ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
25 січня 2017 року Справа № 913/1293/16
Провадження №26/913/1293/16
За позовом Лисичанської міської ради Луганської області, м. Лисичанськ Луганська область
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Лисичанськ Луганська область
про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди
Суддя Масловський С.В.
В засіданні брали участь:
від позивача - не прибув;
від відповідача - не прибув;
В судовому засіданні 25.01.2017 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
25.11.2016 Лисичанська міська рада Луганської області звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.11.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 07.12.2016, ухвалою від 07.12.2016 відкладено на 20.12.2016, ухвалою від 20.12.2016 відкладено на 10.01.2017, ухвалою від 10.01.2017 відкладено на 25.01.2017.
19.12.2016 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в його задоволені, у зв'язку з тим, що позивач є юридичною особою зареєстрованою і утвореною не у встановленому законом порядку; не є власником земельної ділянки; до позовної заяви не надано доказів які у відповідності до Земельного кодексу України є підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою; не надано доказів видачі і подання клопотання про припинення права користування земельної ділянкою. Також, відповідач зазначає, що немає законної підстави для звільнення земельної ділянки. Оскільки він продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та немає від другої сторони договору листа-повідомлення про заперечення, такий договір вважається поновленим.
Також відповідач подає клопотання про припинення провадження у справі у порядку п.1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Просить суд постановити окрему ухвалу на підставі ст.90 Господарського процесуального кодексу України, якою направити подані до суду документи для проведення досудового розслідування фактів відкритого викрадення майна територіальної громади м. Лисичанськ, заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, незаконного створення юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності, зловживання владою або службовим становищем, службового підроблення, службової недбалості; постановити у порядку ст.211 Цивільного процесуального кодексу окрему ухвалу, яку направити до Міністерства юстиції України щодо незаконного внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб даних про Лисичанську міську раду Луганської області. Крім того відповідач зазначає про відсутність цивільної правосуб'єктності у Лисичанської міської ради, а тому провадження підлягає припиненню.
Суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, адже відповідно до закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті, селище, село;
Згідно витягу з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, вбачається, що юридична особа - Лисичанська міська рада Луганської області, зареєстрована як орган місцевого самоврядування - 21.05.1997. Доказів протилежного, а саме скасування державної реєстрації, станом на момент розгляду справи, суду надано не було. Також суд звертає увагу відповідача, що посилання останнього на статтю 211 Цивільно-процесуального кодексу, є необґрунтованим, адже господарські суди України при розгляді справ, користуються господарсько-процесуальним кодексом України.
20.12.2016 відповідач на адресу електронної пошти господарського суду Луганської області надіслав копії чеків та платіжних доручень на підтвердження здійснення сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою.
20.12.2016 в судовому засіданні представник позивача надав власне письмове підтвердження того, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, немає рішення цих органів з такого спору. Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
10.01.2017 в судовому засіданні представник позивача надав пояснення на відзив відповідача, в яких зазначає, що факти утворення та держаної реєстрації юридичної особи - Лисичанської міської ради Луганської області визнано загальновідомими та не потребують доказування, а твердження відповідача щодо відсутності законних прав у позивача розпоряджатися землями територіальної громади є безпідставними.
23.01.2017 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області подав заяву, в якій просить суд припинити провадження у справі на підставі п.п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, так як позивач не є юридичною особою. Суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, з урахуванням вищенаведеного, а саме: згідно витягу з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, вбачається, що юридична особа - Лисичанська міська рада Луганської області, зареєстрована як орган місцевого самоврядування - 21.05.1997. Доказів протилежного, а саме скасування державної реєстрації, станом на момент розгляду справи, суду надано не було.
25.01.2017 в судове засідання представники сторін не з'явились.
Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-
12 серпня 2005 року, на виконання рішення Лисичанської міської ради від 08.07.2005 року № 953, між позивачем, Лисичанською міською радою, як орендодавцем, та відповідачем, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, було укладено договір оренди землі зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок за № 040540600113 (далі - договір оренди), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймаєм в строкове платне користування земельну ділянку для розташування та експлуатації торгового кіоску, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1).
Відповідно до умов договору, а саме: в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0011 га, у тому числі: - під тимчасову споруду (п. 2), на земельній ділянці розташована тимчасова споруда торгового кіоску (п. 3), договір укладено до 01.01.2012 починаючи з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8).
27 липня 2005 року, на виконання умов договору оренди, між позивачем та відповідачем, складено акт прийому-передачі земельної ділянки.
Відповідно до висновку зазначеному в акті звірки виконання умов договору оренди землі від 27.10.2011, "орендар самовільно збільшив площу земельної ділянки яка використовується для розміщення торгівельного кіоску до 0,0025 га, у зв'язку з чим ним не дотримані умови договору оренди землі".
Відповідно до листа управління власності Лисичанської міської ради № 1272-01/02 від 09.11.2011, відповідача повідомлено про не продовження договору оренди землі, у зв'язку з встановленням самовільного збільшення розміру земельної ділянки у два рази, з 0,0011 га до 0,0025 га.
06.04.2012 року управління власності Лисичанської міської ради листом № 411/01-02, повідомило відповідача, про те, що після приведення земельної ділянки у відповідність до умов договору, буде розглянуто питання про поновлення договору оренди.
Згідно з рішенням Лисичанської міської ради сьомого скликання № 4/43 від 24.12.2015 затверджено перелік перейменованих вулиць, а саме: квартал Ленінського комсомолу перейменовано на квартал Центральний.
Згідно з рішенням комісії з питань благоустрою території міста Лисичанська, затвердженого протоколом засідання комісії від 12.10.2016, вирішено надіслати фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 попередження про демонтаж торгівельного кіоску в районі житлового будинку НОМЕР_2.
13.10.2016 року на адресу відповідача було направлено попередження № 3733/01-06, згідно з яким останнього зобов'язано провести демонтаж торгівельного кіоску до 23 жовтня 2016 року, яке відповідач отримав особисто 18.10.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
24.10.2016 згідно акту обстеження території міста Лисичанська з питань благоустрою, було встановлено невиконання попередження, щодо демонтажу торгівельного кіоску, АДРЕСА_1.
Також позивачем долучено до матеріалів справи претензію, протокол зборів, колективну скаргу, лист на ім'я голови міста Лисичанська, мешканців будинку АДРЕСА_1, про систематичне порушення громадського порядку та розпивання спиртних напоїв біля кіоску фізичної особи підприємця ОСОБА_1
Відповідач на підтвердження продовження дії договору оренди долучив до матеріалів справи платіжні доручення та копії квитанцій про сплату орендних платежів (а.с. 86-97).
Суд проаналізувавши надані матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі, та враховуючи те, що договір оренди було укладено до 01.01.2012 року, дійшов висновку, що для аналізу правовідносини які виникли між позивачем та відповідачем по договору оренди, застосовуються норми законодавства які діяли в той час.
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Згідно з статтею 124 Земельного кодексу України, а саме: Ч. 1. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Ч. 2. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Ч. 3. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Ч. 4. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено;
Згідно з статтею 33 Закону України "Про оренду землі", по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що договір оренди припинив свою дію 01.01.2012, адже по-перше позивач відмовився від продовження договору оренди, у зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору, самовільно збільшивши розмір земельної ділянки, що підтверджується актом звірки виконання умов договору оренди землі від 27.10.2011; по-друге відповідно до листа № 1272-01/2 від 09.11.2011 орендодавець повідомив відповідача про не продовження договору оренди; Станом на момент розгляду справи, відповідач не надав доказів повідомлення орендодавця про бажання реалізувати переважне право на продовження договору оренди в порядку встановленому п. 8 договору.
Твердження відповідача про те, що останній продовжує сплачувати орендні платежі на підтвердження продовження договору оренди, судом до уваги не приймаються, адже як встановлено судом вище, договір оренди земельної ділянки припинив свою дію 01.01.2012.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
У п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011) роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Відповідно до статті 28 Закону України "про регулювання містобудівної діяльності", ч. 2. Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Частина 3, розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Частина 4, розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, № 244 від 21.10.2011, затверджено порядок "розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" а саме: пункт 2.1, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки; пункт 2.2 замовник який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди.
Спеціальним законом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини є Закон України "Про благоустрій населених пунктів".
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
Згідно зі статтею 21 вказаного Закону розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Згідно ст. 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.
Відповідно до статті 20 ст. 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Згідно з ч. 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до статті ст. 42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у: 6) самовільному зайнятті території (частини території) об'єкта благоустрою населеного пункту;
Згідно з статтею 212 Земельного кодексу України, Ч. 1 самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Ч. 2. приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; Ч. 3. повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
14.06.2007 року рішенням двадцять першої сесії Лисичанської міської ради № 314, було затверджено правила благоустрою міста Лисичанська, Новодружківка, Привілля", відповідно до п. 11 яких, заборонено без погодження з відповідними службами, самовільно займати земельні ділянки.
Враховуючи те, що договір оренди від 12 серпня 2005 року, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок за № 040540600113, припинив свою дії 01.01.2012, позивач повідомив відповідача про не продовження договору оренди, та звернувся з попередженням про зобов'язання провести демонтаж тимчасової споруди, а відповідач продовжує займати земельну ділянку без правовстановлюючих документів (ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України), суд дійшов висновку, що відповідачем самовільно зайнято земельну ділянку, а тому вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель та споруд - є законною (ч. 3 статті 212 Земельного кодексу України), обґрунтованою, доведеною належними та допустимим доказами, та такою що підлягає задоволенню.
У відповідності до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в сумі 1378,00 грн.
Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0011 га, кадастровий номер НОМЕР_3 розташовану АДРЕСА_1, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель та споруд.
3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дата народження) на користь Лисичанської міської ради Луганської області (93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця імені М. Грушевського, ідентифікаційний код 26522196) судовий збір в сумі - 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 30.01.2017.
Суддя С.В. Масловський