Кіровоградської області
26 січня 2017 рокуСправа № 912/4723/16
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/4723/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТУС-ТРЕЙД", м. Дніпропетровськ
до відповідача: Приватного підприємства "ВК і К", м. Дніпро
про стягнення 55 212,47 грн
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 18.01.16;
від відповідача - участі не брали.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІРТУС-ТРЕЙД" (далі - ТОВ "ВІРТУС-ТРЕЙД", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "ВК і К" (далі - ПП "ВК і К", відповідач) заборгованості в сумі 55212,47 грн, з якої: 50 784,60 грн основного боргу, 2 716,04 грн пені, 274,64 грн - 3% річних та 1 437,19 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань, що виникли за договором поставки №1803ВТ від 18.03.2015 щодо оплати вартості поставленого товару.
Ухвалою господарського суду від 20.12.2016 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/4723/16; розгляд справи в судовому засіданні призначено на 26.01.2017.
В судовому засіданні 26.01.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2017 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач участі уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 31).
Крім того, при розгляді даної справи господарський суд враховує, що станом на дату розгляду справи місцезнаходженням Приватного підприємства "ВК і К" є: 49125, АДРЕСА_1.
Однак, необхідно виходити з того, що на момент порушення провадження у даній справі відповідач був зареєстрований за адресою: 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Дружби, 17, а тому дана справа прийнята господарським судом Кіровоградської області до свого провадження з додержанням правил підсудності, встановлених ч. 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, справа прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Враховуючи вищенаведені норми дана справа повинна бути розглянута господарським судом Кіровоградської області, хоча під час розгляду справи змінилося місцезнаходження відповідача.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
На підставі викладеного господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 26.01.2017 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі доказами.
Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
18.03.2015 між ТОВ "ВІРТУС-ТРЕЙД" (Постачальник) та ПП "ВК і К" (Покупець) укладено договір поставки № 1803ВТ з протоколом розбіжностей (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, поставити продукцію (далі - Продукція), а Покупець в порядку та на умовах, визначених даним Договором, прийняти та оплатити таку продукцію (а.с. 17-22).
Відповідно до п. 1.3. Договору, номенклатура товару, що поставляється, ціна, обумовлюється сторонами в додатках до цього Договору або у видаткових накладних, які прирівнюються до специфікації в розумінні Господарського кодексу України.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що поставка продукції здійснюється партіями за заявками Покупця на підставі цього Договору та Специфікацій до нього.
Відповідно до п. 3.2. Договору (в редакції Протоколу розбіжностей) право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця після підписання сторонами накладної. У момент приймання-передачі Товару Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві супровідні документи на Товар: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну і документи (сертифікати), що підтверджують якість товару.
У розділі 5 Договору сторони погодили умови розрахунку. Так, п. 5.1. Договору визначено, що розрахунок за цим Договором проводиться у національній валюті - гривні -безготівково, шляхом перерахування коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника.
Оплата конкретної партії продукції проводиться на умовах, зазначених в Договорі та Специфікації і може передбачати як передоплату, так і оплату по факту поставки або на умовах відстрочки платежу. В разі відстрочки платежу, або в разі часткової передплати, Покупець проводить оплату поставленої партії - у строк не більше 5 банківських днів з моменту поставки (п.п. 5.2.- 5.3. Договору).
Відповідно до п. 5.4. Договору, в разі, якщо сторони не узгодили в Специфікації порядок оплати, оплата продукції проводиться по факту поставки, тобто Покупець проводить оплату поставленої продукції в день поставки. Якщо поставка проведена не у банківський день, оплата поставленої партії продукції повинна бути проведена Покупцем у перший банківський день наступний за днем поставки.
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017, але у всякому випадку до виконання сторонами зобов'язань, узятих за даним Договором в періоді його дії (п. 8.1. Договору).
Договір та Протокол розбіжностей до Договору підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
На виконання умов Договору протягом 2015-2016 позивач здійснював відповідачу поставки продукції, яка оплачувалась відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.
Зокрема, на виконання умов Договору позивач 29.09.2016 поставив відповідачу продукцію на загальну суму 51 872,10 грн, що підтверджується підписаною повноважними представниками сторін та скріпленою печатками підприємств видатковою накладною № РН-290920 від 29.09.2016 (а.с. 24) та товарно-транспортною накладною (а.с. 25).
Підпис особи про отримання товару на вказаних видаткових накладних скріплено печаткою ПП "ВК і К".
Проте, як повідомляє позивач, відповідачем вартість отриманого товару за вказаною видатковою накладною оплачено частково в сумі 1 087,50 грн, що підтверджується за 28.10.2016 (а.с. 36).
За розрахунком позивача станом на дату подання позову за відповідачем рахується заборгованість в сумі 50 784,60 грн (51 872,10 грн - 1 087,50 грн).
Факт поставки, часткових оплат та наявності заборгованості відповідачем визнано та підтверджується складеним сторонами станом на 16.11.2016 актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 23).
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №1803ВТ від 18.03.2015 в частині здійснення оплати вартості отриманого товару стало підставою для позивача звернутись до Господарського суду Кіровоградської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За договором поставки, згідно ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 50 784,60 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару у встановлені строки не виконав, позивачем заявлено до стягнення з ПП "ВК і К" 2 716,04 грн пені, 274,64 грн 3% річних та 1 437,19 грн інфляційних втрат.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.
Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого товару в установлений договором строк є підставою для застосування до останнього штрафної санкції у вигляді пені.
Визначення пені наведено у частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно якого пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення зобов'язання, у т.ч. неустойкою, вчиняється в письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).
Сторонами в пункті 7.3. Договору поставки № 1803ВТ від 18.03.2015 передбачено, що в разі порушення умов цього Договору щодо строків поставки та оплати, винна сторона сплачує другій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент її нарахування за кожен день прострочки від суми несплати або від суми непоставленої продукції.
Розрахунок позивача по нарахуванню інфляційних (а.с. 7) в сумі 1 437,19 грн за жовтень 2016 відповідає наведеним вище положенням, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на вимоги частини першої ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Як зазначено в пункті 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, господарський суд наводить власний розрахунок пені і 3% річних в межах періоду розрахунку позивача.
За період прострочення з 30.09.2016 по 27.10.20161 на суму боргу 51 872,10 грн, пеня становить - 1 190,51 грн; 3% річних становлять 119,05 грн;
За період прострочення з 28.10.2016 по 05.12.2016 на суму боргу 50 784,60 грн, пеня становить 1 515,21 грн; 3% річних становлять 162,34 грн,
всього пеня в сумі 2 705,72 грн та 3% річних в сумі 281,39 грн.
Однак, враховуючи те, що розмір нарахованих позивачем 3% річних не перевищує розміру 3% річних відповідно до здійсненого господарським судом розрахунку, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 274,64 грн.
Пеня, яка підлягає стягненню з відповідача, згідно розрахунку здійсненого господарським судом, становить 2 705,72 грн. У задоволенні пені в іншій частині господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "ВІРТУС-ТРЕЙД" до ПП "ВК і К" підлягають частковому задоволенню на суму 50 784,60 грн основного боргу, 2 705,72 грн пені, 274,64 грн 3% річних та 1 437,19 грн інфляційних. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "ВК і К" (49125, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 13745730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТУС-ТРЕЙД" (49000, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 112/13, ідентифікаційний код 35114291) 50784,60 грн основного боргу, 2 705,72 грн пені, 274,64 грн 3% річних та 1 437,19 грн інфляційних, а також 1378,00 грн судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 31.01.2017.
Суддя В.В.Тимошевська