Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"17" січня 2017 р. Справа № 911/3647/16
Господарський суд Київськоїобласті у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахофабрика Київська”,
Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка
про стягнення 38391,20 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 14/20-105-16 від 15.12.2016 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 27.10.2016 р.);
Державне публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Птахофабрика Київська” (далі - відповідач) про стягнення 49772,13 грн., з яких 44345,35 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 4449,34 грн. пені, 429,67 грн. 3 % річних та 547,77 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов договору №10-10-592 ств-фл/987 від 03.12.2010 р. фінансового лізингу відповідач не сплатив у повному обсязі чергові лізингові платежі № 22 та № 23, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 44345,35 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі п. 7.1. договору нараховано 4449,34 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 429,67 грн. 3 % річних та 547,77 грн. інфляційних втрат.
15.12.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 10Д-1033 від 14.12.2016 р. про збільшення розміру кількісних показників позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що відповідачем були здійснені оплати 24.11.2016 р. на суму 5000,00 грн., 02.12.2016 р. на суму 5000,00 грн., 06.12.2016 р. на суму 5000,00 грн. та 09.12.2016 р. на суму 2000,00 грн., якими частково погашено суму основного боргу, та просить стягнути з відповідача 35019,56 грн., з яких 27375,35 грн. заборгованості, 5734,47 грн. пені, 1345,99 грн. інфляційних втрат та 563,75 грн. 3 % річних.
15.12.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про відстрочку сплати суми заборгованості, в якій відповідач, посилаючись на ст. 121 ГПК України, просить відстрочити сплату заборгованості у сумі 27375,35 грн. та штрафних санкцій у сумі 5426,78 грн. до 01.03.2017 р.
26.12.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 14/1861 від 22.12.2016 р. про збільшення розміру кількісних показників позовних вимог, в якій позивач зазначає, що 14.12.2016 р. наступив черговий лізинговий платіж, що становить 29949,75 грн. та не сплачений відповідачем, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 65327,64 грн., з яких 57295,10 грн. заборгованості, 6085,13 грн. пені, 1345,99 грн. інфляційних втрат та 601,42 грн. 3 % річних. Вказана заява за своїм змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог.
27.12.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли уточнення до заяви про відстрочку сплати суми заборгованості, в якій відповідач зазначає, що станом на 27.12.2016 р. відповідачем сплачено 44000,00 грн. заборгованості та просить у зв'язку з складною фінансовою ситуацією підприємства відстрочити виплату заборгованості у сумі 345,35 грн. та 5426,78 грн. штрафних санкцій до 01.03.2017 р.
10.01.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення № ЮД-1035 від 05.01.2017 р., в яких позивач заперечує проти задоволення заяви відповідача про відстрочку заборгованості, посилаючись на ст. 17 Бюджетного кодексу України, та вказує, що відповідачем не наведено жодних виняткових випадків та обставин, що можуть слугувати підставою для відстрочки виконання судового рішення.
10.01.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 14/08 від 05.01.2017 р. про збільшення розміру кількісних показників позовних вимог. Позивач зазначає, що 27.12.2016 р. відповідачем були здійснені оплати у сумі 27000,00 грн. та 29.12.2016 р. у сумі 345,35 грн., проте, посилаючись на ст. 534 ЦК України, позивачем кошти у сумі 6260,46 грн. зараховано на погашення пені, а залишок від сплачених коштів у сумі 20739,54 грн. та сплачені 29.12.2016 р. кошти у сумі 345,35 грн. зараховано на погашення суми заборгованості.
Крім того, позивачем за період з 29.12.2016 р. по 04.01.2017 р. донараховано 193,91 грн. пені та 20,83 грн. 3 % річних. Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 38391,20 грн., з яких 36210,21 грн. заборгованості, 193,91 грн. пені, 1345,99 грн. інфляційних втрат та 641,09 грн. 3 % річних. Вказана заява за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог.
Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 38391,20 грн., з яких 36210,21 грн. заборгованості, 193,91 грн. пені, 1345,99 грн. інфляційних втрат та 641,09 грн. 3 % річних.
У судових засіданнях 24.11.2016 р., 27.12.2016 р. та 10.01.2017 р. судом оголошувались перерви до 15.12.2016 р., 10.01.2017 р. та до 17.01.2017 р. відповідно.
Представник позивача у судових засіданнях 24.11.2016 р., 27.12.2016 р., 10.01.2017 р. та 17.01.2017 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру кількісних показників позовних вимог №14/08 від 05.01.2017 р.
Представник відповідача у судових засіданнях 24.11.2016 р., 27.12.2016 р., 10.01.2017 р. та 17.01.2017 р. проти позовних вимог заперечував та просив відстрочити сплату суми заборгованості та штрафних санкцій з підстав, викладених у заяві про відстрочку.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
03.12.2010 р. між відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (лізингодавець), найменування якого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 951 від 31.08.2011 р. змінено на державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», та закритим акціонерним товариством “Птахофабрика Київська”, правонаступником якого відповідно до відомостей з ЄДР є товариство з обмеженою відповідальністю “Птахофабрика Київська”, (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 10-10-592 ств-фл/987 (далі - договір), відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п. 1 договору).
Відповідно до п. 2.1. договору лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904.
Згідно з п. 2.2. договору строк лізингу відраховується з дати підписання акта приймання-передачі між сторонами, що укладається у 5-ти автентичних примірниках.
Відповідно до п. п. 2.3., 2.4. договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року. Витрати з доставки предмета лізингу до лізингоодержувача несе лізингоодержувач.
Пунктом 3.2.1. договору встановлено, що лізингодавець зобов'язаний відповідно до самостійного вибору лізингоодержувача та визначеної ним специфікації укласти договір поставки предмета лізингу з відповідним постачальником і передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачеві згідно переліку, встановленому додатком до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Підписання сторонами акта свідчить про належне виконання лізингодавцем встановлених лізингоодержувачем умов та специфікацій предмета лізингу та прийняття лізингоодержувачем такого виконання. Зобов'язання лізингодавця щодо передачі предмета лізингу лізингоодержувачу вступають в дію з моменту надходження на рахунок лізингодавця попереднього платежу, визначеного п. 4.2. договору.
Пунктами 5.1.-5.2. договору передбачено, що предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежів у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.2. договору. Предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця.
Пунктом 3.4.3. договору встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 4.1. договору за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 (десяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу; відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу; одноразову комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7(семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що лізингоодержувач після укладення договору, на підставі виставленого лізингодавцем рахунку, який діє протягом трьох днів, перераховує на рахунки лізингодавця: попередній лізинговий платіж в розмірі, визначеному пунктом 4.1. даного договору; одноразову комісію за організацію поставки техніки в розмірі, визначеному пунктом 4.1. даного договору. Датою сплати попереднього платежу і комісії є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.
Відповідно до п. 4.3. договору з моменту підписання акта лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному у п. 4.1. даного договору. Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж здійснюється через три місяці з дати підписання акта, подальші платежі - через кожні три місяці.
Згідно з п. 4.4. договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».
Пунктом 8.1. договору передбачено, що договір набирає чинності від дати надходження суми попереднього платежу, сплаченого на підставі виставленого лізингодавцем рахунку згідно п. 4.2. договору на рахунок лізингодавця і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором.
Сторонами підписано додаток № 1 «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу» до договору фінансового лізингу № 10-10-592 ств-фл/987 від 03.12.2010 р., згідно з яким предметом лізингу є трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221-19 у кількості 2-х штук загальною вартістю 856800,00 грн.
Відповідно до п. 4.4. договору сторонами було підписано додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 10-10-592 ств-фл/987 від 03.12.2010 р. «Графік сплати лізингових платежів», в якому визначено черговість лізингових платежів, їх розмір та строк лізингу.
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
14.12.2010 р. на виконання умов договору ВАТ «Харківський тракторний завод» (завод-виготовлювач - продавець) передав, а відповідач прийняв у платне користування за актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 1 предмет лізингу - трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221-19 у кількості 2-х штук загальною вартістю 856800,00 грн., який підписаний представниками ВАТ «Харківський тракторний завод» (завод-виготовлювач), Національною компанією «Украгролізинг» (лізингодавець) та ЗАТ “Птахофабрика Київська” (лізингоодержувач).
Отже, враховуючи те, що акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 1 був підписаний сторонами 14.12.2010 р., відповідач згідно з графіком сплати лізингових платежів повинен був сплатити чергові лізингові платежі № 22 у сумі 30913,65 грн. не пізніше 14.06.2016 р., № 23 у сумі 30431,70 грн. не пізніше 14.09.2016 р. та № 24 у сумі 29949,75 грн. не пізніше 14.12.2016 р.
Проте, відповідач в порушення умов договору фінансового лізингу свої зобов'язання в частині сплати чергових лізингових платежів, а саме № 22 та № 23, за предмет лізингу, що визначені в додатку № 2 до договору фінансового лізингу № 10-10-592 ств-фл/987 від 03.12.2010 р., станом на час звернення позивача до суду із даним позовом виконав частково у сумі 17000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача.
Як вбачається з банківських виписок з рахунку позивача, після порушення провадження у справі 24.11.2016 р. відповідачем було сплачено 5000,00 грн., 02.12.2016 р. - 5000,00 грн., 06.12.2016 р. - 5000,00 грн., 09.12.2016 р. - 2000,00 грн., 27.12.2016 р. - 27000,00 грн. та 29.12.2016 р. - 345,35 грн.
Позивачем отримані від відповідача кошти 24.11.2016 р. у сумі 5000,00 грн., 02.12.2016 р. у сумі 5000,00 грн., 06.12.2016 р. у сумі 5000,00 грн. та 09.12.2016 р. у сумі 2000,00 грн. зараховано в погашення заборгованості за лізинговими платежами.
Отже, станом на 26.12.2016 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 57295,10 грн.
Позивачем на підставі п. 7.1. договору нараховано відповідачу 6260,46 грн. пені на заборгованість відповідача з врахуванням проплат, за загальний період з 15.06.2016 р. по 26.12.2016 р.
Відповідно до п. 7.1. договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Як вбачається з заяви позивача № 14/08 від 05.01.2017 р., позивач, керуючись ст. 534 Цивільного кодексу України, з отриманих від відповідача коштів 27.12.2016 р. у сумі 27000,00 грн. зарахував в рахунок погашення пені 6260,46 грн., а залишок у сумі 20739,54 грн. зараховано позивачем на погашення заборгованості за договором.
Також, позивачем на погашення заборгованості відповідача зараховано отримані від відповідача кошти 29.12.2016 р. у сумі 345,35 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 36210,21 грн. (57295,10 грн. - 20739,54 грн. - 345,35 грн.) заборгованості за лізинговими платежами.
Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Оскільки договором не встановлено черговості погашення вимог кредитора, то позивачем правомірно зараховано з отриманих від відповідача коштів у сумі 27000,00 грн. в рахунок погашення пені.
Проте, наданий позивачем розрахунок пені, нарахованої на заборгованість відповідача з врахуванням проплат, за загальний період з 15.06.2016 р. по 26.12.2016 р., є арифметично невірним.
Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума пені, нарахована на заборгованість відповідача з врахуванням проплат, за загальний період з 15.06.2016 р. по 26.12.2016 р., становить 6239,55 грн.
Отже, керуючись ст. 534 Цивільного кодексу України, з отриманих позивачем від відповідача коштів 27.12.2016 р. у сумі 27000,00 грн. підлягають зарахуванню в рахунок погашення пені 6239,55 грн.
Решта коштів у сумі 20760,45 грн. та 345,35 грн., отриманих позивачем 29.12.2016 р., підлягає зарахуванню в погашення заборгованості відповідача за договором.
Отже, враховуючи вищевикладене заборгованість відповідача перед позивачем становить 36189,30 грн. (57295,10 грн. - 20760,45 грн. - 345,35 грн.).
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача у сумі 36189,30 грн. зі сплати чергових лізингових платежів станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 36210,21 грн. заборгованості підлягає частковому задоволенню у сумі 36189,30 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача 193,91 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за період з 29.12.2016 р. по 04.01.2017 р.
Як вже зазначалось, відповідно до п. 7.1. договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Згідно з ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Проте, наданий позивачем розрахунок пені є арифметично невірний, оскільки відповідачем нараховано пеню на заборгованість відповідача у сумі 36210,21 грн., в той час як судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 36189,30 грн.
Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума пені, нарахованої за період з 29.12.2016 р. по 04.01.2017 р., на 36189,30 грн. заборгованості відповідача, становить 193,80 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 641,09 грн. 3 % річних та 1345,99 грн. інфляційних втрат.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 641,09 грн. 3 % річних, нарахованих за загальний період з 15.06.2016 р. по 04.01.2017 р., на заборгованість відповідача з врахуванням проплат.
Наданий позивачем розрахунок 3 % річних є арифметично невірний.
Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом сума 3 % річних, нарахованих за загальний період з 15.06.2016 р. по 04.01.2017 р., на заборгованість відповідача з врахуванням проплат, становить 642,84 грн. Проте, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 641,09 грн., в межах заявлених позовних вимог.
Позивач просить стягнути з відповідача 1345,99 грн. інфляційних втрат, нарахованих за вересень 2016 р., на заборгованість відповідача за лізинговим платежем № 23 на суму 30431,70 грн.; за період з 02.11.2016 р. по 23.11.2016 р., на заборгованість відповідача у сумі 44345,35 грн.
Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Враховуючи вищевикладене, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за період, в якому заборгованість відповідача існувала менше місяця, а саме за вересень 2016 р., оскільки заборгованість відповідача за лізинговим платежем № 23 на суму 30431,70 грн. виникла лише з 15.09.2016 р., та за період з 02.11.2016 р. по 23.11.2016 р., оскільки у вказаному періоді заборгованість у сумі 44345,35 грн. існувала менше місяця.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1345,99 грн. інфляційних втрат не підлягає задоволенню.
Що стосується заяви відповідача про відстрочку сплати заборгованості, в якій відповідач просить суд відстрочити сплату заборгованості до 01.03.2017 р., то суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).
Оскільки обставини, зазначені у заяві відповідача не є винятковими для відстрочки виконання рішення та не ускладнять виконання рішення, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про відстрочку сплати заборгованості у даній справі.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Птахофабрика Київська” (07413, Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, код 05513187) на користь Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16 А, код 30401456) 36189,30 грн. (тридцять шість тисяч сто вісімдесят дев'ять грн. 30 коп.) заборгованості, 193,80 грн. (сто дев'яносто три грн. 80 коп.) пені, 641,09 грн. (шістсот сорок одну грн. 09 коп.) 3% річних та 1328,93 грн. (одну тисячу триста двадцять вісім грн. 93 коп.) судового збору.
2. В іншій частині позову відмовити.
Рішення підписано 31.01.2017 р.
Суддя О.О. Рябцева