ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.01.2017Справа №910/23636/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА-С"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД"
про стягнення 234 069,59 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Балан С.М. (довіреність)
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАРТА-С" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД" (відповідач) 234 069,59 грн., з яких: 201900,00 грн. - основний борг, 3606,62 грн. - 3% річних, 14435,70 грн. - інфляційні збитки, 14127,27 грн. - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №87 про надання послуг з охорони від 01.04.2015 в частині оплати за надані послуги, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 201900,00 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 3606,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 14435,70 грн. та пеня у розмірі 14127,27 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 порушено провадження по справі № 910/23636/16 та призначено її до розгляду на 26.01.2017.
11.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.
Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2017 надав суду повідомлення, що станом на 26.01.2017 заборгованість згідно позову не погашена. Представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 26.01.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.
У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103040467428.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 26.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
01.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПАРТА-С" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД" (замовник, відповідач) укладений договір №87 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату надавати послуги з охорони майна замовника, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Чорновола, 28/1 у Шевченківському районі міста Києва (об'єкт будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит"), переданого відповідно до "Акта приймання-передачі майна під охорону" (додаток №1 до цього договору), а замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг на умовах і в порядку, встановлених цим договором.
Згідно із п. 2.1. договору заходи з охорони майна визначаються виконавцем та узгоджуються із замовником у додатку № 2 до цього договору.
В пункті 3.1. договору сторони погодили, що виконавець здійснює охорону майна замовника з моменту передачі майна під охорону і до моменту зняття майна з-під охорони, яке відбувається шляхом оформлення сторонами відповідного акту повернення майна з-під охорони, якщо інше не визначено договором.
Виконавець зобов'язався надавати якісно послуги згідно з умовами і вимогами договору (пп. 4.4.1), а замовник зобов'язався відповідно до умов договору оплачувати послуги виконавця (пп. 4.2.7).
Відповідно до п. 5.1. договору, по закінченню календарного місяця, але у строк не пізніше 07 числа наступного за звітним місяця. Виконавець надає замовнику на підписання "Акт прийому-передачі наданих послуг" з охорони майна, переданого під охорону.
Згідно із п. 5.2. договору, замовник, у строк до трьох робочих днів, повинен підписати "Акт прийому-передачі наданих послуг" та повернути підписаний Акт зі свого боку виконавцю або надати виконавцю в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту із зазначенням причин такої відмови.
У разі надходження до виконавця у визначений п. 5.2. цього договору строк мотивованої відмови замовника від підписання Акту прийому-передачі наданих послуг, то сторони зобов'язуються протягом двох робочих днів з моменту надходження виконавця такої відмови замовника, провести переговори щодо врегулювання спірних питань пов'язаних з наданням послуг.
Якщо по закінченню строку, передбаченого п. 5.2. цього договору, від замовника не надійде підписаний ним "Акт прийому-передачі наданих послуг" чи мотивована відмова щодо підписання такого Акту, "Акт прийому-передачі наданих послуг" підписується виконавцем одноосібно, послуга вважається наданою без претензій до якості послуг (п. 5.3. договору).
Пунктом 6.1. договору визначено, що вартість наданих послуг з охорони майна визначається сторонами та фіксується в Протоколі узгодження договірної (вільної) ціни на послуги охорони" (додаток № 3).
Відповідно до п. 6.2. договору, оплата за надання послуг з охорони, згідно з цим договором, здійснюється замовником шляхом проведення попередньої оплати у розмірі 100 (ста) відсотків належної до сплати суми на поточний рахунок виконавця до 10 (десятого) числа поточного місяця.
Згідно із п. 7.7. договору, у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг замовник за кожен день прострочення зобов'язаний виплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості без обмеження строку нарахування.
Цей договір набуває чинності з 01.04.2015 та діє до 31.03.2016. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань, що виникли під час дії договору (п. 10.1.).
На виконання умов договору, у період з січня 2016 року по вересень 2016 року позивач надав сулу послуги з охорони на суму 201900,00 грн., що підтверджується актами надання послуг №19 від 31.01.2016 на суму 19300,00 грн., №59 від 29.02.2016 на суму 19300,00 грн., №99 від 31.03.2016 на суму 19300,00 грн., №143 від 30.04.2016 на суму 24000,00 грн., №187 від 31.05.2016 на суму 24000,00 грн., №234 від 30.06.2016 на суму 24000,00 грн., №276 від 31.07.2016 на суму 24000,00 грн., №317 від 31.08.2016 на суму 24000,00 грн., №382 від 30.09.2016 на суму 24000,00 грн.
Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, наданих позивачем у січні-вересні 2016 року послуг на суму 201900,00 грн. не сплатив, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду з даним позовом та заявив про стягнення з відповідача 201900,00 грн. - основного боргу, 3% річних у розмірі 3606,62 грн., інфляційні збитки у розмірі 14435,70 грн. та пені у сумі 14127,27 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається із матеріалів справи, у період з січня 2016 року по вересень 2016 року позивач надав відповідачу послуги з охорони на суму 201900,00 грн., що підтверджується актами надання послуг №19 від 31.01.2016 на суму 19300,00 грн., №59 від 29.02.2016 на суму 19300,00 грн., №99 від 31.03.2016 на суму 19300,00 грн., №143 від 30.04.2016 на суму 24000,00 грн., №187 від 31.05.2016 на суму 24000,00 грн., №234 від 30.06.2016 на суму 24000,00 грн., №276 від 31.07.2016 на суму 24000,00 грн., №317 від 31.08.2016 на суму 24000,00 грн., №382 від 30.09.2016 на суму 24000,00 грн.
Вищевказані акти надання послуг підписані відповідачем без заперечень та зауважень.
Вартість наданих позивачем послуг на загальну суму 201900,00 грн. відповідачем не оплачена.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В пункті 6.2. договору, оплата за надання послуг з охорони, згідно з цим договором, здійснюється відповідачем шляхом проведення попередньої оплати у розмірі 100 відсотків належної до сплати суми на поточний рахунок позивача до 10 (десятого) числа поточного місяця.
Судом встановлено, що відповідач у строки, визначені п. 6.2. договору оплату наданих позивачем послуг за заявлений період не здійснив, у зв'язку з чим, заборгованість становлять 201900,00 грн.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у січні-вересні 2016 року в розмірі 201900,00 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.
Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 201900,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 201900,00 грн.
Позивачем, також заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3606,62 грн., нараховані за періоди: з 10.01.2016 по 19.12.2016, з 10.02.2016 по 19.12.2016, з 10.03.2016 по 19.12.2016, з 10.04.2016 по 19.12.2016, з 10.05.2016 по 19.12.2016, з 10.06.2016 по 19.12.2016, з 10.07.2016 по 19.12.2016, з 10.08.2016 по 19.12.2016, з 10.09.2016 по 19.12.2016; інфляційні збитки у розмірі 14435,70 грн., нараховані за періоди: з 10.02.2016 по 19.12.2016, з 10.03.2016 по 19.12.2016, з 10.04.2016 по 19.12.2016, з 10.05.2016 по 19.12.2016, з 10.06.2016 по 19.12.2016, з 10.07.2016 по 19.12.2016, з 10.08.2016 по 19.12.2016, з 10.09.2016 по 19.12.2016, з 10.10.2016 по 19.12.2016; та пеню у сумі 14127,27 грн., нараховану за періоди: з 10.01.2016 по 10.07.2016, з 10.02.2016 по 10.07.2016, з 10.03.2016 по 10.07.2016, з 10.04.2016 по 10.07.2016, з 10.05.2016 по 10.07.2016, з 10.06.2016 по 10.07.2016.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та пені.
При цьому, пункт 1.9. вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 визначає, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
За таких обставин, з урахуванням умов п.6.2. договору, позивачем вірно здійснено нарахуванням пені, 3% річних та інфляційних збитків з 10 числа місяця.
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги передбачена у п. 7.7. договору.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіривши розрахунки пені та 3% річних за періоди визначені позивачем, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 14042,23 грн. та 3% річних у сумі 3602,22 грн., а тому позовні вимоги у цій частині, суд задовольняє частково.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розмір інфляційних збитків є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних збитків у розмірі 14435,70 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА-С" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД" про стягнення 234 069,59 грн. частково.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 4 літ. Б, офіс 2/1, ідентифікаційний код 34350971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА-С" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4/7, офіс 30, ідентифікаційний код 38376726) основний борг у розмірі 201900,00 грн., 3% річних у розмірі 3602,22 грн., інфляційні збитки у розмірі 14435,70 грн. пеню у розмірі 14042,23 грн. та судові витрати у розмірі 3509,70 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2017.
Суддя С.О. Турчин