Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 239-72-81
"27" січня 2017 р. Справа № 911/253/17
Суддя Рябцева О.О., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Синєвир”, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Токарівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Амі Логістик”, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайка
про стягнення 36400,00 грн.
Встановив:
Позовна заява надійшла до суду 24.01.2017р. після повернення ухвалою господарського суду Київської області від 30.12.2016р. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України для усунення недоліків.
Повторно подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство на підставі якого подається позов.
Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку суми боргу та в позовній заяві не зазначено доказів, що підтверджують позов.
Позивач просить стягнути 36400,00 грн. боргу за заявками-договорами № U-69 від 08.07.2016 р., № U-72 від 13.07.2016 р., № U-73 від 13.07.2016 р., № U-80 від 20.07.2016 р.№ U-90 від 28.07.2016 р., № U-91 від 28.07.2016 р., № U-92 від 29.07.2016 р.
Проте, обґрунтованого розрахунку суми боргу позовна заява не містить, оскільки в ній не зазначено, яку суму боргу позивач просить стягнути за кожною заявкою-договором окремо. До позовної заяви обґрунтованого розрахунку суми боргу також не додано. Крім того, в позовній заяві не вказано, які рахунки, товарно-транспортні накладні та акти надання послуг з зазначенням номерів та дат підтверджують виконання ним послуг з перевезень окремо за кожною заявкою-договором.
Відповідно до абзацу 6 п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 р. господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.
Згідно з п. 3. ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 36400,00 грн., що є вимогою майнового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011р. судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року № 1801-VIII розмір прожитковий мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року складає 1600,00 грн.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з доданого позивачем до позовної заяви платіжного доручення № 1951 від 22.11.2016р., позивачем сплачено судовий збір у сумі 1450,00 грн., що не відповідає вимогам пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки повинен бути сплачений судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 1600,00 грн. Позивачем не доплачено 150,00 грн. судового збору.
Отже, платіжне доручення № 1951 від 22.11.2016р. не може бути документом, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.
Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Відповідно до вимог ст. 56 ГПК України належним доказом відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами є чек (квитанція) з описом вкладення у цінний лист.
Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки позивачем взагалі не додано доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.
Відповідно до п. 6. ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Враховуючи викладене, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути прокурору без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Додаток: позовна заява, додані до неї документи та акт господарського суду Київської області № 07-33/14/2017 від 24.01.2017 р. - в першу адресу.
Суддя О.О. Рябцева