номер провадження справи 5/119/16
24.01.2017 Справа № 908/3126/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, Київська область, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)
До відповідача: Комунального підприємства “Новопетрівський сількомунгосп” (71162, Запорізька область, Бердянський район, с. Новопетрівка, вул. Леніна, 43)
про стягнення 93 911,29 грн.
Суддя Проскуряков К.В.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14 - 18 від 25.04.2016
Від відповідача: ОСОБА_2, рішення № 05 від 25.02.2016 (директор)
24.11.2016 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Новопетрівський сількомунгосп” про стягнення 93 911,29 грн.
Ухвалою суду від 24.11.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/3126/16, справі присвоєно номер провадження - 5/119/16, розгляд якої призначено на 26.12.2016. Розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 24.01.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
За клопотанням сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.
Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 19.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством “Новопетрівський сількомунгосп” було укладено договір № 1256/15-БО-13 купівлі-продажу природного газу. Позивач поставив відповідачу газ на загальну суму 527557,19 грн. Відповідач, в свою чергу, здійснив оплату газу в повному обсязі, однак з порушенням умов п. 6.1. договору. Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 46 829,98 грн., втрати від інфляції у розмірі 44 658,94 грн. та 3 % річних у розмірі 2 422,37 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки сума боргу сплачена відповідачем в повному обсязі. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Закон набрав чинності 30.11.2016. Станом на 24.01.2017 заборгованість відповідача не списана. Суду надано письмовий відзив. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець) та Комунальним підприємством “Новопетрівський сількомунгосп” (далі - покупець) було укладено договір № 1256/15-БО-13 купівлі-продажу природного газу (далі - договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачами покупця).
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Ціна за газ неодноразового змінювалась шляхом укладання додаткових угод (а.с. 27 - 31, 33, 34, 36).
29.04.2016 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 26/2-39-16 від 27.04.2016 на суму 93 911,29 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 7762 від 29.04.2016 та описом вкладення у цінний лист від 29.04.2016 (а.с. 22 - 25). Відповіді позивач не отримав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
У період січень 2015 - березень 2015, жовтень 2015 - грудень - 2015 позивач поставив відповідачу газ на суму 527 557,19 грн., що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу, які підписані обома сторонами (а.с. 37 - 42, 63 на звороті - 66). Відповідач, в свою чергу, здійснив оплату газу в повному обсязі, однак з порушенням умов п. 6.1. договору.
Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 46 829,98 грн., втрати від інфляції у розмірі 44 658,94 грн. та 3 % річних у розмірі 2 422,37 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.
30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон).
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, на відповідача поширюється дія вказаного Закону. Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до Комунального підприємства “Новопетрівський сількомунгосп” про стягнення 93 911,29 грн. до набрання чинності вказаним Законом, то на дату звернення до суду у нього були наявні правові підстави для захисту своїх порушених прав та законних інтересів з боку відповідача. Однак, 30.11.2016 Закон набрав чинності, у зв'язку з чим у відповідача відпали правові підстави для стягнення заборгованості у розмірі 93 911,29 грн. та позивач був зобов'язаний списати нараховані суми пені, втрат від інфляції та 3 % річних, які є предметом цього позову, з дня набрання чинності цим Законом.
Умовами укладеного між сторонами договору, передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачами покупця).
Станом на 24.01.2017 позивачем не надано доказів списання заборгованості відповідача, вказуючи на те, що списання нарахованих пені, 3 % річних та втрат від інфляції можливе лише після включення підприємства відповідача до реєстру підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Вказана умова передбачена ст. 3 зазначеного Закону, відповідно до якої для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
У вказаному законі вживаються наступні терміни (ст. 1 Закону): заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону; кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
На даний час вказаний реєстр не сформовано та Комунальне підприємство “Новопетрівський сількомунгосп” до нього не включено.
Проте, суд вважає позицію позивача хибною, оскільки норми ст.ст. 2 - 5 вказаного Закону, стосуються підприємств, які мають основну заборгованість перед Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”. Крім цього, положення ч. 3 ст. 7 Закону передбачає списання пені, втрат від інфляції та 3 % річних з дня набрання чинності Законом. Посилання на те, що списання відбуватиметься на підставі та в порядку, передбачених ст.ст. 3 - 5 Закону, відсутні.
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати відносяться на позивача.
Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя К.В. Проскуряков
Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 30.01.2017.