ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
25 січня 2017 року Справа № 913/1328/16
Провадження №26/913/1328/16
За позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Харків
до Луганського обласного військового комісаріату, м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 1908,24 грн
Суддя Масловський С.В.;
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1Ю, юрисконсульт відділу правового забезпечення Харківської філії за довіреністю №744 від 12.12.2016;
від відповідача: представник не прибув.
В судовому засіданні 25.01.2017 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
30.11.2016 Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського обласного військового комісаріату про стягнення 1908,24 грн.
30.11.2016 ухвалою господарського суду Луганської області порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 19.12.2016, ухвалою від 19.12.2016 відкладено на 10.01.2017.
16.12.2016 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області подав відзив, в якому просить суд відмовити у задоволені позову, у зв'язку з тим, що за отриманні телекомунікаційні послуги розрахувався в повному обсязі. На підтвердження надає платіжні доручення на загальну суму 7230,41 грн, з яких 3572,87 грн за 2015 рік, 3657,54 грн за 2016 рік. Відповідач надає докази направлення позивачу відзиву та акту звірки розрахунків. Також, відповідач просить суд провести судове засідання без участі представника Луганського обласного військового комісаріату.
10.01.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що відповідач сплатив 363,07 грн заборгованості за телекомунікаційні послуги та просить суд стягнути з відповідача 67,64 грн - 3 % річних; 687,58 грн - інфляційних нарахувань; 789,95 грн - заборгованість за телекомунікаційні послуги. Також позивач надає письмові пояснення на відзив відповідача, в яких зазначає, що в позовній заяві заявлена сума з урахуванням добровільних оплат відповідача, які зазначені в розрахунку суми основного боргу; спору між сторонами щодо сум оплат не має; відповідач погасив основну заборгованість в розмірі 363,07 грн; за період з грудня 2014 року по червень 2016 року до стягнення з відповідача підлягає сума в розмірі 789,95 грн. Як доказ вручення/надсилання відповідачеві рахунків на сплату за отримані телекомунікаційні послуги за заявлений період позивач надає копії поштових реєстрів.
Згідно з ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п.3.10 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 встановлено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача, зокрема, зменшити розмір позовних вимог, можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.
Вказана заява приймається судом до розгляду і в подальшому справа розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог.
25.01.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав акт звірки розрахунків та копії платіжних доручень.
25.01.2017 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що на виконання умов договору про надання телекомунікаційних послуг надав відповідачу послуги, які останній прийняв, але оплатив не в повному обсязі. Так, позивач зазначає, що на час звернення з позовом до суду борг відповідача складає 1153,02 грн.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-
01.12.2014 між позивачем - Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” та відповідачем - Луганським обласним військовим комісаріатом, як абонентом, укладено договір № 5224847 про надання телекомунікаційних послуг. Умовами договору сторони погодили, що укртелеком відповідно до умов договору зобов'язується надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги згідно з переліком і в обсягах, замовлених абонентом, за встановленими значеннями показників якості (послуги), а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору (п.1). Укртелеком зобов'язаний надавати замовлені абонентом послуги цілодобово відповідно до вимог Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 (правила), умов, цього договору та інших нормативно-правових актів і нормативних документів у сфері телекомунікацій України. У разі зміни законодавства в сфері телекомунікацій щодо порядку надання та отримання телекомунікаційних послуг Сторони зобов'язуються з моменту набрання чинності новим актом законодавства дотримуватись його положень. У такому випадку цей договір застосовується лише в частині, яка не суперечить чинному законодавству (п.3.1.1). Абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати отриманні послуги в повному обсязі (п.3.4.2.). Укртелеком починає проводити розрахунки за послуги за цим договором з дати початку їх надання (п.4.8.). Розрахунковий період становить один місяць (п.4.12.). Розрахунок за отриманні послуги оплачується абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати), та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати (авансової) оплати. У разі не отримання рахунку до десятого числа місяця, що настає, після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанції (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутись до служби розрахунків Укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму (п.4.16.). Якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомила письмово про його припинення договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік (п.7.2.).
Відповідно до рахунків-актів за телекомунікаційні послуги, а саме: рахунок за грудень 2014 року на суму 1034,37 грн; рахунок за січень 2015 року на суму 234,36 грн; рахунок за березень 2015 року на суму 234,36 грн; рахунок за квітень 2015 року на суму 234,36 грн; рахунок за травень 2015 року на суму 234,36 грн; рахунок за червень 2015 року на суму 234,36 грн; рахунок за липень 2015 року на суму 234,36 грн; рахунок за серпень 2015 року на суму 234,36 грн; рахунок за вересень 2015 року на суму 234,36 грн; рахунок за жовтень 2015 року на суму 234,36 грн; рахунок за листопад 2015 року на суму 599,99 грн; рахунок за грудень 2015 року на суму 363,07 грн; рахунок за січень 2016 року на суму 363,86 грн; рахунок за лютий 2016 року на суму 364,68 грн; рахунок за березень 2016 року на суму 366,13 грн; рахунок за квітень 2016 року на суму 405,68 грн; рахунок за травень 2016 року на суму 365,72 грн; рахунок за червень 2016 року на суму 363,07 грн, загальна вартість поставлених позивачем та прийнятих відповідачем послуг складає 6599,45 грн.
Відповідно до платіжних доручень, а саме: №188 від 25.09.2015 на суму 1640,52 грн; №308 від 11.11.2015 на суму 234,36 грн; №344 від 16.11.2015 на суму 263,64 грн; №414 від 07.12.2015 на суму 599,99 грн; №426 від 07.12.2015 на суму 234,36 грн; №453 від 16.12.2015 на суму 1640,52 грн; №145 від 22.02.2016 на суму 363,86 грн; №258 від 15.03.2016 на суму 364,68 грн; №357 від 08.04.2016 на суму 366,13 грн; №622 від 20.05.2016 на суму 370,17 грн; №722 від 14.06.16 на суму 365,72 грн; №722 від 14.06.2016 на суму 365,72 грн; №869 від 19.07.2016 на суму 363,07 грн, відповідачем здійснена оплата телекомунікаційних послуг на загальну суму 5766,50 грн.
Також відповідачем надані до матеріалів справи платіжні доручення за липень 2016 року №998 від 17.08.2016 на суму 375,07 грн; за серпень 2016 року №1074 від 08.09.2016 на суму 363,07 грн; за вересень 2016 року №1210 від 17.10.2016 на суму 367,20 грн; за жовтень 2016 року №1338 від 14.11.2016 на суму 358,57 грн;
Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Зобов'язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг споживачі зобов'язані дотримуватися вимог цих Правил; виконувати умови договору, в тому числі своєчасно оплачувати отримані послуги.
Частин 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору №5224847 від 01.12.2014 про надання телекомунікаційних послуг, було надано відповідачу телекомунікаційні послуги в період з грудня 2014 року по червень 2016 року на загальну суму 6599,45 грн, які відповідачем прийняті, що підтверджується рахунками - актами за телекомунікаційні послуги, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідач свої зобов'язання по повній оплаті телекомунікаційних послуг, відповідно до п.4.16 (Розрахунок за отриманні послуги оплачується абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати), та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати (авансової) оплати) - в повному обсязі не виконав, за телекомунікаційні послуги розрахувався частково, а саме на суму 5766,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи). Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем, за розрахунками суду складає 832,95 грн. В свою чергу позивач у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, з урахуванням якої розглядається справа, зазначає, що відповідачем було здійснено оплату за період з 30.09.2015 по 22.07.2016 на загальну суму 5809,50 грн, на підтвердження чого крім платіжних доручень (в якості часткової оплати), надає акт звірки взаєморозрахунків. Суд дослідив зазначений акт, та встановив, що 16.05.2016 відповідач здійснив оплату в сумі 43,00 грн, але належних доказів оплати в розумінні статті 34 ГПК України (виписка з банку, платіжне доручення, тощо) суду надано не було.
Твердження відповідача про відсутність заборгованості з посиланням на платіжні доручення за період з липня 2016 - жовтень 2016, судом до уваги не приймаються, адже предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по червень 2016 року, а відповідно до призначення платежу по платіжних дорученнях за період з липня 2016 - жовтень 2016, оплата здійснювалась за наступні місяці, які не є предметом розгляду даної справи.
За таких обставин судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 832,95 грн, але враховуючи те, що суд розглядає справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню в межах позовних вимог, а саме в сумі 789,95 грн.
Позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 67,64 грн та інфляційні витрати в розмірі 687,58 грн.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Як зазначено у пункті 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з січня 2014 року по травень 2016 року в сумі 687,58 грн та встановлені математичні помилки. Суд вважає за доцільне навести власний розрахунок.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції:
Місяць надання послугСума боргу, грн.Період нарахування Індекс інфляції за весь період простроченняСума інфляції, грн.
Грудень 20141034,3702.2015- 09.2015383,89137,11
Січень 2015234,3603.2015 - 09.201570,80130,21
Лютий 2015234,3604.2015 - 09.201541,06117,52
Березень 2015234,3605.2015 - 11.20158,86103,78
Квітень 2015234,3606.2015- 11.20153,63101,55
Травень 2015234,3607.2015-11.20152,68101,14
Червень 2015234,3608.2015-06.201618,68107,97
Липень 2015234,3609.2015-06.20620,72108,84
Серпень 2015234,3610.2015-06.20614,99106,40
Жовтень 2015263,6412.2015-06.20614,98105,68
всього 580,29
Суд зазначає, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 580,29 грн за період з лютого 2015 року по червень 2016 року.
Перевіривши розрахунок 3% річних наданих позивачем, суд приходить до висновку, що розрахунок зроблено у відповідності з вимогами чинного законодавства та є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме за період з 21.01.015 по 30.06.2016 у розмірі 67,64 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме основний борг в розмірі 789,95 грн, інфляційні витрати в розмірі 580,29 грн, 3% річних у розмірі 67,64 грн.
У відповідності до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в сумі 1282,32 грн.
Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Луганського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 07668758, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 38) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (код ЄДРПОУ 21560766, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Свободи, буд. 7/9.) основну заборгованість в розмірі 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн 95 коп., інфляційні витрати в розмірі 580 (п'ятсот вісімдесят) грн 29 коп., 3% річних в розмірі 67 (шістдесят сім) грн 64 коп., а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 1282 (одна тисяча двісті вісімдесят дві) грн 32 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 30.01.2017.
Суддя С.В. Масловський