61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
24.01.2017 Справа №905/3359/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В., при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 00191158,
до відповідача, Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман (м.Красний Лиман) Донецької області, ЄДРПОУ 40150216,
про стягнення 6257,08 грн., -
за участю уповноважених представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився, -
Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №09-2/10 від 23.11.2016р. до Публічногоакціонерноготовариства “Українськазалізниця”, м.Київ, в особірегіональноїфілії “Донецьказалізниця” Публічногоакціонерноготовариства “Українськазалізниця”, м.ЛиманДонецькоїобласті,про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 6257,08 грн.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/3359/16визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.11.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/3359/16.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 21.05.2016р.Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м. Добропілля Донецької області, на адресу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь Донецької області,(вантажоодержувач) за накладною №48332100 відправлено, зокрема, у напіввагонах №53498150, №62312608 вантаж - концентрат вугільний, марка Г, вологість 7%, вагою 68500 кг кожний, однак на станції призначення залізницею виявлено недостачу вантажу, про що були складені комерційні акти БА №751339/588 від 24.05.2016р., БА №751338/587 від 24.05.2016р.
Обставини викладені в означених актах свідчать про доступ до вантажу, не збереженого перевезення на шляху слідування, що прямо вказує на вину залізниці, та наслідком чого є зазнання збитків позивачем у заявленій до стягнення сумі.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав у копіях: комерційні акти БА №751339/588 від 24.05.2016р., БА №751338/587 від 24.05.2016р., залізничну накладну №48332100 від 21.05.2016р., акт прийому-передачі вугільної продукції від 21.05.2016р. згідно договору №УПр14/32 від 28.02.2014р., рахунок №2105-3 від 21.05.2016р., витяги з ЄДРПОУ стосовно позивача та відповідача, статут.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.11, 908, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 307 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 24, 31, 32, 113, 114, 115, 129 Статуту залізниць України, ст.ст.12, 23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт», п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу,п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, п.27 Правил видачі вантажу, ст.ст.1, 2, 22, 54 Господарського процесуального кодексу України,
19.12.2016р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання №09-2/20 від 15.12.2016р. про долучення до матеріалів справи доданих доказів та розгляд справи без участі його представника.
До клопотання додано: комерційні акти БА №751339/588 від 24.05.2016р., БА №751338/587 від 24.05.2016р., довідка №02-1194 від 14.12.2016р. про здійснення оплати рахунків за вугільний концентрат, отриманий за договором №УПр14/32 від 28.02.2014р. з додатком до неї, а також у копіях: банківська виписка, договір №ДФ/10020 від 28.12.2015р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, протокол розбіжностей, протокол узгодження розбіжностей, доповнення №1 від 28.12.2015р., додаткова угода №2 від 01.06.216р. до даного договору із протоколом розбіжностей від 05.07.2016р. до останньої, лист №09-2/20 від 15.12.2016р. про відсутність на розгляді іншого суду даного спору, відомості з ЄДРПОУ стосовно відповідача, довіреність на представника.
Клопотання позивача №09-2/20 від 15.12.2016р. в частині розгляду справи без участі представника позивача задоволено судом, про що відображено в ухвалі від 20.12.2016р.
Представник позивача у судове засідання 24.01.2017р. не з'явився.
Представник відповідача у судове засідання 24.01.2017р. не з'явився, причин неявки не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами статей 4 - 2, 4 - 3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
21.05.2016р. за накладною №48332100 Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м.Добропілля Донецької області, (вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажило на адресу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області,(вантажоотримувач), зокрема, у вагонах №53498150, №62312608 - вантаж концентрат вугільний, марка Г (вологість 7%).
При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу: у вагонах№53498150, №62312608 - нетто68500 кг кожний.
На станції призначення Сартана Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.
Так, на вказаній станції здійснено контрольне переважування спірних вагонів, за результатами якого складені комерційні акти БА №751339/588 від 24.05.2016р., БА №751338/587 від 24.05.2016р., відповідно до яких, на підставі актів загальної форми №45489 від 22.05.2016р., №45487 від 22.05.2016р. ст.Красноармійськ Донецької залізниці, за наслідками комісійного переважування вагонів, виявилось: у вагоні №53498150- брутто 89100 кг., тара з бруса 23300кг., нетто 65800 кг., що менше ваги, вказаної у документі на 2700 кг.; у вагоні №62312608 - брутто 87700 кг., тара з бруса 23500кг., нетто 64200 кг., що менше ваги, вказаної у документі на 4300 кг.
У комерційному акті БА №751339/588 від 24.05.2016р. також відображено, що на підставі акта з/ф №45489 від 22.05.2016р. ст.Красноармійськ Донецької залізниці здійснено комісійне переважування вагону №53498150 по відправці вказаній на лицьовому боці акта. За документом значиться вантаж - концентрат вугільний, навалом. Вантаж зважувався двічі, результат не змінився. Навантаження у вагоні навалом, вище рівня бортів на 10-20см. Вантаж маркований однією борозною повздовжньою катком ущільнювачем. Над 1 люком є поглиблення 150см х 280см х 70-100см. Маркування порушено. Двері люка зачинені. Вагон у технічному відношенні справний.Течі вантажу немає. З моменту прибуття за до комісійного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь та комерційних агентів ст. Сартана.Переважування вантажу здійснювали вагарь та старший прийомоздавальник комбінату Шевчук, Луканина ДСМ ст.Сартана ОСОБА_1 та комерційний агент ОСОБА_2 Завідувача вантажним двором немає за штатом.
У комерційному акті БА №751338/587 від 24.05.2016р. відображено, що на підставі акта з/ф №45487 від 22.05.2016р. ст.Красноарміськ Донецької залізниці здійснено комісійне переважування вагону №62312608 по відправці вказаній на лицьовому боці акта. За документом значиться вантаж - концентрат вугільний, навалом. Вантаж зважувався двічі, результат не змінився. Навантаження у вагоні навалом, вище рівня бортів на 10-20см. Вантаж маркований однією борозною повздовжньою катком ущільнювачем. Над 1 та 7 люками є поглиблення 150см х 280см х 70-100см. Маркування порушено. Двері люка зачинені. Вагон у технічному відношенні справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття за до комісійного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь та комерційних агентів ст. Сартана. Комісійне переважування вантажу здійснювали вагарь та старший прийомоздавальник комбінату Шевчук, Луканина ДСМ ст. СартанаШелехов А.Ю. та комерційний агент ОСОБА_2 Завідувача вантажним двором немає за штатом.
Комерційні акти підписані належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.
Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження, втрату, нестачу, псування, пошкодження прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.
Суд приймає до уваги встановлену актами справність спірних вагонів, сліди доступу до вантажу та порушення у них маркування.
Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.
Проте, суду не надано доказів не збереження вантажу не з вини залізниці, з матеріалів справи не вбачається.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена одержувачем (позивачем) у накладній, засвідчено належними доказами - комерційними актами БА №751339/588 від 24.05.2016р., БА №751338/587 від 24.05.2016р.
Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі вугільної продукції згідно договору №УПр14/32 від 28.02.2014р., що засвідчує передання Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» Приватному акціонерному товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь» 2343,5 тон, у тому числі вантаж за залізничною накладною №48332100 від 21.05.2016р. у вагонах №53498150, №62312608 та рахунок №2105-3 від 21.05.2016р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» на загальну суму до сплати 3442132,80 грн. із визначенням постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг», вантажовідправника - Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», вантажоотримувача - Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь».
З даних документів вбачається делегування Публічному акціонерному товариству «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» обов'язку відправлення вантажу за договором №УПр14/32 від 28.02.2014р., на виконання якого відбулось спірне перевезення. З огляду на таке, суд приймає рахунок №2105-3 від 21.05.2016р. як документ відправника, який підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу у розумінні ч.1 ст.115 Статуту залізниць України.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Згідно матеріалів справи, у спірній накладній у графі найменування вантажу зазначено, що спірний вантаж був відправлений у вологому стані.
Недостача згідно вищезазначених комерційних актів складає: у вагоні №53498150 - 2700 кг, у вагоні №62312608 - 4300 кг.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у загальному розмірі 6257,08 грн. Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним.
За приписами ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками, зокрема, розуміються втрата або пошкодження майна у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Дані норми кореспондуються з положеннями Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційних актах, своїх зобов'язань за договором перевезення підприємство залізничного транспорту загального користування не виконало належним чином, оскільки не забезпечило збереження довіреного йому вантажу.
Факт втрати вантажу у приведеній вище кількості підтверджений матеріалами справи.
Відтак, враховуючи оплату рахунку №2105-3 від 21.05.2016р. позивачем (довідка №02-1194 від 14.12.2016р. разом з аналізом встановленої дисципліни та дотримання нормативу по здійсненню оплат (розшифровка з системи обліку SAP ERP), беручи до уваги відсутність доведення протилежного, позивач внаслідок незбереження підприємством залізничного транспорту загального користування вантажу, як його власник, зазнав збитків у загальному розмірі 6257,08грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, до відповідача, Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман (м.Красний Лиман) Донецькоїобласті, про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з не збереженням вантажу при перевезенні в розмірі 6257,08 грн., задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, Печерський район, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815, банківські реквізити не зазначено) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Кірова, 22, ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1, код ЄДРПОУ 00191158, банківські реквізити не зазначено) 6257,08 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1378,00грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В судовому засіданні 24.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
6. Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2017р.
Суддя О.В. Кротінова