ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.01.2017Справа №910/20094/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське", м. Київ
про стягнення заборгованості в сумі 7044,12 грн.
Суддя Комарова О.С.
Представники сторін:
від позивача Сакун А.О. (представник за довіреністю)
від відповідача Прокопенко П.С. (представник за довіреністю)
В судовому засіданні 24 січня 2017 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", 03 листопада2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 281016-24507/п від 28.10.2016 року до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське", про стягнення заборгованості в сумі 7044,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № НОМЕР_4.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2016 року порушено провадження у справі № 910/20094/16, призначено розгляд справи на 29.11.2016 року.
29 листопада 2016 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебування судді Комарової О.С. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року розгляд справи призначено на 13.12.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 року розгляд справи відкладено на 10.01.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року судом, за клопотанням представника відповідача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 24.01.2017 року.
В судове засідання 24.01.2017 року представники сторін з'явились. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та дав пояснення по суті спору, а також подав відзив на позовну заяву.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Разом з цим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
18 грудня 2013 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (надалі - позивач, страховик) та ОСОБА_3 (надалі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1979/13-Тз/К/02 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - договір).
Об'єктом договору є транспортний засіб "Daewoo Nexia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхового випадку, зокрема, збитки внаслідок ДТП (будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП).
Відповідний страховий випадок настав 07.10.2014 року на пр. Ватутіна у м. Києві, а саме: ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом «Chevrolet Lacetti», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом "Daewoo Nexia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб "Daewoo Nexia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується довідкою з місця пригоди та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9446565, виданими органами МВС України (копії довідок містяться в матеріалах справи).
Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Києва від 20.11.2014 року у справі № 754/18217/14-п (провадження № 3/754/4565/14), якою накладено на ОСОБА_4 за скоєння адміністративного правопорушення адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340,00 грн.).
Відповідно до звіту № 649 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного оцінювачем ТОВ «Незалежна Експертно-Асистуюча Компанія» - ОСОБА_5, вартість відновлювального ремонту, завданого власникові транспортного засобу "Daewoo Nexia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 7134,73 грн.
Судом встановлено, що зазначений звіт № 649 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу складений за допомогою комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджений наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.
В матеріалах справи також наявна ремонтна калькуляція № 649_2014, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Daewoo Nexia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 7134,73 грн.
08.10.2014 року власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля "Daewoo Nexia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Позивачем 31.10.2014 року та 12.12.2014 року було складено та підписано страхові акти № 1979/13-Тз/К/02-1 та № 1979/13-Тз/К/02-1-2, згідно з якими пошкодження транспортного засобу автомобіля "Daewoo Nexia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в загальній сумі 7044,12 грн.
На підставі складених страхових актів № 1979/13-Тз/К/02-1 від 31.10.2014 року та № 1979/13-Тз/К/02-1-2 від 12.12.2014 року позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, сплатив страхувальнику за договором суму страхового відшкодування в загальному розмірі 7044,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 24704 від 03.11.2014 року на суму 6169,01 грн. та № 28409 від 16.12.2014 року на суму 875,11 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на неподання позивачем заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, що суперечить положенням ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та є підставою для відмови в позові.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до положень ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Нормами п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За приписами п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
З аналізу матеріалів справи випливає, що ОСОБА_4 застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом укладення з відповідачем полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_4 (належним чином засвідчена копія витягу з МТСБУ про поліс № НОМЕР_4 міститься в матеріалах справи).
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до положень п. 22.1 до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладеним відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності НОМЕР_4, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану ОСОБА_4 шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_4 транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Аналізуючи матеріали справи, суд встановив, що вартість матеріального збитку транспортного засобу "Daewoo Nexia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зокрема, бамперу заднього, визначено на підставі рахунку № УККЗ000351/0000000989 від 14.10.2014 року СТО - ФОП ОСОБА_6 - та становить 6669,11 грн. (копія рахунку міститься в матеріалах справи).
Разом з цим, в матеріалах справи також наявний рахунок № УККЗ000351/0000000989 від 14.10.2014 року СТО - ФОП ОСОБА_6 про визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу "Daewoo Nexia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зокрема, бамперу - та становить 7544,22 грн.
В свою чергу, позивач у додаткових поясненнях, поданих до суду 15.11.2016 року, вказав, що 03.11.2014 року на підставі рахунку № УККЗ000351/0000000989 від 14.10.2014 року на суму 6669,11 грн., за вирахуванням розміру франшизи в сумі 500,10 грн., здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику позивача, якому було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 6169,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24704 від 03.11.2014 року.
В той же час, у зв'язку із підвищенням цін на запасні частини, рахунок № УККЗ000351/0000000989 від 14.10.2014 року СТО - ФОП ОСОБА_6 було відкоректовано з урахуванням актуальних цін, у зв'язку з чим вартість відновлювального ремонту пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу "Daewoo Nexia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 7544,22 грн.
Так, позивач зазначив, що відкоректований рахунок № УККЗ000351/0000000989 від 14.10.2014 року СТО - ФОП ОСОБА_6 став підставою для здійснення позивачем доплати страхового відшкодування в сумі 875,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28409 від 16.12.2014 року.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно п. 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Судом встановлено, що в рахунку № УККЗ000351/0000000989 від 14.10.2014 року на суму 6669,11 грн. визначено, що до переліку використаних запасних частин відноситься бампер задній, до ремонтних робіт відноситься, зокрема, заміна бамперу заднього, тоді як в рахунку № УККЗ000351/0000000989 від 14.10.2014 року на суму 7544,22 грн. визначено, що до переліку використаних запасних частин відноситься, зокрема, бампер.
Водночас, відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9446565, виданої органами МВС України, в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб "Daewoo Nexia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження задньої центральної частини.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, на підставі саме якого рахунку позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 7044,12 грн., оскільки в матеріалах справи наявні два рахунки № УККЗ000351/0000000989 від однієї і тієї ж дати, тобто від 14.10.2014 року СТО - ФОП ОСОБА_6 на різні суми (рахунок на суму 6669,11 грн. та рахунок на суму 7544,22 грн.) та з різними переліками використаних запасних частин (бампер задній - рахунок № УККЗ000351/0000000989 від 14.10.2014 року на суму 6669,11 грн. та бампер - рахунок № УККЗ000351/0000000989 від 14.10.2014 року на суму 7544,22 грн.).
Крім того, як встановлено судом, у відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що неподання позивачем заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, що суперечить положенням ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та є підставою для відмови в позові.
Так, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 року у справі № 3-49гс-15 при дослідженні аналогічних обставин, а саме строку, протягом якого страхова організація, яка виплатила страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту має право на звернення до страхової організації, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність осіб, які на законних підставах керують транспортним засобом водій, якого визнаний винним у ДТП, дійшов таких висновків:
- згідно з підпунктом 1.1 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування" (підпункт 1.2 статті 1 зазначеного Закону);
- відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;
- тобто наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Враховуючи викладене вище, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну, не приймаються судом до уваги.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 6169,01 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1206,81 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (ЄДРПОУ 25186738, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38б, оф. 12) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (ЄДРПОУ 33908322, адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154) грошові кошти в розмірі 6169,01 грн. (шість тисяч сто шістдесят дев'ять гривень 01 копійка) та судовий збір - 1206,81 грн. (одна тисяча двісті шість гривень 81 копійка). Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 31.01.2017 року.
Суддя О.С. Комарова