ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.01.2017Справа № 910/4305/16
Господарський суд міста Києва у складі судді: Комарової О.С., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на дії органу державної виконавчої служби
у справі № 910/4305/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Інвестбудсервіс"
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про: стягнення 4 220 825,83 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог),
Представники сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача (скаржника) Василенко А.О. (представник за довіреністю)
від ВДВС: не з'явились
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Інвестбудсервіс", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 4 220 825,83 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/4305/16 від 10.05.2016 року (суддя Комарова О.С.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Інвестбудсервіс" задоволено (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог).
Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/4305/16 від 01.09.2016 року рішення суду першої інстанції від 10.05.2016 року залишено без змін.
12 вересня 2016 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/4305/16 від 10.05.2016 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 року, було видано наказ.
Супровідним листом № 06-14.1/2716 від 11.10.16 року матеріали справи №910/4305/16 було направлено до Київського апеляційного господарського суду для перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 року у справі № 910/4305/16 в касаційному порядку Вищим господарським судом України.
До Господарського суду міста Києва надійшла скарга № 13836/6 від 07.10.2016 року на дії органу державної виконавчої служби, в якій скаржник просить суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишного Артема Володимировича щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 27.09.2016 року по ВП №52297349;
- визнати недійсною постанову про стягнення виконавчого збору від 27.09.2016 року по ВП №52297349.
Скарга обґрунтована тим, що примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2016 року у справі №910/4305/16 в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" не відбулося, тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 11.11.2016 року зазначену заяву передано для розгляду судді Комаровій О.С.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 року у справі № 910/4305/16 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги № 13836/6 від 07.10.2016 року на дії органу державної виконавчої служби у справі № 910/4305/16 до повернення матеріалів справи № 910/4305/16 до Господарського суду міста Києва.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 10.05.2016 у справі № 910/4305/16 - без змін, матеріали справи були повернуті до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 року розгляд скарги призначено на 17.01.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 року розгляд скарги відкладено на 31.01.2017 року.
Через відділ діловодства суду 26.01.2017 року від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві супровідним листом ВП № 52297349 від 25.01.2017 року надійшли копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 52297349.
В судовому засіданні 31.01.2017 року представник відповідача (скаржника) підтримав доводи скарги та дав пояснення по суті скарги.
Представники позивача та ВДВС в судове засідання 31.01.2017 року не з'явились, про причини неявки до суду не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Розглянувши відповідну скаргу заявника та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданої Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).
Законодавцем передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписів ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
В силу ст.129-1 Конституції України та ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби та регламентує порядок і особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
За приписами ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови), державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.
Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Зокрема, згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду, є постанова державного виконавця.
Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця, оформлені відповідною постановою.
Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва № 910/4305/16 від 10.05.2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Інвестбудсервіс" задоволено (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог).
Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/4305/16 від 01.09.2016 року рішення суду першої інстанції від 10.05.2016 року залишено без змін.
12 вересня 2016 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/4305/16 від 10.05.2016 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 року, було видано наказ.
Так, у поданій до суду скарзі скаржник зазначає, що 22.09.2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52297349 з примусового виконання наказу № 910/4305/16 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Публічного акціонерного товариства «Інвестбудсервіс» 4 266 670,84 грн. Крім того, в пункті 2 резолютивної частини вищезазначеної постанови вказано, що боржнику самостійно виконати рішення суду в термін до 26.09.2016 (включно) та надати письмове підтвердження про виконання.
Скаржник вказує, що постанова про відкриття виконавчого провадження отримана ним 26.09.2016 року о 13 год. 24 хв., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції та роздруківкою з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (копія міститься в матеріалах справи), що унеможливило виконати дане рішення у встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання.
27.09.2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. винесено постанову про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" виконавчого збору в розмірі 426 667,08 грн.
Як зазначає скаржник, ним 04.10.2016 року платіжними дорученнями №№ 32475, 32476 перераховано ПАТ «Інвестбудсервіс» заборгованість по даному виконавчому провадженню (копії містяться в матеріалах справи).
Також, скаржник вказує, що 03.10.2016 року до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві представником скаржника було нарочно здано заяву про відкладення провадження виконавчих дій, а 04.10.2016 заяву про закінчення виконавчого провадження (копії містяться в матеріалах справи).
Як зазначено скаржником у поданій до суду скарзі, примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2016 року у справі №910/4305/16 в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" не відбулося, тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови від 27.09.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору.
Частинами ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
За змістом ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 2 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
Статтею 35 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Частиною 8 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) встановлено, що державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Положеннями статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) визначено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції. Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи Національної поліції, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.
Відповідно до п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.
За приписами ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
В п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Як вже було встановлено судом, 22.09.2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52297349 з примусового виконання наказу № 910/4305/16 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Публічного акціонерного товариства «Інвестбудсервіс» 4 266 670,84 грн. Крім того, в пункті 2 резолютивної частини вищезазначеної постанови вказано, що боржнику самостійно виконати рішення суду в термін до 26.09.2016 (включно) та надати письмове підтвердження про виконання.
З наданих в матеріалах справи доказів вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана скаржником (ПАТ "Укртрансгаз") 26.09.2016 року о 13 год. 24 хв., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції та роздруківкою з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (копія міститься в матеріалах справи).
27.09.2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. винесено постанову про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" виконавчого збору в розмірі 426 667,08 грн.
В той же час, 04.10.2016 року платіжними дорученнями №№ 32475, 32476 скаржником (ПАТ "Укртрансгаз") було перераховано ПАТ «Інвестбудсервіс» суму заборгованості у виконавчому провадженні ВП № 52297349 (копії містяться в матеріалах справи).
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що 03.10.2016 року до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві представником скаржника (ПАТ "Укртрансгаз") було подано заяву про відкладення провадження виконавчих дій, а 04.10.2016 заяву про закінчення виконавчого провадження (копії містяться в матеріалах справи).
Водночас, матеріали справи не містять, а головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. не надано належних та допустимих доказів звернення його в межах виконавчого провадження ВП № 52297349 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року у справі №910/4305/16 до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо), як і не містять доказів виходу державного виконавця за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника, а відтак суд дійшов висновку, що старшим державним виконавцем не було вчинено всіх дій з метою отримання достовірних відомостей щодо відсутності у боржника майна, оскільки зворотного суду не надано.
Тобто, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. всупереч приписам ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) не вживалися заходи примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року.
Так, суд звертає увагу, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.
Окрім того, положеннями частини третьої статті 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 року у справі № 3-217гс14, від 06.07.2015 року у справі № 6-785цс15 та Вищого господарського суду України від 12.01.2016 року у справі № 20/49.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги викладені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Махової Діани Анатоліївни щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 27.09.2016 року по ВП №52297349 та визнання недійсною постанови про стягнення виконавчого збору від 27.09.2016 року по ВП №52297349.
Відповідно до вимог ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на дії органу державної виконавчої служби у справі № 910/4305/16 - задовольнити.
2. Визнати неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Махової Діани Анатоліївни щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 27.09.2016 року по ВП №52297349.
3. Визнати недійсною постанову про стягнення виконавчого збору від 27.09.2016 року по ВП №52297349.
4. Копію даної ухвали направити позивачу у справі № 910/4305/16 та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С.Комарова