ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.01.2017Справа №910/15890/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укркапітал» до Товариство з обмеженою відповідальністю «Антей Плюс»
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) ОСОБА_1;
2) ОСОБА_2;
3) Рябикіної Алли Анатоліївни;
4) Онопченко Оксани Вікторівни;
5) Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
6) Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нот. округу Ярмолюк М.М.
про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники:
від позивача - Кириленко І.І. (представник за довіреністю);
від відповідача - Степченко С.В. (представник за довіреністю);
від третіх осіб - не з'явилися.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов, у редакції прийнятої судом в порядку ст.ст. 22, 55 ГПК України заяви, поданої 08.11.2016, про зміну предмету позову (в частині) про:
- витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей Плюс» квартири НОМЕР_4, загальною площею 250 кв.м., яка розташована у будинку АДРЕСА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укркапітал»;
- скасування рішення приватного нотаріуса Ярмолюк Маргарита Миколаївни, Дніпропетровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: № 31800390 від 10.10.2016 20:35:53, відповідно до якого 10.10.2016 20:29:39 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис номер НОМЕР_1 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей Плюс» на квартиру НОМЕР_4, загальною площею 250 кв.м., яка розташована у будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2);
- скасування запису номер НОМЕР_1 від 10.10.2016 20:29:39 приватного нотаріуса Ярмолюк Маргарита Миколаївни, Дніпропетровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл., про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей Плюс» на квартиру НОМЕР_4 загальною площею 250 кв.м., яка розташована у будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2).
Позов мотивований тим, що спірна квартира протиправно вибула з власності Позивача через низку рішень судів, які були скасовані, та через низку правочинів, які укладалися починаючи від особи, якій було відомо, що право власності на квартиру оспорюється та їй не належить.
Відповідач у наданому суду відзиві проти позову заперечує, з посиланням, що у зв'язку з визнанням 15.11.2016 постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/9638/16 Відповідача банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури дана справа № 910/15890/16 вже не підсудна Господарському суду міста Києва та підлягає передачі до Господарського суду Дніпропетровської області, оскільки на думку Відповідача вимоги даного позову є майновими вимогами до боржника, тому їх належить розглядати у межах справи про банкрутство, і про передачу даної справи до Господарського суду Дніпропетровської області Відповідач клопоче перед судом в порядку ст. 17 ГПК України.
Дійсно, за приписами ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.
Однак у даному спорі Позивач по відношенню до Відповідача не є його кредитором, та майнових кредиторських вимог до Відповідача не заявляє, оскільки даний спір не є спором про визнання договору недійсним та про визнання права власності на спірне майно, натомість даний спір заявлений в порядку ст. 388 ЦК України, тобто це є спір, у якому Позивач констатує недійсність договорів та доводить перед судом, що він вже є власником майна, заявленого до витребування від добросовісного набувача, яким указує Відповідача за позовом, тобто у даному випадку відсутній як такий сам спір про встановлення права власності на спірне майно, а отже і відносини кредитор/боржник між сторонами спору.
Крім того, даний спір був прийнятий судом до провадження з додержанням правил підсудності (протилежного Відповідач суду не довів), а за приписами ст. 17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Враховуючи все наведене, суд не вбачає підстав для направлення даної справи у порядку ст. 17 ГПК України до Господарського суду Дніпропетровської області та у клопотання Відповідача відмовляє.
Усі Треті особи представників у судове засідання не направляли, судом були отримані письмові пояснення від третіх осіб 1, 5, 6. Зокрема, Третя особа-1, ОСОБА_1, проти позову заперечує, оскільки вважає неправомірним здійснення як державним реєстратором реєстрації права власності на спірне майно за Позивачем, так і скасування реєстрації права власності за ОСОБА_1 на підставі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2016 у справі №826/10826/14, яку наразі оскаржує у Вищому адміністративному суді України, та у зв'язку з чим заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення указаного оскарження.
Судом клопотання про зупинення провадження у справі розглянуто та відхилено, оскільки за приписами ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, але на даний час справа №826/10826/14 вирішена, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2016 у справі №826/10826/14 чинна, і ухвалою від 12.01.2017 Вищий адміністративний суд України відмовив у зупиненні виконання вказаної постанови.
Також, за наслідками розгляду клопотання Третьої особи-1 про повідомлення громадянина США ОСОБА_2 у порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах (1965 року), суд зазначає наступне.
Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (ст. 1 Конвенції). Кожна Договірна Держава призначає Центральний орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6 Конвенції. (ст. 2 Конвенції).
Згідно ст. 10 Конвенції якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує:
a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном,
b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави,
c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.
В даному випадку запитуваною стороною є США, яка на відміну від України, яка п. 5 Закону України від 19.10.2000 р. № 2052-III приєдналася до Конвенції із застереження в т.ч. щодо не використовування на своїй території способів передачі судових документів, передбачених статтею 10 Конвенції, приєднуючись до Конвенції, не робила застережень щодо незастосування на своїй території визначеного п. А) ст. 10 Конвенції способу вручення.
Отже, у випадку, якщо документ підлягає врученню в США, то Конвенція передбачає можливість надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.
Відповідно до статті 15 Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:
а) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,
b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,
с) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Таким чином, для забезпечення повідомлення про розгляд справи громадянина США ОСОБА_2 в порядку, передбаченому Конвенцією, можливо направити судові документи та матеріали по справі в нотаріально засвідченому перекладі на англійську мову безпосередньо поштою, що і було здійснено судом у даній справі щодо третьої сторони спору - громадянина США ОСОБА_2, відтак підстав для відкладення справи та призначення судового засідання на строк не менше шести місяців суд у справі не вбачає.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, які були направлені довірителями для участі у судових засіданнях, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 у справі № 5011-66/1298-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2016, було визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укркапітал» (Позивач) право власності на майнові права на квартири загальною площею 1116 кв.м., які розташовані у будинку АДРЕСА_1 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвес» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укркапітал» квартири НОМЕР_5 (загальною площею 246,6 кв.м.), НОМЕР_6 (загальною площею 411,3 кв.м.), НОМЕР_7 (загальною площею 250,0 кв.м.), НОМЕР_8 (загальною площею 171,2 кв.м.) які розташовані у будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2010, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2010 у справі № 6/647-32/444-32/473-44/176 встановлено, що будинок АДРЕСА_1 є закінченим будівництвом та таким, що введений в експлуатацію.
Виходячи із своїх підтверджених судовими рішеннями прав, Позивач 29.10.2013 зареєстрував, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 у справі № 5011-66/1298-2012, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру НОМЕР_4, яка розташована у будинку АДРЕСА_1. При цьому, суд зауважує, що будинок у якому знаходиться квартира « НОМЕР_3» є тим самим будинком, який вказаний в рішенні як « НОМЕР_3», а різниця є лише стилем написання номеру будинку.
Разом із цим, під час розгляду судом справи № 5011-66/1298-2012 та після прийняття Господарського суду міста Києва рішенням у справі № 5011-66/1298-2012 від 18.07.2012 фізична особа ОСОБА_1, здійснив реєстрацію за собою права власності на квартиру НОМЕР_4 загальною площею 250,0 кв. м., яка знаходиться у будинку АДРЕСА_1 16.08.2012.
При цьому, ОСОБА_1 були використані рішення Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2011 та ухвала Печерського районного суду міста Києва від 08.05.2012 у справі № 2-3143/2011 (6-374/2012), і також ухвала Апеляційного суду міста Києва у справі №22-9855/12 від 24.07.2012.
Спір у Печерському районному суді міста Києва у вказаній справі був між ОСОБА_1, ТОВ «Інвес» та Київським міським БТІ.
Так, указаним рішенням Печерського районного суду міста Києва було:
- визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2, загального орієнтовною площею 250 кв.м., розташовану на четвертому поверсі блоку №2, а також на одне паркувальне місце в підземному автопаркінгу за зазначеною адресою;
- зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (далі - БТІ) здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2, загальною орієнтовною площею 250 кв.м., розташовану на четвертому поверсі блоку №2, а також на одне паркувальне місце в підземному автопаркінгу за зазначеною адресою.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.05.2012 було виправлено допущені в рішенні Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2011
описки, суд вирішив виправити номер квартири з НОМЕР_9 на НОМЕР_10, уточнивши майно, щодо якого визнано право власності, а саме ухвалив виправити описки наступним чином:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру НОМЕР_10
в будинку по вул. Грушевського, НОМЕР_3 в м. Києва, загальною орієнтовною площею 250 кв.м.,
розташовану на 4му поверсі блоку №2, а також на одне паркувальне місце в
підземному автопаркінгу за зазначеною адресою;
- зобов'язати БТІ здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру НОМЕР_10 будинку по вул. Грушевського, НОМЕР_3 в м. Києві, загальною орієнтовною площею 250 кв.м., розташовану на четвертому поверсі блоку №2, а також на одне паркувальне місце в підземному автопаркінгу за зазначеного адресою.
Вказана ухвала була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва у справі №22-9855/12 від 24.07.2012.
Пізніше, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу Апеляційного суду міста Києва у справі №22-9855/12 від 24.07.2012 було скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою від 28.02.2013 у справі № 22-ц/2690/1519/13 Апеляційний суд міста Києва скасував ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08.05.2012 про виправлення описки у номері квартири з НОМЕР_9 на НОМЕР_10, та вказав, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було точно зазначено відомості про об'єкт нерухомого майна, на який було визнано право власності, тому в порядку виправлення описок вносити зміни в номер квартири є неправомірним, та питання виправлення описки у зв'язку зі скасуванням ухвали направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою у справі № 757/5300/13-ц від 08.04.2013 Печерським районним судом міста Києва було відмовлено у виправленні описки в номері квартири з НОМЕР_9 на НОМЕР_10, оскільки саме квартира НОМЕР_9 була предметом спору та саме такий номер квартири позивач вказав у позові, тому описка у номері квартири відсутня.
Як було вказано вище, Позивач 29.10.2013 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру НОМЕР_4, яка розташована у будинку АДРЕСА_1.
Постановою від 04.11.2014 у справі № 826/10826/14 Київський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2014 та ухвалити нове рішення, яким:
- визнав протиправним рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №7340279 від 29 жовтня 2013 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укркапітал» код ЄДРПОУ 32706734 права власності на квартиру НОМЕР_4, яка розташована у будинку АДРЕСА_1;
- зобов'язав Державну реєстраційну службу України скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер НОМЕР_11 від 29 жовтня 2013 року про державну реєстрацію права власності на квартиру НОМЕР_4, яка розташована у будинку АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укркапітал» код ЄДРПОУ 32706734;
- визнав протиправними рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 27 вересня 2013 року щодо внесення запису про право власності на квартиру НОМЕР_4, яка розташована у будинку АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укркапітал».
Вищим адміністративним судом України ухвалою від 19.02.2015 постанову від 04.11.2014 у справі № 826/10826/14 Київського апеляційного адміністративного суду було скасовано, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2014 залишена без змін.
Верховний Суд України скасував вищевказані ухвалу касаційної інстанції, та постанови апеляції і місцевого адміністративного суду, а справу направив на новий розгляд, за результатами якого ухвалою від 28.03.2016 Окружний адміністративний суд міста Києва залишив позов без розгляду.
Отже, запис від 29.10.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за Позивачем права власності на квартиру НОМЕР_4, яка розташована у будинку АДРЕСА_1, є чинним, оскільки у встановленому законом порядку скасований не був (рішення суду про його відміну були скасовані), тому за приписами ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Позивач є законним власником вказаної квартири з 29.10.2013.
І питання не відновлення указаного запису Державною реєстраційною службою України жодним чином не спростовує його чинності, законності та правомірності, оскільки, як було вказано вище судом запис у встановленому законом порядку скасований не був (рішення суду про його відміну були скасовані).
Але, як було вказано вище, 28.04.2016 ОСОБА_1, використавши скасовані станом на 28.04.2016 рішення судів (постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 у справі №826/10826/14, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2012 у справі №6-374/2012, якою було виправлено допущену в рішенні Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2011 у справі №2-3143/2011 описку), здійснив скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності Позивача на квартиру НОМЕР_4 та вніс запис про своє право власності на квартиру НОМЕР_4, що дало йому змогу у подальшому відчужити квартиру НОМЕР_4.
Так, 05.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. посвідчено договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_1 продав квартиру НОМЕР_4 громадянину США ОСОБА_2. У подальшому 13.05.2016 громадянин США ОСОБА_2 продав квартиру НОМЕР_4 Компанії «АВЕРІ ЕССЕТС ЛТД» (Сейшели) шляхом укладання договору купівлі-продажу квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онопченко О.В., і далі 10.10.2016 приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. посвідчила договір про припинення зобов'язання, серія та номер 1597, за яким право власності на квартиру НОМЕР_4 перейшло від Компанії «АВЕРІ ЕССЕТС ЛТД» (Сейшели) до ТОВ «Антей Плюс» (Відповідач).
Враховуючи наведене відчуження квартири НОМЕР_10 05.05.2016 відбулося з порушенням закону, оскільки у п. 2 договору купівлі-продажу від 05.05.2016 зазначено, що документами, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на квартиру НОМЕР_4 є рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2011 №2-3143/2011 та ухвала Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2012 №6-374/2012, які зареєстровані в БТІ 16.08.2012, що не відповідає дійсності, оскільки, як було встановлено та описано вище у рішенні Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2011 №2-3143/2011 мова йшла виключно про квартиру НОМЕР_9 у будинку по вул. Грушевського, НОМЕР_3 в м. Києві, а не про квартиру НОМЕР_4. А щодо ухвали Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2012 №6-374/2012, якою було виправлено описку в рішенні Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2011 (справа №2-3143/2011), а саме виправлено номер квартири з НОМЕР_9 на НОМЕР_4, визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру НОМЕР_4 та зобов'язано БТІ здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру НОМЕР_4, то цю ухвалу було скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.02.2013 у справі №22-ц/2690/1519/13, та у подальшому Печерський районний суду міста Києва ухвалою від 08.04.2013 №757/5300/13-ц відмовив ОСОБА_1 у виправлені номера квартири « НОМЕР_9» у рішенні від 08.08.2011 (№2-5143/2011) на «НОМЕР_7».
При цьому, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2016 у справі №826/10826/14, у якій в якості третьої особи без самостійних вимог приймав участь ОСОБА_1 та яка, відповідно до листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2016 набрала законної сили 09.08.2016, було скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на розташовану у будинку АДРЕСА_3, яка була здійснена 16.08.2012 БТІ за реєстраційним номером НОМЕР_12 (номер запису НОМЕР_13 в книзі 540-91).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є підставою для державної реєстрації такого права.
Станом на 16.08.2012, тобто станом на момент реєстрації права власності на квартиру НОМЕР_4 за ОСОБА_1 в БТІ, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2012 у справі №6-374/2012 ще була чинною, але з 28.02.2013, коли ухвалу від 08.05.2012 було скасовано Апеляційним судом м. Києва (справа №22-ц/2690/1519/13), тобто підстава перестала існувати, що, зокрема, дозволило Позивачу зареєструвати вже своє право на квартиру НОМЕР_4 у державному реєстрі у 2013.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що починаючи з 28.02.2013 у ОСОБА_1 була відсутня передбачена законом (п, 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») підстава вважатися належним та законним власником квартири НОМЕР_4, і ця обставина ОСОБА_1 була відома, оскільки він був учасником всіх судових процесів, результатом яких було скасовано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2012 №6-374/2012 про зміну номеру квартири у судовому рішенні від 08.08.2011 (справа №2- 3143/2011).
Тобто ОСОБА_1, відчужуючи квартиру НОМЕР_4 та підписуючи 05.05.2016 договір купівлі-продажу квартири НОМЕР_10, протиправно та свідомо використав вже скасовані судом: постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 у справі №826/10826/14 та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2012 у справі №6-374/2012, а також ввів в оману не тільки іншу сторону договору (покупця), а й приватного нотаріуса, який посвідчував угоду.
За приписами ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Враховуючи наведене, посвідчений 05.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_1 продав квартиру НОМЕР_4 громадянину США ОСОБА_2, у розумінні ст. 228 ЦК України є таким, що порушує публічний порядок, оскільки цей правочин за свідомою волею ОСОБА_1 призвів до незаконного заволодіння власністю Позивача з боку іншої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, посвідчений 05.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_1 продав квартиру НОМЕР_4 громадянину США ОСОБА_2, є недійсним в силу закону (ст. 228 ЦК України), тобто нікчемним, і подальше визнання його недійсним не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків (крім тих, що пов'язані з його недійсністю).
Враховуючи, що квартира НОМЕР_10 не залишилася у володінні ОСОБА_2, а на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13.05.2016 перейшла у володіння та власність Компанії «АВЕРІ ЕССЕТС ЛТД», а на підставі договору про припинення зобов'язання передаванням відступного перейшла у володіння та власність Відповідача, то порушене право власності Позивача на спірну квартиру підлягає захисту через право віндикації з вимогою до Відповідача в порядку ст.388 ЦК України.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ст. 338 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Судом встановлено, що спірна квартира НОМЕР_10 була відчужена особою (ОСОБА_1), яка не мала на час відчуження права власності на неї (передбаченого законом чинного правовстановлюючого документу), оскільки станом на 05.05.2016 було скасоване рішення (ухвала суду), яким ОСОБА_1, підтверджував своє право власності саме на спірну квартиру НОМЕР_10, а не на будь-яку іншу.
Судом також враховано, що на час винесення рішення є чинною постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2016 № 826/10826/14 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру НОМЕР_10, яка була здійснена 16 серпня 2012 року БТІ за реєстраційним номером НОМЕР_12 (номером запису НОМЕР_13 в книзі 540-91).
Ухвалою від 12.01.2017 Вищим адміністративним судом України було відмовлено у зупиненні виконання вказаної постанови.
Договори купівлі-продажу квартири НОМЕР_4, відповідно від 05.05.2016 та 30.05.2016, а також договір про припинення зобов'язання передаванням відступного від 10.10.2016 - мали відплатний характер, тобто є всі підстави для витребування майна у добросовісного набувача, у даному випадку - у Відповідача.
При цьому, від Позивача законом не вимагається послідовно визнання усіх договорів недійсними. Судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України у справі № 3-103гс11 від 17.10.2011, що у разі, коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.
Усі інші, окрім вищеописаних, надані сторонами та третіми особами письмові докази та пояснення судом до уваги не приймаються як такі, що на результат вирішення спору не вплинуть враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини.
Враховуючи усе вищенаведене суд визнає обґрунтованими вимоги Позову про витребування належної Позивачу на праві власності квартири в порядку ст. 388 ЦК України від добросовісного набувача, а також про скасування рішення нотаріуса та скасування запису про реєстрацію права власності на спірне майно за Позивачем.
Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей Плюс» квартиру НОМЕР_4, загальною площею 250 кв.м., яка розташована у будинку АДРЕСА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укркапітал».
Скасувати рішення приватного нотаріуса Ярмолюк Маргарита Миколаївни, Дніпропетровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: № 31800390 від 10.10.2016 20:35:53, відповідно до якого 10.10.2016 20:29:39 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис номер НОМЕР_1 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей Плюс» на квартиру НОМЕР_4, загальною площею 250 кв.м., яка розташована у будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2).
Скасувати запис номер НОМЕР_1 від 10.10.2016 20:29:39 приватного нотаріуса Ярмолюк Маргарита Миколаївни, Дніпропетровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл., про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей Плюс» на квартиру НОМЕР_4 загальною площею 250 кв.м., яка розташована у будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укркапітал» витрати зі сплати судового збору в розмірі 52428,70 гривень.
Видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 31.01.2017
Суддя Сташків Р.Б.