01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16
тел. 235-95-51
про повернення позовної заяви
"27" січня 2017 р. Справа № 911/213/17
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши матеріали
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112»
до
Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»
про
визнання права власності та здійснення реєстрації права власності
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (далі - відповідач) про:
- визнання за позивачем право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 2 згідно переліку зазначеного в прохальній частині позовної заяви;
- здійснення реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 2 реєстраційний номер майна 826563 згідно переліку зазначеного в прохальній частині позовної заяви.
Подана позовна заява не може бути прийнята до розгляду господарським судом Київської області, оскільки вона не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містить виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов, зміст позовних вимог.
Позивачем не дотримано вказаних вимог, скільки позивач в позовній заяві не зазначає обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги до відповідача про здійснення реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 2 реєстраційний номер майна 826563 згідно переліку зазначеного в прохальній частині позовної заяви, позаяк відповідач не здійснює державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень. В той же час, позивач не пред'являє позовні вимоги до відповідного державного реєстратора, а пред'являє їх до відповідача у справі - Публічного акціонерного товариства «Мостобуд».
Отже, позивач в позовній заяві не зазначає викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога про здійснення реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 2 реєстраційний номер майна 826563 згідно переліку зазначеного в прохальній частині позовної заяви, саме до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Мостобуд».
Відповідно до абз. 5 п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Враховуючи вищезазначені норми законодавства та беручи до уваги викладене суд дійшов висновку про повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якого суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600 грн.
Відповідно до п. 2.2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК України такий обов'язок покладається на позивача.
Відповідно до п. 2.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Звертаючись з даною позовною заявою до суду, позивач заявляє дві вимоги, майнового та немайнового характеру, а саме:
- визнання за позивачем право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 2 згідно переліку зазначеного в прохальній частині позовної заяви;
- здійснення реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 2 реєстраційний номер майна 826563 згідно переліку зазначеного в прохальній частині позовної заяви.
Отже за подання даного позову до господарського суду справляється судовий збір щодо вимог майнового так і немайнового характеру.
З матеріалів позовної заяви, вбачається, що позивач сплачуючи судовий збір за майнову вимогу виходив з вартості спірного майна, та ставка судового збору як зазначає він є максимальною та становить 240000 грн.
Звертаючись з даною позовною заявою до суду, позивач згідно платіжних доручень: від 13.01.2017 № 16 на суму 120000 грн., від 13.01.2017 № 15 на суму 1600 грн. сплачено судовий збір в загальному розмірі 121600 грн.
Доказів сплати решти суми судового збору в розмірі 120000 грн. у встановлених порядку та розмірі щодо майнової вимоги, а також доказів сплати суми судового збору щодо вимог не майнового характеру в матеріалах позовної заяви відсутні.
Разом з тим, позивач на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» просить суд відстрочити сплату судового збору, про що подав відповідну заяву, яка мотивована скрутним фінансовим становищем товариства позивача.
Суд розглянувши зазначену заяву про відстрочення сплати судового збору зазначає наступне.
Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно абз. 1 підпункту 3.1 пункту 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 та п. 12 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін.
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з відсутністю в установи чи організації коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати (абз. 2, 3 підпункту 3.1 пункту 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7).
Посилання позивача на скрутне фінансове становище, не є тією підставою з якою закон пов'язує можливість відстрочення сплати судового збору.
При вирішені даного питання суд також враховує, що відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не обов'язком, а також суд враховує принцип рівності сторін перед законом і судом визначений в ст. 42 ГПК України.
Враховуючи викладене суд в даному випадку не вбачає правових підстав для відстрочення сплати судового збору за подання даної позовної заяви, в зв'язку з чим відмовляє в задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору.
З огляду на зазначене, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, яким встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Крім того, вимога про реєстрацію права власності на спірне майно може бути розглянута в адміністративному провадженні, оскільки в даному випадку органи державної реєстрації є суб'єктом владних повноважень і діють як органи, що здійснює владні управлінські функції, зокрема, по державній реєстрації прав власності на нерухомість, що виключає розгляд таких вимог за правилами ГПК України, згідно з яким подано даний позов.
Згідно із ч. 3 ст. 58 ГПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву, якщо порушено правила об'єднання вимог.
За вказаних обставин, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.
Керуючись п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» і додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.
Суддя Ю.В. Подоляк