23.01.2017 Справа № 904/2761/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпро
про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання у розмірі 3 482 319, 49 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 14-127 від 13.05.2014 р.;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №72 юр від 01.09.2016 р.
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ" про стягнення суми 2 301 649,72 грн. пені, 395 069,66 грн. 3% річних та інфляційних у розмірі 785 600,11 грн.. нарахованих позивачем у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати поставленого в січні 2013 року - червні 2015 року природного газу на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 року №13/120-Б.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною сплатою відповідачем розміру основного боргу, у зв'язку з чим позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню, інфляційні та 3% річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1 485 831,78 грн., 3% річних у сумі 314 215,68 грн. та 785 600,11 грн. інфляційних, в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року залишено без змін.
23.09.2016 року на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області видано відповідний наказ.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року - в частині стягнення інфляційних та 3% річних залишено без змін, в частині стягнення пені та розподілу судових витрат рішення скасовано та передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.12.2016 року матеріали справи №904/2761/16 передано на розгляд судді Суховарову А.В.
Ухвалою суду від 08.12.2016 року вказану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.12.2016 року.
Відповідач надав відзив на позов, за змістом якого просить суд зменшити розмір пені до 10 відсотків від підлягаючої до стягнення суми. Разом з тим, відповідач вказує, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені на суму 2 301 649, 72 грн. за період з 20.02.2015 року по 17.08.2015 року суперечать умовам договору та нормам чинного законодавства.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.12.16р. по 23.01.17р., згідно ст. 77 ГПК України.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
04.01.2013 року між позивачем (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13-120-Б, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити газ на умовах договору (п.1.1. Договору з урахуванням додаткової угоди №8 від 22 грудня 2014 року).
Відповідно до п.3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 3.4 Договору сторони узгодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства два примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставною для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з п. 4.1 Договору купівлі-продажу природного газу кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця.
На виконання умов Договору позивачем протягом січня - грудня 2013 року, січня грудня 2014, січня - червня 2015 передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 333 064 616,75 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами приймання-передачі природного газу, підписаними представниками сторін без зауважень.
За умовами п.6.1 Договору, в редакції додаткової угоди №3 від 28 квітня 2014 року, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем п.6.1 Договору умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
З огляду на те, що відповідачем здійснено розрахунок за поставлений природний газ з порушенням строків оплати, позивачем, на підставі п.7.2 Договору, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2 301 649,72 грн. за період з 20.02.2015 року по 17.08.2015 року.
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми пені.
Сторони є суб'єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору є господарськими зобов'язаннями, і мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Вимоги ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України передбачають, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, суд зазначає наступне.
За умовами п.6.1 Договору, в редакції додаткової угоди №3 від 28 квітня 2014 року, плата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу
Відповідно до п.7.2 Договору з урахуванням додаткової угоди №2 до договору купівлі-продажу природного газу від 04 січня 2013р. № 13-120-Б, у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (розділ XI Договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу. Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6. 1 Договору).
Згідно статті 11 Договору (редакція Додаткової угоди № 15 від 19.06.2015 року) Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію па відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
За приписами ч.ч.1, 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюютьсявідповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
З наведеного вбачається, що вказаними пунктами додаткової угоди сторони узгодили, що нарахування пені здійснюватиметься лише у випадку, коли після закінчення строку дії договору покупець не здійснить повної оплати поставленого газу, тобто змінили підставу для нарахування - наявність заборгованості станом на дату закінчення строку дії договору, визначили суму, на яку нараховуватиметься пеня - сума боргу станом на дату закінчення строку дії договору.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів планують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Таким чином, шляхом укладення двостороннього правочину, сторонами визначено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачуються пеня, від суми простроченого платежу, у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (розділ XI Договору), покупець не здійснив повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу.
Посилання на п.6.1 Договору в додатковій угоді №2 від 04 січня 2013р. не змінює правову природу відповідальності сторін яка закріплена в пункті 7.2 Договору та часу з якого можливе настання відповідальності за неналежне виконання зобов'язання у вигляді штрафних санкцій (пені).
Враховуючи, що Договір припинив дію 30.06.2015 року, право позивача на здійснення нарахування нені відповідно до п.7.2 Договору виникло лише з 20.07.2015 року у разі якщо відповідач не оплатить заборгованість, яка утворилась станом на 30.06.2015 р.
Всупереч викладеному, позивачем нараховано пеню за період з 20.02.2015 року по 17.08.2015 року, що не відповідає умовам Договору.
За викладених обставин та беручі до уваги дати проведення відповідачем відповідних оплат, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені за період з 20.07.2015 року по 16.08.2015 року на суму 122 774, 79 грн., тоді як врешті нарахувань розміру пені відмовляє за безпідставністю.
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
З приводу клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З огляду на те, що відповідачем не доведено винятковості обставин, що спричинили утворення заборгованості перед позивачем, суд, враховуючи, зокрема, фінансовий стан обох сторін, вважає відсутніми підстави для зменшення розміру пені.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 44, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені - відмовити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ" (49029, м. Дніпро, вул. Володарського, 55; код ЄДРПОУ 20262860) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) суму 122 774, 79 грн. пені, 18 338, 86 грн. судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Повний текст рішення підписаний - 31.01.2017р.