ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.01.2017Справа №910/23754/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа»
про стягнення 1 608 765,99 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Бунечко В.І. - по дов. № 10-488/д від 08.08.2016
від відповідача Чорнобай Д.В. - по дов. № 13/13 від 04.04.2016
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа» 1 608 765,99 грн., з яких: 1 275 671,97 грн. попередньої оплати за електричну енергію, 234 570,28 грн. пені, 76 565,45 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 21 958,29 грн. - 3% річних внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору купівлі-продажу електричної енергії № 3/42-МРТ від 25.12.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23754/16 та призначено її до розгляду на 24.01.2017.
Позивачем 28.12.2016 до відділу діловодства суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог та витрат по сплаті судового збору на майно та грошові кошти Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа».
Позивачем в судовому засіданні 24.01.2017 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог та витрат по сплаті судового збору на майно та грошові кошти Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа».
Судом розглянуто в судовому засіданні заяви позивача про забезпечення позову та відмовлено в їх задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Відповідно до ч. 3 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з ч. 3 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії
Обраний позивачем спосіб забезпечення позову про накладення арешту на майно не співвідноситься з предметом позову, а отже відсутній конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому заходи про накладення арешту на майно не спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.
При цьому, заявниками не надано достатньо обґрунтованих даних про те, що грошові суми відповідача можуть зникнути, погіршитись, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.
Таким чином, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Позивач в судовому засіданні 24.01.2017 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав. Відповідач в судовому засіданні 24.01.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував.
В судовому засіданні 24.01.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
25.12.2015 між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа» (постачальник, відповідачем) та НГВУ «Надвірнафтогаз», який діє від імені Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (покупець, позивач) було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 3/42-МТР (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором постачальник зобов'язується продати (поставити) активну електричну енергію, а покупець - приймати й сплачувати електричну енергію на умовах та в терміни, передбачені цим договором.
Згідно з п. 3.1.1 договору постачальник зобов'язується продавати покупцеві електричну енергію в обсягах, терміні і за ціною на умовах цього договору.
Згідно з п. 9.1 договору він набуває чинності з 01.01.2016 та діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань.
Відповідно до п. 5.1 договору орієнтована вартість цього договору складає 19 998 000,00 грн.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань електроенергію повністю не поставив, в зв'язку з чим має повернути сплачені позивачем кошти в розмірі 1 275 671,97 грн., а також нараховані пеню в сумі 234 570,28 грн., інфляційні втрати в сумі 76 565,45 грн. та 3% річних в сумі 21 958,29 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 5.2 договору ціна електроенергії за 1кВт год, що постачається споживачу складає 99% від діючого роздрібного тарифу по відповідному класу напруги встановлених НКРЕ України в розрахунковому місяці для відповідної електропередавальної організації з врахуванням ПДВ, у випадку дотримання умов оплати за купований обсяг електричної енергії згідно п. 5.3.
Відповідно до п. 5.3 договору оплата за обсяг електричної енергії, що купується покупцем у розрахунковому періоді здійснюється покупцем самостійно платіжними дорученнями поетапно, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника в наступний термін:
до 2 числа розрахункового періоду - 35% від загальної вартості заявленого у розрахунковому періоді обсягу електроенергії з урахуванням ПДВ,
до 10 числа розрахункового періоду - 35% від загальної вартості заявленого у розрахунковому періоді обсягу електроенергії з урахуванням ПДВ,
до 20 числа розрахункового періоду - 30% від загальної вартості заявленого у розрахунковому періоді обсягу електроенергії з урахуванням ПДВ.
В квітні місці 2016 року при початковому сальдо в розмірі 137 433,78 грн. позивач здійснив оплату відповідачу за електроенергію в розмірі 2 175 887,84 грн. (платіжне доручення № 1104 від 08.04.2016 на суму 515 544,60 грн., платіжне доручення № 1278 від 22.04.2016 на суму 41 895,37 грн., платіжне доручення № 1386 від 29.04.2016 на суму 485 388,29 грн., повідомлення-авізо за квітень 2016 троку на суму 733 059,58 грн.
В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі електричної енергії № 27 від 30.04.2016 відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв електричну енергію лише вартістю 1 037 649,65 грн.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Доказів в підтвердження поставки позивачу електричної енергії на сплачену позивачем суму в розмірі 1 275 671,97 грн. відповідачем не подано. Заборгованість в сумі 1 275 671,97 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 18.01.2010, справа № 42/423).
В матеріалах справи наявна вимога № 10/1277 від 01.06.2016, в якій позивач вимагав у відповідача повернути оплату в розмірі 1 275 671,97 грн. Дана вимога надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією 13.06.2016 (підтверджується квитанцією та описом вкладення у цінний лист від 13.06.2016).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 1 275 671,97 грн. коштів, сплачених за електричну енергію, яка фактично поставлена не була.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Так, у п. 6.3 договору сторони передбачили, що за порушення постачальником строків постачання електричної енергії, постачальник оплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострчення.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договором визначено, що повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії на ОРЕ - документ, що готується постачальником на підставі письмової заяви покупця в порядку і в термін, встановлений цим договором та подається до ДП «Енергоринок» через Електропередавальну організацію. Форма повідомлення на заявлений обсяг купівлі електроенергії на ОРЕ затверджена НКРЕКП.
Згідно з п. 3.1.4 договору постачальник зобов'язаний своєчасно оформлювати та надавати до ДП «Енергоринок» узгоджене з покупцем на наступний розрахунковий період повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії в ОРЕ встановленої форми. Повідомлення оформлюється на підставі письмової заявки покупця на обсяг купівлі електричної енергії в розрахунковому періоді згідно п. 3.3.2 цього договору.
Відповідно до п. 3.3.2 договору покупець зобов'язаний щомісяця до 12 (включно) числа, що передує розрахунковому, надавати постачальнику на узгодження заявку на обсяг постачання електричної енергії на наступний розрахунковий період (календарний місяць з першого по останнє число включно) та граничні величини споживання електричної потужності у годину ранкового і вечірнього піків (ліміти потужності) за формою додатку № 1 до договору, за підписом уповноважено особи покупця, скріпленої печаткою.
Згідно з п. 4.1 договору обсяг електричної енергії, що купується покупцем у розрахунковому періоді, визначається сторонами в план-графіку купівлі-продажу електричної енергії за формою додатку № 1 до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору.
Позивачем жодного доказу в підтвердження того, що ним подавались відповідачу визначені договором повідомлення на обсяг постачання електричної енергії не подано, як і не подано узгоджений план-графік купівлі-продажу електричної енергії, а отже не доведено факту неналежного виконання зобов'язань відповідача щодо своєчасного постачання електричної енергії.
Згідно з п. 3.1.7 договору за неможливості постачання електричної енергії покупцю у наступному розрахунковому періоді, письмово повідомляти про це покупця і електропередавальну організацію не пізніше ніж до 21-го числа місяця попереднього до розрахункового.
Наявний в матеріалах справи лист відповідача № 182 від 05.05.2016, в якому останній повідомляв НГВУ «Надвірнафтогаз» про те, що з 01.05.2016 постачання електроенергії буде здійснювати ПАТ «Прикарпаттяобленерго» не приймається судом в якості підтвердження, що передбачене п. 3.1.7 договору, оскільки зі змісту листа не вбачається, що він стосується саме договору купівлі-продажу електричної енергії № 3/42-МТР від 25.12.2015.
Матеріалами справи не підтверджується порушення відповідачем строків постачання електроенергії за договором, а тому вимоги про стягнення пені в розмірі 234 570,28 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.
Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України), згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).
Умовами договору розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до положень частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції, що встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором лише за порушення грошових зобов'язань.
У відповідності до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 76 565,45 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 21 958,29 грн. - 3% річних нарахованих на попередню оплату є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 12, код ЄДРПОУ 32113410) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) 1 275 671 (один мільйон двісті сімдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 97 коп. попередньої оплати за електричну енергію, 19 135 (дев'ятнадцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 08 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 31.01.2017.
СуддяВ.В. Сівакова