відмовляє, оскільки нарахування пені проводилося позивачем не лише від сум, які є предметом спору - 280,62 грн., але й від сум заборгованості за попередні періоди, які не є предметом спору у даному випадку та відповідно судом дослідженню не підлягають. Аналогічна позиція викладена у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2016р. у справі №914/425/16.
З приводу стягнення 28,34 грн. штрафу, що становить 10% суми боргу, то такий на думку суду, підлягає стягненню з відповідача частково, виходячи з суми боргу 280,62 грн. та складає 28,07 грн., так як всупереч умовам Договору ним було допущено прострочення виконання зобов'язання більше, ніж на три місяці.
Разом з тим, суд зазначає, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. та постанові ВГС України від 12.06.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011.
Так, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Матеріалами справи, зокрема, рішенням господарського суду Львівської області від 25.07.2016р. у справі №914/1514/16 підтверджено, що Договір на підставі якого відповідачеві було передане в оренду приміщення було розірвано в судовому порядку, рішення суду набрало законної сили 09.08.2016р.
У відповідності до положень 5.9. Договору, орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту приймання-передачі нерухомого державного майна №166 від 12.10.2016р., об'єкт оренди був повернутий відповідачем балансоутримувачу 12.10.2016р.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як зазначив Пленум ВГС України в п. 5.4. постанові від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).
Враховуючи те, що рішення суду у справі №914/1514/16 набрало законної сили 09.08.2016р., позивач був вправі нарахувати відповідачу неустойку за період з 10.08.2016р. до 11.10.2016р. включно. Як вбачається з розрахунку неустойки, така нарахована позивачем за період: 15.08.2016р. - 12.10.2016р. на суму 335,63 грн. Здійснивши перерахунок неустойки, суд приходить до висновку, що така підлягає стягненню з відповідача частково, у розмірі 327,85 грн., оскільки нарахування неустойки за 12.10.2016р. є безпідставним, зважаючи на те, що цього дня об'єкт оренди вже був повернутий.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.
У відповідності до п. 3.3., 3.4. постанови Пленуму ВГС України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення. У разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.
Враховуючи те, що ухвалою від 14.12.2016р. позивачу було відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі, який би в силу приписів Закону України «Про судовий збір» мав становити 1378,00 грн., беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що судовий збір в розмірі 1252,88 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України, пропорційно задоволеним вимогам, а судовий збір в розмірі 125,12 грн. слід стягнути з позивача в дохід державного бюджету України у зв'язку з частковою відмовою у позові.
Керуючись ст.ст. 2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) 280,62 грн. боргу, 6,16 грн. пені, 28,07 грн. штрафу та 327,85 грн. неустойки.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України 1252,88 грн. судового збору.
5. Стягнути з Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) в дохід державного бюджету України 125,12 грн. судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2017 р.
Суддя Крупник Р.В.