25 січня 2017 р. Справа № 902/795/16
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., суддів Колбасова Ф.Ф., Матвійчука В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК", м.Київ
до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Ладижин, Вінницька область
за участю третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: громадянка ОСОБА_2, смт Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область та громадянка ОСОБА_3, м.Ладижин, Вінницька область
про стягнення 597 881 грн 32 коп.
За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.
Представники сторін та третіх осіб не з'явились.
Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" заявлено позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 597 881 грн 32 коп., з яких: 509 616 грн 27 коп. в еквіваленті простроченої заборгованості за кредитом, 19 211 грн 03 коп. в еквіваленті простроченої заборгованості за відсотками, 349 грн 29 коп. в еквіваленті строкової заборгованості за відсотками, 1 621 грн 74 коп. простроченої комісії, 65 500 грн 46 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 1 486 грн 54 коп. пені за прострочення сплати відсотків, 95 грн 99 коп. пені за прострочення сплати комісії.
Ухвалою суду від 15.09.2016 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 29.09.2016 р.
Ухвалою суду від 29.09.2016 р. розгляд справи відкладено до 19.10.2016 р. з залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Ухвалою суду від 19.10.2016 р. розгляд справи відкладено до 10.11.2016 р., а ухвалою від 10.11.2016 р. розгляд справи відкладено до 28.11.2016 р. та продовжено строк вирішення спору на 15 днів.
В судовому засіданні 28.11.2016 р. суд дійшов висновку, що справа №902/795/16 відноситься до категорії справ значної складності, враховуючи суб'єктний склад учасників судового процесу, суперечливість доказової бази, що потребує додаткового витребування нових доказів, в зв'язку з чим суд звернувся до керівництва суду з заявою про призначення колегії у складі трьох суддів для розгляду даної справи.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 29.11.2016 р. для розгляду справи № 902/795/16 створено колегію у складі трьох суддів: головуючого судді Банаська О.О., суддів Білоуса В.В., Яремчука Ю.О.
Ухвалою суду від 29.11.2016 р. справа № 902/795/16 прийнята судовою колегією до свого провадження та призначена до розгляду на 25.01.2017 р.
Згідно службової записки головуючого судді від 23.01.2017 р. в зв'язку із перебуванням станом на 25.01.2017 р. судді Білоуса В.В. у щорічній додатковій відпустці та судді Яремчука Ю.О. з 24.01.2017 р. по 27.01.2017 р. у щорічній основній відпустці, розпорядженням керівника апарату суду від 23.01.2017 р. на підставі автоматизованої системи авторозподілу зі складу колегії суддів виведено суддів Білоуса В.В., Яремчука Ю.О. та введено до складу колегії суддів Колбасова Ф.Ф., Матвійчука В.В.
Ухвалою суду від 23.01.2017 р. прийнято справу № 902/795/16 новим складом колегії до свого провадження.
25.01.2017 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача вих. № 3/326 від 24.01.2017 р. (вх. № 06-52/638/17), в якому останній заявлений позов підтримує в повному обсязі та просить суд провести розгляд справи без його участі.
Цього ж дня на електронну адресу суду від позивача надійшла довідка вих. № 2-5/3/244 від 23.01.2017 р. (вх. № 06-52/663/17) щодо руху коштів по взаєморозрахунках з відповідачем за період з 30.05.2014 р. по 23.01.2017 р.
Крім того, 25.01.2017 р. до суду надійшло клопотання представника відповідача № б/н від 25.01.2017 р. про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням відповідача у службовому відрядженні за межами території України та перебуванням ОСОБА_4, як представника відповідача, у зазначений час за межами території м. Вінниці для проведення слідчого експерименту у кримінальному провадженні за фактом ДТП.
Позивач, відповідач та треті особи в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання останні були повідомлені завчасно та належним чином - ухвалою суду від 29.11.2016 р., про що свідчать наявні в справі поштові повідомлення про вручення поштових відправлень.
Окрім того, про дату, час та місце судового засідання (25.01.2017 р. о 12 год. 00 хв.) позивач та відповідач повідомлялися телефонограмами від 24.01.2017 р., що містяться в матеріалах справи.
При цьому суд зазначає, що майже вся судова кореспонденція була повернута від третьої особи - ОСОБА_2 до суду без доказів їх вручення з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Разом з тим в матеріалах містяться докази отримання ОСОБА_2 ухвали від 19.10.2016 р. (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2102800193448), що на переконання суду свідчить про достатність у останньої часу для подання свої процесуальної позиції відносно позову та забезпечення явки в судове засідання представника для представництва її прав та інтересів.
Таким чином, з огляду на вказане, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін та третіх осіб належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання.
Суд розглянувши клопотання відповідача № б/н від 25.01.2017 р. про відкладення розгляд справи на іншу дату, суд дійшов переконливого висновку про його відхилення виходячи з таких міркувань.
Як наголошено в п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Суд зазначає, що представництво в господарському процесі не обмежується певним колом осіб, тому відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку свого представника в судове засідання, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах.
Відтак відповідачеві було надано достатньо часу для того, щоб подати необхідні докази по справі та сформулювати свою процесуальну позицію відносно даного спору оскільки, як свідчать матеріали справи, зокрема повідомлення про вручення поштових відправлень, останній завчасно був обізнаний про наявність спору в суді між ним та позивачем ще з 11.10.2016 р.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, викладених в клопотанні, зокрема, доказів перебування ОСОБА_1 у відрядженні за кордоном та перебування представника відповідача у відрядженні за межами території м. Вінниці для проведення слідчого експерименту у кримінальному провадженні за фактом ДТП.
Крім того суд акцентує увагу на тому, що раніше відкладаючи розгляд справи (ухвали від 10.11.2016 р., від 29.11.2016 р.), враховувалися подані клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, однак останнім після ухвалення судом зазначених процесуальних документів не надано жодних доказів на підтвердження викладених в них обставин та підтвердження своїх доводів та заперечень щодо позову.
Разом з тим, слід відмітити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого не є відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно із п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Враховуючи те, що норми ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Проте, відповідач та треті особи своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористалися, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з приписами ч.8 ст.811 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
30.05.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк" "Хрещатик" (надалі - Банк, Позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, Відповідач) укладено кредитний договір №19/14, відповідно до п. 1.1 якого, Банк відкриває позичальнику в порядку, передбаченому цим договором, відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 38,58 тройських унцій (1 200 г) банківського металу золота, далі кредит, строком на 30 місяців терміном повернення 30 листопада 2016 року згідно з графіком, зазначеному у п. 4.5 договору.
Відповідно до п.п. 4.1.-4.3. Договору за користування кредитом позичальник сплачує Банку проценти у розмірі 8,5 % річних. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою і може бути змінена Банком протягом строку договору лише за згодою Позичальника за умови підписання додаткового договору до цього договору. Якщо Позичальник протягом 15 днів з дня отримання повідомлення Банка (враховуючи час поштового перебігу) щодо зміни процентної ставки за користування кредитом не надасть Банку згоди на внесення змін до цього договору, Банк має право припинити кредитування і вимагати дострокового повернення вже виданих сум кредиту та сплати процентів за користування кредитом. Проценти за користування кредитом розраховуються за поточний календарний місяць з урахуванням фактичного періоду користування кредитом на фактичну суму заборгованості із урахуванням фактичної кількості днів у році (методом факт/факт). При розрахунку враховується перший день видачі кредиту і не враховується день повернення кредиту. Остання сплата процентів здійснюється разом з остаточним погашенням заборгованості за кредитом.
За змістом п. 4.5. Договору повернення кредиту Позичальник здійснює починаючи з 4 липня 2014 р. на позичковий рахунок НОМЕР_2 у ПАТ «КБ Хрещатик», МФО 300670, згідно з графіком починаючи з 31.07.2014 р. по 30.11.2016 р.
Відповідно до п. 6.1. Договору зобов'язанням Банку є надати Позичальнику кредит в сумі 38,58 тройських унцій (1 200 г) банківського металу - золота в порядку і при виконанні ним умов, передбачених п. 2 цього договору.
Згідно із п.п. 7.1.-7.3. Договору зобов'язаннями Позичальника є використовувати кредит на цілі, передбачені умовами цього договору. Забезпечувати своєчасне повернення кредиту відповідно до обумовлених цим договором строків. Своєчасно сплачувати нараховані проценти за користування кредитом згідно з п. 4.1. та сплачувати нараховані комісії згідно з п. 4.4. цього Договору.
Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. Договору правом Банку є вимагати від позичальника належного виконання взятих на себе зобов'язань по договору; вимагати від Позичальника дострокового погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісії та неустойки у випадку прострочення Позичальником термінів сплати доходів (процентів, комісій) за користування кредитом та/або не погашення чергового траншу основної суми кредиту та/або непогашення кредиту у кінцевий термін відповідно до умов цього договору.
Згідно із п.п. 9.1., 9.2. Договору правом Позичальника, зокрема є вимагати від Банку належного виконання взятих на себе зобов'язань. Достроково погасити кредит, сплачувати проценти за його користування та/або відмовитись від подальшого користування кредитними коштами в порядку, передбаченим цим договором, повідомивши про це банк за 2 банківські дні.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 12.3. Договору).
Додатком № 1 до Договору сторонами затвердженого згоду Позичальника на доступ Банку до його кредитної історії, збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації щодо нього, яка містить в державних реєстрах та інших базах публічного користування.
До кредитного договору сторонами були укладені додаткові договори про внесення змін № 1 від 31.10.2014 р., № 2 від 10.11.2014 р., № 3 від 18.06.2015 р., № 4 від 08.10.2015 р., № 5 від 10.11.2015 р., № 6 від 28.12.2015 р. та № 7 від 29.02.2016 р.
Відповідно до п. 4.4.2 Договору (в редакції змін внесених додатковим договором № 6 від 28.12.2015 р.) позичальник сплачує на користь Банка комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно із розрахунку 0,05 % у місяць від фактичної заборгованості за кредитом у національній валюті по офіційному курсу Національного банку України на день її сплати на рахунок доходів майбутніх періодів. Сплата комісії здійснюється позичальником до останнього робочого дня місяця включно в тому ж місяці, в якому здійснюється нарахування комісії, та в день повного погашення заборгованості за кредитним договором.
Згідно із п. 4.5. Договору (в редакції змін внесених додатковим договором № 7 від 29.02.2016 р.), повернення кредиту в сумі 16,08 тройських унцій (50 г) банківського металу-золота позичальник здійснює не пізніше 20.05.2016 р.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк" "Хрещатик" та ОСОБА_2 було укладено договір № 19/14 від 30.05.2014 р. застави майнових прав на кошти на вкладному рахунку та договір поруки №19/14 від 30.05.2014 р. укладений з ОСОБА_3, що слугувало підставою для їх залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі 38,58 тройських унцій (1 200 г) банківського металу золота, визначеному умовами Кредитного договору, що стверджується банківськими виписками по особових рахунках відповідача за період з 30.05.2014 р. по 05.09.2016 р. (а.с.54-85, т.1)
Втім, відповідач свої зобов'язання визначені кредитним договором виконував не належним чином, що призвело до прострочення зі сплати відсотків з 01.04.2016 р. та комісії з 30.04.2016 р.
У зв'язку з простроченням сплати відсотків та комісії, Банком Позичальнику було направлено претензію вих. № 30/23-08/2300 від 18.05.2016 р. з вимогою оплати заборгованості за кредитним договором № 19/14 від 30.05.2014 р., яка була отримана відповідачем 27.05.2016 р., що стверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.86-90, т.1).
Однак вказана вимога Банку залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Крім того, 20.05.2016 р. позичальник порушив своє зобов'язання зі сплати основної суми кредиту у розмірі 14,09 тройських унцій (1 200 г) банківського металу золота.
Як слідує з матеріалів справи, зокрема з довідки ПАТ "КБ "Хрещатик" вих. № 2-5/3/244 від 23.01.2017 р. (вх. № 06-52/663/17) щодо руху коштів по взаєморозрахунках з відповідачем за період з 30.05.2014 р. по 23.01.2017 р. відповідачем погашено за вказаний період 23,99 тройських унцій основного боргу, 3,91 тройських унцій відсотків та 9102 грн 57 коп. комісії.
Таким чином, станом на 23.01.2017 р. залишок заборгованості відповідача (відсотки та комісія по 31.12.2016 р. включно без врахування штрафних санкцій та пені) складає 14,59 тройських унцій простроченого основного боргу, 0,91 тройських унцій прострочених нарахованих відсотків та 2 901 грн 36 коп. простроченої нарахованої комісії.
Водночас розрахунок заборгованості здійснено позивачем станом на 06.09.2016 р. відповідно до якого залишок заборгованості відповідача складає 14,59 тройських унцій простроченого основного боргу, 0,55 тройських унцій простроченої заборгованості за відсотками за період з 01.03.2016 р. по 31.08.2016 р., 0,01 тройських унцій строкової заборгованості за відсотками за період з 01.09.2016 р. по 05.09.2016 р.
Судом враховано, що станом на 06.09.2016 р. офіційний курс Національного банку України щодо банківського металу - золота становить 349 291,48 грн за 10 тройський унцій.
Несплата позичальником заборгованості за кредитним договором, змусило позивача звернувся до суду з даним позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Договором в загальній сумі 597 881 грн 32 коп. в еквіваленті, з яких: 509 616 грн 27 коп. в еквіваленті простроченої заборгованості за Договором, 19 211 грн 03 коп. в еквіваленті простроченої заборгованості за відсотками за період з 01.03.2016 р. по 31.08.2016 р., 349 грн 29 коп. в еквіваленті строкової заборгованості за відсотками а період з 01.09.2016 р. по 05.09.2016 р., 1 621 грн 74 коп. простроченої комісії а період з 01.04.2016 р. по 31.08.2016 р., 65 500 грн 46 коп. пені за прострочення сплати кредиту за період з 12.03.2016 р. по 05.09.2016 р., 1 486 грн 54 коп. пені за прострочення сплати відсотків за період з 01.04.2016 р. по 05.09.2016 р. та 95 грн 99 коп. пені за прострочення сплати комісії за період з 30.04.2016 р. по 05.09.2016 р..
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначено, що окремим видом валютних цінностей є банківські метали. Банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів
Особливості, загальні умови й контроль за здійсненням уповноваженими банками операцій з банківськими металами, а також порядок ведення рахунків у банківських металах регламентовано Положенням про здійснення операцій з банківськими металами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.08.2003 р. № 325.
Згідно із п.п. "є" п.2.1. вказаного Положення уповноважені банки мають право здійснювати на міжбанківському валютному ринку такі види операцій з банківськими металами, зокрема як надання кредитів резидентам - юридичним особам та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності.
За змістом п. 6.1. згаданого Положення маса банківського металу може бути виражена в грамах або в тройських унціях. Облікова вагова одиниця банківських металів - тройська унція (31,1034807 грама).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище приписів законодавства заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 509 616 грн 27 коп. в еквіваленті простроченої заборгованості за Договором, 19 211 грн 03 коп. в еквіваленті простроченої заборгованості за відсотками та 349 грн 29 коп. в еквіваленті строкової заборгованості за відсотками правомірними та обґрунтованими, з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 621 грн 74 коп. простроченої комісії, 65 500 грн 46 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 1 486 грн 54 коп. пені за прострочення сплати відсотків та 95 грн 99 коп. пені за прострочення сплати комісії, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 7.6. Договору у випадку прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, комісій за умовами цього договору повернути банку основну суму кредиту, а також сплатити пеню за прострочення повернення кредиту, прострочення сплати процентів і комісії відповідно до п. 10.3 цього договору.
Згідно із п. 10.3 Договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту, своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій за умовами договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобов'язань від дня виникнення відповідної прострочки до повного їх погашення, але в межах строків позовної давності, визначеної цим договором.
Враховуючи вищевикладене заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача простроченої комісії, пені за прострочення сплати кредиту, пені за прострочення сплати відсотків та пені за прострочення сплати комісії є правомірним та обґрунтованим, оскільки вони відповідають чинному законодавству та умовам Договору.
Перевіркою розрахунків пені за прострочення сплати простроченої комісії, пені за прострочення сплати кредиту, пені за прострочення сплати відсотків пені за прострочення сплати комісії судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище процесуальним нормам ні відповідач, ні треті особи з моменту порушення провадження у даній справі не подали суду жодного доказу в спростування заявлених позовних вимог.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з мотивів наведених вище.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
25.01.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 24321 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", вул. Хрещатик, 8-А, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код- 19364259 ) - 509 616 грн 27 коп. в еквіваленті простроченої заборгованості, 19 211 грн 03 коп. в еквіваленті простроченої заборгованості за відсотками, 349 грн 29 коп. в еквіваленті строкової заборгованості за відсотками, 1 621 грн 74 коп. простроченої комісії, 65 500 грн 46 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 1 486 грн 54 коп. пені за прострочення сплати відсотків, 95 грн 99 коп. пені за прострочення сплати комісії та 8 968 грн 22 коп. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам та третім особам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 30 січня 2017 р.
Головуючий суддя О.О. Банасько
Судді Ф.Ф. Колбасов
В.В. Матвійчук
віддрук. 5 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - вул.Хрещатик, 8-А, м.Київ, 01001.
3 - відповідачу - АДРЕСА_1.
4 - третій особі - ОСОБА_2 - АДРЕСА_3.
5 - третій особі - ОСОБА_3 - АДРЕСА_4.