ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.01.2017Справа №910/232/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОРИТЕТ-2012»
про стягнення 304 371,10 грн.
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача - Громич І.В. (дов. б/н від 01.09.2016);
від відповідача - не з'явився;
04.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОРИТЕТ-2012» про стягнення 304 371,10 грн., з яких 239 824,38 грн. основного боргу, 23 529,82 грн. пені, 29 624,14 грн. - 40% річних, 11 392,76 грн. - індекс інфляції.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №БІ 121428 від 22.05.2014 щодо своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.01.2017 порушено провадження у справі №910/232/17, розгляд справи призначено на 26.01.2017.
26.01.2017 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав додаткові докази для долучення до матеріалів справи.
Представник позивача в судове засідання 26.01.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті справи.
Представник відповідача у судове засідання 26.01.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України
В судовому засіданні 26.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
22.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОРИТЕТ-2012» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №БІ 121428 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати замовлений товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар у відповідності з вимогами даного договору.
Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору складається з вартості товару, поставленого покупцю за всіма накладними.
Ціна, кількість та асортимент кожної партії товару узгоджуються сторонами і зазначаються в накладних. Ціна на товар зазначається в гривнях з урахуванням ПДВ (п.2.2 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору покупець направляє постачальнику замовлення на поставку товару по факсу, електронній пошті або замовляє товар по телефону. Покупець обов'язково зазначає в замовленні асортимент і кількість товару, дату і місце його поставки, які є істотними умовами замовлення. Постачальник повідомляє покупця про можливість виконання поставки замовленої партії товару протягом одного робочого дня з моменту отримання замовлення від покупця. Покупець зобов'язується спільно з постачальником узгоджувати всі істотні умови замовлення, в тому числі узгоджувати ціну на кожну асортиментну позицію замовленого товару. Постачальник вправі притримати поставку замовленої покупцем, але не узгодженої з постачальником партії товару на весь строк до узгодження всіх істотних умов замовлення. При цьому постачальник не вважається таким, що прострочив/ не виконав поставку замовленого товару.
За умовами п. 4.3 договору узгоджені сторонами асортимент, кількість та ціна товару з урахуванням ПДВ на кожну партію товару зазначаються в накладних.
Згідно з п. 5.1 договору оплата проводиться покупцем протягом 60 календарних днів, рахуючи з моменту виконання поставки відповідної партії товару. Покупець зобов'язаний кожного тижня надавати постачальнику інформацію про рух товару на складі покупця, про ступінь реалізації поставленого товару, із зазначенням асортименту та кількості не реалізованого товару (інформація) на дату надання інформації, яка підписується представником покупця. Покупець надає інформацію по факсу або по електронній пошті, або в іншій формі, яка дозволяє постачальнику ідентифікувати інформацію як таку, що надана покупцем у відповідності з цим договором.
Датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п. 5.2 договору).
Відповідно до п. 6.2 договору приймання товару за кількістю здійснюється в момент його передачі та підписання накладних, а за якістю, у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання товарів за якістю П-7 та чинного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених даним договором.
За умовами п. 7.3 договору за неналежне виконання зобов'язань, передбачених п. 5.1 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Штрафні санкції за порушення умов даного договору нараховуються та стягуються за весь час існування порушення (п. 7.4 договору).
Відповідно до п. 7.7 договору за користування грошовими коштами постачальника, яке може відбуватися у зв'язку з простроченням покупця оплати за товар, постачальник вправі вимагати від покупця сплати 40% річних (0,1% в день) від простроченої суми за весь час прострочення.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015. Після закінчення встановленого строку даний договір продовжує діяти до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань. У випадку, якщо жодна з сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за 10 календарних днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на один календарний рік на попередніх умовах (п. п.10.1, 10.2 договору).
Позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару відповідачу, що підтверджується, зокрема, видатковими накладними, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками товариств, а саме: №7962/10783 від 07.06.2016 на суму 19 912,74 грн., №7949/10782 від 07.06.2016 на суму 31 898,10 грн., №7801/10781 від 07.06.2016 на суму 27 801,18 грн., №7241/10739 від 07.06.2016 на суму 16 566,06 грн., №7437/10741 від 07.06.2016 на суму 27 914,88 грн., №7245/10740 від 07.06.2016 на суму 25 717,74 грн., №11573/14347 від 02.08.2016 на суму 8 662,50 грн., №11610/14348 від 02.08.2016 на суму 9 687,48 грн., №11012/14352 від 02.08.2016 на суму 9 687,48 грн., №11577/14350 від 02.08.2016 на суму 9 547,02 грн., №11571/14351 від 02.08.2016 на суму 12 735,96 грн., №11612/14349 від 02.08.2016 на суму 9 687,48 грн., а також генеральною довіреністю від 01.10.2014.
Позивач посилався на те, що відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару, проте його заборгованість складає 239 824,38 грн.
Крім того сторонами складено та підписано акт звірки розрахунків за період з 01.01.2016 по 18.10.2016, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств, відповідно до якого заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар склала 239 824,38 грн.
Матеріали справи містять претензію позивача №98 від 21.10.2016 про сплату заборгованості за отриманий товар на суму 239 824,38 грн., яка була отримана відповідачем відповідно до підпису його представника на звороті претензії.
Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.
Таким чином, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач не здійснив своєчасну оплату за поставлений товар, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 239 824,38 грн., у зв'язку із чим ним нараховано та заявлено до стягнення 23 529,82 грн. пені, 29 624,14 грн. - 40% річних, 11 392,76 грн. - індекс інфляції.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.
У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, одержаного за договором поставки №БІ 121428 від 22.05.2014.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 5.1 договору оплата проводиться покупцем протягом 60 календарних днів, рахуючи з моменту виконання поставки відповідної партії товару.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки позивачем обумовленого договором товару за вказаними вище видатковими накладними.
Доказів неналежної поставки товарів матеріали справи не містять.
Крім того сторонами складено та підписано акт звірки розрахунків за період з 01.01.2016 по 18.10.2016, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств, відповідно до якого заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар склала 239 824,38 грн.
Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 239 824,38 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача.
Крім того, у зв'язку із простроченням сплати заборгованості за договором поставки, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 23 529,82 грн. пені, 29 624,14 грн. - 40% річних та 11 392,76 грн. - індекс інфляції.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За умовами п. 7.3 договору за неналежне виконання зобов'язань, передбачених п. 5.1 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Штрафні санкції за порушення умов даного договору нараховуються та стягуються за весь час існування порушення (п. 7.4 договору).
Відповідно до п. 7.7 договору за користування грошовими коштами постачальника, яке може відбуватися у зв'язку з простроченням покупця оплати за товар, постачальник вправі вимагати від покупця сплати 40% річних (0,1% в день) від простроченої суми за весь час прострочення.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацом другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.
Крім того, за приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 40% річних від суми боргу та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, в межах заявленого позивачем періоду, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 23 529,82 грн., 40% річних від суми боргу у розмірі 29 624,14 грн. та інфляційні у розмірі 11 392,76 грн.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОРИТЕТ-2012» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, код 38650546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, 42, код 35871504) суму основного боргу у розмірі 239 824 (двісті тридцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 38 коп., пеня у розмірі 23 529 (двадцять три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 82 коп., 40% річних від суми боргу у розмірі 29 624 (двадцять дев'ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 14 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 392 (одинадцять тисяч триста дев'яносто дві) грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 4 565 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 57 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складене та підписане - 31.01.2017.
Суддя В.О. Демидов