про повернення позовної заяви
27.01.2017 Справа № 908/165/17
Суддя Смірнов О.Г., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 2991,25грн. неустойки,
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення неустойки в розмірі 2991,25грн. за договором оренди від 10.06.2014 року №3271/д.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються матеріали, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Положеннями ст. 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Нормою Закону України "Про державний бюджет на 2017 рік" № 1801-VIІІ від 21.12.2016 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі в сумі 1600,00 грн.
Згідно п. п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом розгляду поданого позову є стягнення неустойки у сумі 2991,25 грн. Відтак, сума судового збору за розгляд вказаної вимоги становить 1600,00 грн.
Так, Регіональнім відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області до позовної заяви №10-22-00388 від 24.01.2017 року, в якості доказу сплати судового збору, додано платіжне доручення №179 від 06.12.2016 року на суму 1378,00грн.
Разом з тим, позивач в позовній заяві просить суд відстрочити йому сплату судового збору за подання даного позову в сумі 222,00 грн. до ухвалення судового рішення по справі, посилаючись на те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок Державного бюджету і має право використовувати кошти лише за цільовим призначенням. Поряд з тим, зазначає що Тимчасовим кошторисом на І квартал 2017 року регіональному відділенню не передбачено кошти по загальному фонду на оплату судового збору за подання позовної заяви. Відсутність кошторисних призначень, які можуть бути направлені на сплату судового збору, підтверджується листом Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області від 19.01.2017 року № 04-62/31-176.
За наслідками розгляду зазначеного клопотання про відстрочення у сплаті судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення у зв'язку із наступним, зокрема:
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року встановлено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Так, на підтвердження зазначених у клопотанні обставин заявник надає суду копію листа Управління державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізької області № 04-62/31-176 від 19.01.2017 року, в якому зазначено, що залишок відкритих асигнувань на рахунку 90754030000444 по КЕКВ 2800 станом на 16.01.2017 року відсутній. При цьому заявник зазначає, що на теперішній час Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області не виділено фінансування на оплату судового збору.
Однак, наведені позивачем обставини щодо відсутності фінансування Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на оплату судового збору, а також посилання позивача на інформацію про грошові кошти та залишок відкритих асигнувань, не може вважатися безумовною підставою саме для звільнення його від сплати судового збору, а відсутність бюджетних асигнувань не позбавляє Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від обов'язку виконання вимог процесуального закону.
Слід зазначити, що доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність (баланс, звіт про фінансові результати). Проте, заявником таких доказів до суду не надано, а також не доведено належними та допустимими доказами існування тяжкого фінансового стану Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.
При цьому, заявником у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не наведено доводів та не подано доказів на підтвердження того, що видатки на сплату судового збору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області збільшаться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду спору і він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.
Таким чином, наведені обставини щодо відсутності бюджетного фінансування для сплати судового збору, не є підставою для застосування "Про судовий збір", а саме для відстрочення сплати судового збору. При цьому, вжиття заходів в порядку ст. 8 Закону України "Про судовий збір" є правом суду, а не його обов'язком. Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України в ухвалах від 16.01.2015 року у справі № 908/4180/14 та від 04.11.2015 року у справі № 910/20108/15.
Відтак, розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд встановив:
- позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, що є порушенням пункту 4 ст. 63 ГПК України.
Суд звертає увагу заявника, що визначальним в данному випадку є факт надходження належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, що кореспонудється з приписами ст. 57 ГПК України.
При цьому норми процессуального закону, у т.ч. розділи IV, VIII, IX Господарського процесуального кодексу України та всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви є обов'язковими, оскільки їх обов'язковість встановлена законодавцем у процесуальному законі і не може залежати від бажання особи, що звертається із позовом до суду, і положення вказаних норм Господарського процесуального кодексу України не передбачають обов'язку суду порушити провадження у справі, а потім витребувати належні докази на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Крім того, статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України імперативно визначено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом (в т.ч. процесуальним) і судом. Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає підпункт 12 пункту D Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7. Тобто, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Пунктом 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до п. 3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
За таких обставин, позовна заява підлягає поверненню без розгляду. Після усунення обставин, що зумовили повернення позовної заяви без розгляду, позивач може звернутися з нею знов у загальному порядку.
Разом з тим, суд зазначає, що у зв'язку з поверненням позовної заяви позивачу без розгляду, клопотання про забезпечення позову та витребування доказів судом не розглядаються.
На підставі викладеного, керуючись п. 4 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачеві - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області без розгляду на адресу: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 50.
Додаток: позовна заява № 10-22-00388 від 24.01.2017 р. на 46 арк., в тому числі оригінали: фіскального чеку від 24.01.2017 р. на 1 арк., опису вкладення від 24.01.2017 р. на 1 арк., платіжного доручення №179 від 06.12.2016 р. на 1 арк.
Суддя О.Г.Смірнов