ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.01.2017Справа №910/21656/16
За позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК"
доГоловного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України
простягнення 2 852 644,45 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Кокольський С.І. по довіреності № 135 від 15.02.2016
від відповідача: Бондарчук Я.І. по довіреності № 63/10-84 від 16.01.2017
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" про стягнення з Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 2 852 644,45 грн. збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір від 16.11.2009 № 6-9/К за яким відповідач зобов'язувався організовувати і забезпечувати доставку цінних відправлень позивача. Позивачем надано відповідачеві для доставки цінну посилку з оголошено цінністю 2 852 644,45 грн. за місцем призначення - м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 36. Однак, зазначену посилку не було доставлено за місцем призначення у з тим, що посилку було викрадено. Цим позивачеві завдано збитки в сумі 2 852 644,45 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 порушено провадження у справі № 910/21656/16 та призначено її до розгляду на 19.12.2016.
У судовому засіданні 19.12.2016 оголошено перерву до 18.01.2017.
19.12.2016 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, яким відкрито кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016040010000298 за фактом таємного викрадення грошових коштів.
17.01.2017 через загальний відділ діловодства від позивача надійшли письмові пояснення у справі.
У судовому засіданні представник сторін надали усні пояснення у справі, відповідно до яких представник позивача позовні вимоги. Представник відповідача проти позову заперечував.
Судом оголошено перерву до 23.01.2017.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, подане 19.12.2016.
Представник позивача проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечував.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.
Зважаючи на те, що Військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України відкрито кримінальне провадження № 42016040010000298, в межах якого матеріали справи № 910/21656/16 в порядку глави 15 Кримінального процесуального кодексу України не затребувались, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про направлення матеріалів справи № 910/21656/16 та зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 23.01.2017р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
16.11.2009 між Головним управлінням Державної фельд'єгерської служби України (на даний час - Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України) (далі - виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» ((переіменовано на Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк») (далі - замовник) укладено договір № 6-9/К (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого сторони домовились, що виконавець організовує і забезпечує доставку кореспонденції, яка становить інформацію комерційного характеру та цінних відправлень замовника (надалі - відправлення) на умовах, визначених цим Договором. Конфіденційність і збереження відправлень під час доставки гарантується виконавцем.
Відповідно до п. 2.1. Договору виконавець організовує і забезпечує доставку відправлень замовника на адресу юридичних осіб (надалі- одержувач) з м. Києва в обласні центри України, до м. Сімферополь, Севастополь та Ялта АР Крим.
Відповідно до п. 5.1. Договору виконавець зобов'язався прийняти відправлення замовника відповідно до п. 2.2. та статті 3 цього Договору та доставити відправлення замовника до пункту призначення в строк, передбачений п. 2.3. цього Договору. Під час доставки відправлень замовника виконавець зобов'язаний забезпечити їх збереження та конфіденційність.
Виконавець, у свою чергу, зобов'язаний оформити відправлення відповідно до п. 3.1.-3.5.цього Договору (п. 5.2.1. Договору).
Згідно п. 3.3. Договору на відправлення, які передаються виконавцю, замовник виписує три примірники реєстру встановленої форми. Перший та другий примірники реєстру подаються разом з відправленням виконавцю, а третій, з підписом і печаткою виконавця, залишається у замовника. При оформленні реєстру замовник повинен обов'язково вказувати в реєстрі номер цього Договору.
Пунктом 2.3. Договору сторони узгодили, що термін доставки відправлень по території України від замовника до одержувача встановлюється в 2 доби, а за умови приймання цінних відправлень до 13:00 в 1 добу (не враховуючи день приймання відправлення виконавцем, а також вихідні і святкові дні).
Відповідно до реєстру № 180 від 15.11.2016 позивачем на доставку надано цінну посилку № б/н з оголошеною цінністю 2 852 644,45 грн., місце призначення - м. Дніпропетровськ, вул. Наберена Перемоги, 36а; одержувач - Відділення Центральне «Дніпропетровське» ПАТ «ВТБ Банк». Дана посилка отримана відповідачем для пересилання 15.11.2016 о 16:30, що підтверджується відповідною відміткою відповідача, проставленою на реєстрі.
Позивач зазначає, що цінність посилки визначена замовником виходячи із вартості вкладення у дану цінну посилку, а саме: грошових коштів у розмірі 100 000 доларів США (по курсу НБУ на 15.11.2016 - 2 575 123,40 грн.) та 10 000,00 грн. євро (по курсу НБУ станом на 15.11.2016 - 277 521,05 грн.). Зазначені кошти, відповідно до прибутково-видаткових касових ордерів № 14457 та № 14444 від 15.11.2016 були видані для підкріплення готівковими коштами відділення Центральне «Дніпропетровське» ПАТ «ВТБ Банк» через Фельд'єгерську службу.
Листом вих. № 63/07-2029 від 17.11.2016 Головним управлінням урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України було повідомлено відповідача про те, що 16.11.2016 було здійснено напад невідомих осіб на групу співробітників ГУ УФЗ Держспецзв'язку, внаслідок чого викрадено цінності ПАТ «ВТБ Банк», які направлялись з м. Києва в м. Дніпро за реєстром № 180 від 15.11.2016.
Зважаючи на те, що відповідачем не виконано належним чином умов Договору щодо збереження та доставки посилки одержувачу, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків в сумі 2 852 644,45 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частиною 1, 2 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому, такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про поштовий зв'язок" відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку спеціального призначення (фельд'єгерського і спеціального зв'язку) провадиться відповідно до законодавства України.
Згідно ст. 1 Закону України "Про поштовий зв'язок" поштовий зв'язок спеціального призначення - складова частина поштового зв'язку України, призначена для надання послуг поштового зв'язку окремим категоріям користувачів.
Отже, фельд'єгерський зв'язок входить до системи поштового зв'язку України і регулюється нормами Закону України "Про поштовий зв'язок", а діяльність у сфері фельд'єгерського зв'язку провадиться відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 3.5.Договору не підлягають доставці (пересилці) відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, небезпечені матеріали (вибухівка, отрута, речовини, які розплавляються, різного роду гази та інше), вибухові пристрої, речовини і матеріали, які можуть самозайматись, радіоактивні, інфекційні речовини, тварини, комахи, продукти харчування, холодна та вогнепальна зброя, наркотики та пристосування до їх використання, а також інші предмети і речовини, заборонені для пересилки відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 30 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 у внутрішніх поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені для пересилання.
Згідно п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 у внутрішніх поштових відправленнях забороняється пересилати, зокрема, іноземну валюту.
Пунктом 57 зазначених Правил надання послуг поштового зв'язку сума оголошеної цінності внутрішнього поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення та можливих витрат на відновлення документів, що пересилалися, у разі їх втрати.
Отже, фельд'єгерським зв'язком, як зв'язком спеціального призначення, що входить до системи поштового зв'язку України, забороняється пересилати іноземну валюту, а сума оголошеної цінності поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення.
Відповідно до п. 3.2. Договору упаковка відправлень повинна забезпечувати збереження вкладеного і виключати доступ до нього без пошкодження упаковки.
Відповідно до п. 5.3.3. Договору виконавець має право в присутності представника замовника і представника компетентних органів провести перевірку вкладеного відправлень у випадках, передбачених чинним законодавством.
Таким чином, з зазначених пунктів Договору вбачається, що позивачем надавались цінні посилки запакованими і відповідач лише у окремих випадках міг перевіряти вміст відправлень.
Доказів того, що кошти, видані за прибутково-видатковими касовими ордерами № 14457 та № 14444 від 15.11.2016 були вкладені у зазначену цінну посилку, призначену для пересилання фельд'єгерським зв'язком, а також докази здійснення перевірки вмісту відправлення виконавцем послуг суду не надано та позивачем не названо в судових засіданнях.
Порядок вивезення (інкасації) валютних цінностей із філій банків передбачено Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні (далі - Інструкція), затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45 (в редакції, що діяла на час передачі позивачем відправлень службовій особі фельд'єгерського зв'язку).
Вказаною Інструкцією передбачений спеціальний порядок вивезення готівки, який визначає відповідні заходи щодо збереження вмісту мішків із готівкою та іншими цінностями та передбачає складання відповідних документів на різних етапах здійснення переміщення цінностей.
Відповідно до п. 3 Глави 1 Розділу ІІІ Інструкції перевезення валютних цінностей між банком і його територіально відокремленими підрозділами (філіями, відділеннями) та до пунктів обміну валют, банкоматів і у зворотному напрямку здійснюється з урахуванням вимог додатка 2 до цієї Інструкції власними силами банку або підрозділами інкасації інших банківських установ згідно з вимогами Положення з використанням визначених відповідно до цього порядку окремих документів, серед яких прибутково-видатковий касовий ордер, опис цінностей, доручення на перевезення валютних цінностей, супровідна відомість до сумки з готівкою (додаток 7), супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями (додаток 8). Допускається додаткове використання інших документів, розроблених банком для виконання визначених у Положенні про підрозділ завдань щодо внутрішньобанківських перевезень цінностей.
Відповідно до Інструкції власні сили банку - бригада інкасації підрозділу інкасації банку або уповноважена особа банку в супроводі осіб, які здійснюють заходи щодо її особистої охорони та/або цінностей, що переміщуються цією особою;
перевезення валютних цінностей - переміщення в установленому порядку транспортними засобами валютних цінностей, яке здійснюють інкасатори між банківськими установами, між Національним банком і банківськими установами та в структурі Національного банку;
послуги з інкасації - це перелік послуг, до яких належать: вивезення надлишків та доставка підкріплень готівки між Національним банком та банківськими установами, між банківськими установами, їх філіями, відділеннями та від них до банкоматів, пунктів обміну валют і у зворотному напрямку.
Таким чином, порядок доставки підкріплень готівки визначається Інструкцією, а доказом передачі валюти особам уповноваженим на її перевезення та факт дотримання позивачем вимог норм права, що регулюють порядок вивезення готівки із власних філій в іноземній валюті, може бути супровідна відомість (Додаток 7 до Інструкції).
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами Інструкції передбачено документ, які підтверджують видачу сумок з валютними цінностями інкасаторам та їх вміст - опис цінностей, примірник супровідної відомості до сумок з валютними цінностями, та доручення на перевезення валютних цінностей. Однак, позивачем вказаних документів до суду не надано.
Отже, позивачем не дотримано норм Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45, та порушено норми Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Відповідно до п. 7.1.1. Договору виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення тільки в межах оголошеної цінності відправлень за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі за рішенням суду.
Розглянувши позовні вимоги та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що прибутково-видаткові касові ордери № 14457 та № 14444 від 15.11.2016, за якими було видано 100 000,00 доларів США та 10 000,00 євро, не є належними доказами пересилання зазначених грошових коштів у цінній посилці № б/н з оголошеною цінністю 2 852 644,45 грн., яку було передано відповідачеві для доставки згідно реєстру № 180 від 15.11.2016 оскільки, по перше, черговим 3 відділу УФС ГУУФЗ Держспецзв'язку приймався від позивача пакет з оголошеною цінністю, а не валюта готівкою, а, по-друге, позивачем не надано доказів вкладення касиром цієї валюти до відправлення з оголошеною цінністю.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 30.01.2017.
Суддя Трофименко Т.Ю.